МИСТЕЦТВО

 
П´ятниця,
15 грудня
2017 року
    У Кишиневі відкрили виставку «Чорнобильська трагедія»

   З посиланням на укрінформ інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


   Постійна експозиція «Чорнобильська трагедія», приурочена до Дня ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відкрилася у Центрі військової та культурної історії в Кишиневі.
Ініціаторами відкриття виставки стали Громадська організація «Союз Чорнобиль Молдови» і Міністерство оборони, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в РМ.
   «Республіка Молдова надала істотну допомогу в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відкриття постійної тематичної експозиції «Чорнобильська трагедія» - данина пам'яті мужності і стійкості тих, хто ціною свого життя і власного здоров'я врятували світ від ядерної катастрофи. Понад три тисячі наших співвітчизників брали участь у ліквідації наслідків аварії. Всі ці люди були і залишаться символом честі, гідності та відданості», - зазначив у своєму виступі радник прем'єр-міністра Молдови Іон Коробчану.
Зі словами подяки до ліквідаторів звернувся радник Посольства України в Молдові Михайло Харишин. Дипломат особливо підкреслив, що День ліквідатора - нагадування всім про те, якою ціною ці люди врятували людство від страшної катастрофи, що загрожувала світу.
   Від імені Посольства України молдавським ліквідаторам за вірність громадянському обов'язку були вручені Почесні грамоти.
Зі словами подяки до присутніх ліквідаторів звернулися також представники Міністерства оборони та МВС. Як зазначив державний секретар Міноборони Молдови Володимир Ілієв, в експозиції представлені офіційні документи, документальні фотографії та особисті речі учасників ліквідації наслідків аварії.
   Голова молдавського Союзу «Чорнобиль» Тудор Капацина подякував уряду Молдови за сприяння у відкритті постійної експозиції та постійну турботу про учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.
На честь ліквідаторів відбувся концерт майстрів мистецтв Молдови, в якому взяла участь і народна артистка Молдови Валентина Кожокару, яка виступала і в зоні Чорнобильської АЕС.
   У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС взяли участь більше 3,5 тисячі громадян Молдови.

Четвер,
14 грудня
2017 року
    Мукачівський замок "Паланок" засяє

   З посиланням на укрінформ інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


    Для облаштування архітектурної підсвітки замку “Паланок” місто Мукачево закупило 46 світильників виробництва польської  фірми. Найближчим часом підсвітять Нижній замок, рови та під’їзну  дорогу.
    Про це повідомляє Мукачівська міська рада на сторінці у Facebook. 
    "Для облаштування архітектурної підсвітки замку “Паланок” проектом передбачені та вже частково закуплені світлодіодні світильники і прожектори, виробництва фірми LUG (Польща), яка є одним з провідних європейських виробників світлотехнічного обладнання, з багаторічною історією та великим досвідом реалізації проектів архітектурної підсвітки. На даний момент закуплено 46 світильників для підсвітки Нижнього замку, ровів та під’їзної дороги. Загальна потужність світильників становить 4,3 кВт. Дані світильники виготовлені з урахуванням всіх місцевих факторів (рельєф, структура і колір стін, розміри та розташування споруд замку “Паланок”). Для цього, спеціалістами фірми-виробника разом зі спеціалістами проектувальника, були проведені випробування різних типів світильників на місті встановлення, та проведені відповідні розрахунки, завдяки чому вдалося підібрати оптимальні рішення по потужності, світлопередачі і кольору випромінювання світильників", - йдеться у повідомленні.
    Як зазначається, проектно-кошторисна документація щодо освітлення пам'ятки архітектури національного значення позитивно погоджена державною експертизою.
    Роботи з освітлення замку проводять коштом спецфонду Мукачівського історичного музею.

Середа,
13 грудня
2017 року
   Окрім "Щедрика", Леонтович є автором більш як 150 обробок народних пісень - Порошенко

   З посиланням на укрінформ інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


   13 грудня виповнюється 140 років з дня народження композитора Миколи Леонтовича, автора всесвітньо відомого “Щедрика” та більше 150 хорових обробок українських народних пісень.


   Про це написав Президент Петро Порошенко у Facebook
   "Сьогодні 140 років з дня народження Миколи Леонтовича. Окрім відомого усім “Щедрика”, він створив більше 150 хорових обробок українських народних пісень, одна з найкращих – композиція “Дударик", - зазначив Порошенко.
Вівторок,
12 грудня
2017 року
   Київська галерея "Лавра" переходить у 3D-формат

   З посиланням на укрінформ інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


   У великому залі Київської галереї мистецтв "Лавра" з'явилась перша панорамна відеопроекція, де художники зможуть показувати свої роботи у 3D-форматі.
   Про це повідомляється на сторінці галереї у Facebook.
   "Зроблено перший крок до створення медіагалереї - у великому залі "Лаври" з'явилася панорамна проекція на стіну розміром у 5280 х 800, 15 000 (3000 х 5) люменів. А це означає, що відтепер усі художники, які працюють в напрямку digital art, зможуть демонструвати свої роботи, наприклад, картини, що оживають, тут. Це - перший крок до створення цифрової галереї, з проекційними стінами, стелею та підлогою", - ідеться в повідомленні.
   Як уточнила директор галереї "Лавра" Тетяна Миронова, панорамна проекція дозволяє відтворювати великі інсталяції, перформанси з цілим набором візуальних ефектів.
   Напрямок digital art - цифрове мистецтво, засноване на використанні інформаційних технологій - останнім часом особливо популярний. Під час проведення різних подій проекція дозволяє глядачеві повністю зануритися в атмосферу заходу. В результаті ефект від перегляду набагато яскравіший.
Понеділок,
11 грудня
2017 року
На Вінниччині стартує фестиваль хорового мистецтва

   З посиланням на укрінформ інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


   На Вінниччині у понеділок з нагоди 140-річчя композитора Миколи Леонтовича стартує  фестиваль хорового мистецтва. У виконанні понад 40 хорів прозвучать 100 різних творів у його обробці.
«Фестиваль хорового мистецтва присвячений до 140-річчя з Дня народження Миколи Леонтовича.  У рамках фестивалю прозвучать 100 різних творів в обробці нашого славетного земляка, які виконають понад 40 професійних та аматорських хорових колективів з різних куточків України», - повідомили в департаменті.
   Урочисте відкриття фестивалю відбудеться у понеділок у Вінницькому училищі культури і мистецтв, яке носить ім’я композитора.
   А 13 грудня митця вшановуватимуть у с. Марківка Теплицього району, де розташований його меморіальний музей. Там відбудеться науково-практична конференція, присвячена життю та творчості  композитора. У рамках конференції викладач Вінницького державного педагогічного університету ім. Коцюбинського Анатолій  Завальнюк презентує свою книгу про Леонтовича. У ній зібрані унікальні рукописи митця, невідомі раніше сторінки його життя та творчості.
   Цього ж дня  у Вінницькому обласному українському академічному музично-драматичному театрі ім. Садовського відбудеться заключний гала-концерт за участі хорових колективів України, а також флешмоб із масового виконання славнозвісного «Щедрика» в обробці Леонтовича. У середу о 13.00  на площі імені Тараса Шевченка її разом заспівають понад 1000 учасників хорових колективів. У такий спосіб планується встановити національний рекорд у номінації «Мистецтво».
П´ятниця,
08 грудня
2017 року
Переможців премії "Книга року BBC - 2017" оголосять 15 грудня

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Переможців літературної премії "Книга року BBC - 2017" оголосять 15 грудня на церемонії вручення нагород.
Про це повідомляється на сайті BBC Україна, де вже викладено короткі списки претендентів на перемогу.

"BBC Україна оголосила короткі списки у номінаціях "Книга року BBC - 2017" та "Дитяча Книга року BBC - 2017", що представлені у партнерстві з Культурною програмою Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР)... Переможців оголосять на церемонії вручення літературної премії "Книга року BBC - 2017", що відбудеться 15 грудня 2017 року", - зазначається в повідомленні.

Таким чином, до короткого списку у номінації "Книга року BBC - 2017", що обирався з 16 видань, увійшли такі твори:

Сергій Жадан. Інтернат. - Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017

Олександр Ірванець. Харків. 1938. - Київ: Laurus, 2017

Катерина Калитко. Земля загублених, або маленькі страшні казки. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2017

Йван Козленко. Танжер. - Київ, Видавничий дім "Комора", 2017

Андрій Курков. Шенгенська історія. - Харків, Фоліо, 2017

До короткого списку у номінації "Дитяча Книга року BBC - 2017", що відбирався з-поміж 12 видань, увійшли такі твори:

Соня Атлантова. Миші. - Київ: Фонтан Казок, 2017.

Анна Коршунова. Комп і компанія. - Київ: Час майстрів, 2017.

Анастасія Левкова. Старшокласниця. Першокурсниця. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.

Олег Чаклун. Піраміда Синтії. - Київ: Фонтан Казок, 2017.

Переможець у кожній номінації отримає грошову премію у розмірі гривневого еквіваленту 1 000 британських фунтів.

Видавці книг-переможців у обох номінаціях отримають право використовувати логотип премії Книга року ВВС на наступних виданнях.

Книга року BBC — літературна нагорода україномовним літературним творам, що присуджується Британською телерадіомовною корпорацією. Вперше премію "Книга року ВВС" було вручено 2005 року, і вона швидко стала однією з найбільш престижних літературних нагород в Україні. Команда ВВС Україна формує довгий список номінантів, з-поміж яких експертне журі обирає короткий список фіналістів та переможця.

З 2012 року премія оголошується у двох категоріях: «Книга року ВВС» та «Дитяча книга року ВВС».
Четвер,
07 грудня
2017 року
Фільм "Іній" про Донбас бере участь в ArteKino Festival

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Український фільм "Іній" Шарунаса Бартаса, який є європейською копродукцією і створений за підтримки Держкіно України, бере участь в онлайн-фестивалі ArteKino Festival.
Про це повідомляє прес-служба Держкіно.

"До участі у фестивалі, що проходить з 1-го до 17-го грудня, відібрано 10 європейських фільмів, 9 з яких доступні для перегляду з України", - ідеться в повідомленні.

Як зазначається, доступ до онлайн-переглядів безкоштовний, проте кожен фільм зможе подивитися лише 200 глядачів, які також зможуть взяти участь у розіграші поїздки на Берлінський кінофестиваль.

Переглянути відібрані фільми можуть представники 45-ох європейських країн. Для українських глядачів усі фільми субтитровані.

Зареєструватися на фестиваль можна за посиланням.

Фільм "Іній", зйомки якого проходили в районах проведення АТО, розповідає про молодого литовського хлопця Рокаса. якому одного дня випадає можливість побувати в Україні та побачити справжню війну. Реальність виявляється набагато жорсткішою порівняно з романтичними уявленнями юнака.

"Іній" знято в копродукції Литви та України. Це перший міжнародний проект про події на Донбасі. Військову журналістку у фільмі грає відома французька актриса та співачка Ванесса Параді. Прем'єра картини відбулася в паралельній програмі Каннського фестивалю "Двотижневик режисерів".
Середа,
06 грудня
2017 року
Сцена Євробачення-2018: хвилі-трансформери, фонтани і небачені технології

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Зображення майбутньої головної сцени Міжнародного пісенного конкурсу "Євробачення-2018" опублікував суспільний мовник Португалії RTP (Radio e Televisao de Portugal.
Про це повідомляє Суспільне мовлення з посиланням на сайт eurovision.tv.

"Дизайнером сцени пісенного конкурсу став Флоріан Відер, який раніше відповідав за кілька проектів Євробачення, у тому числі працював у Києві у 2017 році. Цього разу його надихнув на роботу корпус корабля, який відображає історію і культуру країни-господарки конкурсу – Португалії", - ідеться в повідомленні.

Як зазначається, Флоріан Відер використав чотири ключові моменти, пов'язані з культурою та історією Португалії: навігація, море, кораблі, карти. За задумом дизайнера, сцена буде виконана в стилі "Океан": динамічні хвилі-трансформери, інтегровавані фонтани і небачені технології.

Супервайзер конкурсу Йон Ола Санд сказав, що Португалія все робить дуже добре: "Сцена, гасло, логотип, все дуже гармонійно поєднано. Морська тема обрана не даремно, адже Португалія посідає неабияке місце в історії світу. Згадайте тільки часи Великих відкриттів, коли Фернан Магеллан здійснив свою навколосвітню подорож на кораблі".

Нагадаємо, головною ареною конкурсу стане Altice Arena у столиці Португалії Лісабоні. Арена поміщає 20 тис. відвідувачів. У ній давали концерти Джастін Бібер, Адель, Леді Гага, Брітні Спірс, Кайлі Міноуг.

Про участь у Євробаченні-2018 заявили 43 країни, зокрема й Росія, яка не виступала в Україні на Євробаченні-2017.

Логотип Євробачення-2018 має вигляд морської мушлі, лозунг – "Всі на борт!", і відображає такі ключові теми, як різноманіття, повага та толерантність.

В Україні право транслювати Євробачення має член Європейської мовної спілки Національна суспільна телерадіокомпанія України. Щороку телеканал UA: Перший забезпечує трансляцію двох півфіналів та фіналу.

Півфінали в Лісабоні пройдуть 8 і 10 травня, а фінал - 12 травня 2018 року.

Португалія стала господаркою Євробачення вперше за 53 роки, відколи бере у ньому участь. На 62-му міжнародному пісенному конкурсі Євробачення-2017 у Києві переміг представник Португалії 27-річний Сальвадор Собрал з піснею Amar Pelos Dois ("Любов за двох"), яку виконав португальською мовою.
Вівторок,
05 грудня
2017 року
"Кіборгів" покажуть у країнах Балтії, Польщі та Канаді

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Фільм Ахтема Сеїтаблаєва про захисників Донецького аеропорту "Кіборги" скоро вийде в прокат у кількох дружніх до України державах.
Про це повідомила продюсер фільму Іванна Дядюра на прес-конференції, присвяченій виходу "Кіборгів" на широкі екрани України.

"В першу чергу ми знімали цей фільм для України, щоб його бачили в Україні, тому що ця тема нам дуже болить і це наша новітня історія. Але коли ми робили цей фільм, ми розуміли, що необхідно, щоб цей фільм також бачили у світі, тому що у нас і досі триває війна, - щоб знали і пам'ятали, що відбувається в Україні. Зараз є зацікавлення у прокаті цього фільму в країнах Прибалтики, у Польщі та Канаді", - сказала Дядюра.

Крім того, за її словами, вже є домовленість із МЗС про те, аби стрічку протягом року показували в українських посольствах у різних куточках світу.

"Ми хотіли в цьому фільмі розказати, що дуже важливо чути один одного, намагатися достукатися один до одного, тому що дуже тривалий час нам не давали такої можливості, сіючи між нами страх. Адже коли ми один одного боїмося, то не думаємо про те, що у нас погані дороги, що немає верховенства права, гідної старості для літніх людей, немає високої якості навчання для наших дітей... Ми, звичайно, хочемо показувати наш фільм і за кордонами нашої держави, щоб розповісти, що у нас точиться не громадянська війна, у нас цивілізаційний вибір між радянським минулим і, сподіваюсь, європейським майбутнім", - підкреслив Сеїтаблаєв.

Фільм "Кіборги: Герої не вимарають" виходить в український прокат 7 грудня 2017 року.
Понеділок,
04 грудня
2017 року
Зірка світової оперної сцени завітає до Києва з двома виставами

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Зірка світової оперної сцени народна артистка України Людмила Монастирська у грудні співатиме на сцені Національної опери України у двох виставах Джузеппе Верді.
Про це Укрінформу повідомили у прес-службі театру.

"Прихильники таланту Людмили Монастирської почують солістку Національної опери в двох операх Дж. Верді: «Дон Карлос», у якій співачка виконає партію Єлизавети Валуа, і «Макбет» (Леді Макбет). Візит співачки на батьківщину ознаменований ще однією важливою подією: вона вперше вийде на рідну сцену в новому статусі - з нагоди 150-річчя Національної опери України Людмилу Монастирську відзначено званням Народної артистки України", - йдеться у повідомленні.

Як розповіли у театрі, вперше на суд українського глядача оперу «Дон Карлос» представили 1985 року, а у 2012-му вона знову повернулась на сцену Національної опери у новому прочитанні. У постановці вперше були використані новітні сучасні технічні засоби. Головний художник театру Марія Левитська розробила надзвичайні за своєю красою і складністю декорації та майже 420 костюмів.

У вересні партію Єлизавети Валуа в опері «Дон Карлос» вперше виконала Людмила Монастирська. За словами співачки, вона давно мріяла її заспівати і рада, що її дебют у партії Єлизавети Валуа відбувся саме на сцені Національної опери.

Разом з Монастирською у виставі 9 грудня співатимуть Андрій Романенко (Дон Карлос), Михайло Кірішев (Родріго, маркіз ді Поза), Тетяна Пімінова (принцеса Еболі), Сергій Магера  (Філіпп II, іспанський король), Тарас Штонда (Великий інквізитор).

А 22 грудня Людмила Монастирська виконає партію Леді Макбет в опері «Макбет» (Дж.Верді). До речі, саме в цій партії у 2011 році відбувся її тріумфальний дебют на сцені лондонського королівського театру Ковент-Гарден.

Серед грудневих цікавинок Національної опери України - також одноактна опера «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова, успішна прем'єра якої на сцені театру відбулась у лютому. Відтоді вона посіла гідне місце в репертуарі Нацопери. Чудовий тандем двох солістів - Валентина Дитюка (Моцарт) і Тараса Штонди (Сальєрі) - не залишився поза увагою прихильників театру та керівництва держави - молодий соліст Національної опери України Валентин Дитюк з нагоди ювілею театру нагороджений званням Заслуженого артиста України.

Крім того, на глядачів чекають два вишукані новорічні гала-концерти і, звісно ж, головний театральний атрибут новорічних свят - балет «Лускунчик» П. Чайковського.
П´ятниця,
01 грудня
2017 року
Горов зніме "Грудневу казку" про Святого Миколая

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Державне агентство України з питань кіно та компанія BIG HAND FILMS уклали контракт на виробництво художнього повнометражного фільму для сімейної аудиторії "Груднева казка" режисера Семена Горова.
Про це повідомляє прес-служба Держкіно.

"Державна підтримка проекту склала 22 930 449 грн. Загальна вартість виробництва фільму становить 38 217 415 грн. Зйомки фільму "Груднева казка" розпочнуться у січні 2018 року. Зніматися картина буде до середини лютого. Головні місця зйомок – в Україні, на Прикарпатті. Прем’єра фільму запланована на кінець 2018-го року", - зазначається в повідомленні.

Режисер фільму Семен Горов – відомий український театральний та кінорежисер, кліпмейкер, який зняв понад півсотні кліпів. Він є режисером-постановником багатьох популярних новорічних програм: "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Попелюшка", "Сорочинський ярмарок", "Зоряні канікули", "Червона шапочка" та інших.

Продюсер - Марія Каель, автор сценарію – Антон Базелінський. Проект фільму став одним із переможців десятого конкурсного відбору Держкіно.

"Груднева казка" – це історія про дорослішання, про віру в казку, про те, що чудеса можуть повернути життя на краще, подарувати радість, дружбу і кохання. Стрічка розповість про пригоди другокласника Артема, чия сім'я щойно переїхала з великого міста в будинок у Карпатах. Напередодні Дня Святого Миколая до Артема неочікувано з'являється сам Миколай. А насправді це крадій-домушник у костюмі чарівника. Хлопчик разом з сестрою-підлітком і місцевою дітворою виявляють справжню згуртованість, сміливість і винахідливість, аби перемогти злодія і врятувати справжнього Святого Миколая.
Четвер,
30
листопада
2017 року
Дні українського кіно відбудуться у Лівані

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Другий щорічний фестиваль "Дні українського кіно у Лівані" відбудеться з 2 по 12 грудня.
Про це повідомляє прес-служба Держкіно.

"Покази відбудуться в чотирьох містах Лівану – Захлє, Набатіє, Бейрут і Тріполі. Мета фестивалю - показати українські фільми, що сприяють розвитку та зміцненню культурного спілкування України з Ліваном і популяризують українське кіномистецтво", - ідеться в повідомленні.

Ліванським глядачам будуть представлені драми "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка (2016) і "Той, хто пройшов крізь вогонь" Михайла Іллєнка (2011); історико-пригодницький фільм "Червоний" Зази Буадзе (2017);  фентезі "Сторожова Застава" Юрія Ковальова (2017); комедія "DZIDZIO Контрабас" Олега Борщевського (2017); 3D-анімаційний мультфільм "Микита Кожум’яка" Манука Депояна (2016).

Перед показами заплановані прес-конференції, присвячені сучасному українському кінематографу.

Захід проходить під егідою Міністерства культури Лівану, Посольства України в Лівані та особисто Надзвичайного і Повноважного посла Ігоря Осташа за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Середа,
29
листопада
2017 року
У «Держкіно» заспокоїли любителів «Сватів»: серіал ніхто не забороняв

З посиланням на glavcom.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



На сьогодні правових підстав для заборони серіалу «Свати» немає, заявив Іллєнко

Заборона на в'їзд до України російському артистові Федору Добронравову не означає, що українським телеканалам заборонено показувати серіал «Свати». Про це заявив у коментарі виданню «Гордон» голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко.

«Заборонами на в'їзд до України займається СБУ. Думаю, у них були підстави заборонити Добронравову відвідувати нашу країну, ураховуючи його позицію стосовно українців та територіальної цілісності України. Як громадянин я повністю підтримую дії СБУ. Можливо, це рішення варто було ухвалити навіть раніше. Однак Держкіно до цього не має жодного стосунку. Про рішення СБУ я, як і всі інші, дізнався з новин. Заборона на в'їзд до України Добронравову не означає, що буде заборонено серіал «Свати». Поки що жодних рішень стосовно цього Міністерство культури не ухвалювало. На сьогодні правових підстав для заборони серіалу «Свати» немає», – зазначив Іллєнко.

На його думку, серіал «Свати» не має стосунку до мистецтва та культури.

«Я розумію, що є люди, чий бізнес пов'язаний із виробництвом контенту для більшого ринку, ніж український. Тобто для ринку РФ та інших російськомовних ринків. Це не мистецтво, не культура – це бізнес. І чомусь тільки одна студія на четвертому році війни продовжує знімати у своїх фільмах актора, який перейшов усі межі в заявах на адресу нашої країни. У студії «Квартал 95» розуміли, що є ймовірність заборони на показ їхньої продукції. І тут вони почали звинувачувати всіх підряд. Нехай подивляться на себе: чим вони займаються. Вони самі створили ризики для свого бізнесу. Навіщо працювати з такими персонажами?» – підкреслив співрозмовник.

За його словами, заборона російських серіалів стимулює виробництво українського контенту.

«На сьогодні для показу в Україні заборонено понад 630 фільмів і серіалів. Вони не тільки російські. Сьогодні на наших каналах ви не знайдете жодного фільму або серіалу, де є пропаганда державних органів країни-агресора і які Росія зняла після 1 січня 2014 року. Це стимулювало розвиток виробництва вітчизняних серіалів. А враховуючи введені квоти, ці серіали виходять українською мовою. Наші актори починають грати в головних ролях, які раніше діставалися росіянам», – резюмував Іллєнко.

Нагадаємо, СБУ заборонила в'їзд актору серіалу «Свати» Добронравову.

Після цього Володимир Зеленський опублікував емоційне відеозвернення через інформацією про те, що серіал «Свати», який створює його студія «95 квартал», можуть заборонити.

У СБУ відреагували на обурення телеведучого Володимира Зеленського через інформації про можливу заборону серіалу «Свати».

Кримська зрадниця депутат Держдуми Наталія Поклонська стала на захист серіалу «Свати». Поклонська назвала «Сватів» добрим та веселим серіалом і підкреслила, що сама його любить.
Вівторок,
28
листопада
2017 року
У Києві 14-17 грудня пройдуть "Книжкові контракти"

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



VIІI Київська книжкова виставка "Книжкові контракти" 14-17 грудня відбудеться в Українському домі.
Про це повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо

"На виставці буде представлено книжкові новинки, які можна буде придбати за ціною виробника. Під час урочистого відкриття відбудеться церемонія нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", який проводить Держкомтелерадіо. Традиційно в рамках пройде благодійна акція зі збору видань для юних мешканців Донецької та Луганської областей", - йдеться в повідомленні.

У програмі "Книжкових контрактів" - презентації нових видань, автограф-сесії, майстер-класи, дискусії за участю українських письменників, літературознавців та художників.

Виставка працюватиме з 11:00 до 19:00. Вхід вільний.
Понеділок,
27
листопада
2017 року
Польський кінорежисер: Сенцов став для нас взірцем

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Український режисер Олег Сенцов став для польських і європейських колег взірцем непохитної відваги та людяності.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповіла польський кінорежисер Агнєшка Голланд, яка на всіх міжнародних кіноподіях намагається привернути увагу міжнародної спільноти до долі незаконно ув'язненого в Росії українського режисера.

“Для мене це, насамперед, солідарність із колегою-режисером, це солідарність із відважною людиною, яку тоталітарна влада незаконно утримує у в'язниці. Це – людська солідарність. Олег своєю поведінкою, тим, як він несе цей хрест, своєю манерою виступів, коли ще йому давали говорити на судовому процесі, показав свою непохитну відвагу і людяність. У якомусь сенсі він для нас став взірцем”, - підкреслила Голланд.

За її словами, режисери, особливо з європейської та польської кіноакадемій, намагаються щось робити для Сенцова, звертаються до російської влади стосовно його визволення, та наразі безрезультатно.

“Але мені здається, що він уже зараз набагато більше зробив для нас, для нашого морального сприйняття світу”, - наголосила Голланд.

Як відомо, російський суд у серпні 2015 року засудив Олега Сенцова до 20 років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням в організації терактів в окупованому Криму. Український режисер не визнав своєї провини. Правозахисний центр "Меморіал" визнав його політичним в'язнем.

У жовтні Сенцова етапували у виправну колонію суворого режиму №8 у місті Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ).
П´ятниця,
24 листопада
2017 року
У Празі пройде "Тиждень українського кіно"

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



У Празі з 27 листопада по 1 грудня пройде «Тиждень українського кіно», на якому будуть представлені п'ять нових українських фільмів та вітчизняна кінокласика «Білий птах з чорною ознакою».
Про це повідомляє посольство України у Чеській Республіці.

"З 27 листопада по 1 грудня у Празі, у кінотеатрах "Атлас" та "Понрепо", пройде «Тиждень українського кіно». Глядачам будуть представлені п'ять нових українських фільмів, що мають міжнародний фестивальний успіх або популярність у національному кінопрокаті", - йдеться у повідомленні.

Зокрема, чеській публіці покажуть кінострічки, створені за підтримки Держкіно, у 2017 році -   "Червоний", "Стрімголов",  "Припутні", "Січень-березень" та зняту торік картину «Рідні».

Окрім того, до програми "Тижня українського кіно" увійшла також класична стрічка, що є зразком українського поетичного кіно, - «Білий птах з чорною ознакою» (1972), режисера  Юрія Іллєнка.

Як поінформували у посольстві, майже кожен фільм у Празі представлятимуть учасники творчих груп.
Четвер,
23
листопада
2017 року
Держкіно чекає документи на заборону "Сватів"

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Держкіно відреагує на заборону в'їзду Службою безпеки України зірці українського серіалу "Свати" - російському актору Федору Добронравову, тільки-но одержить відповідні документи від Міністерства культури.
Про це повідомив перший заступник голови Державного агентства України з питань кіно Сергій Неретін у коментарі Укрінформу. 

"Поки що Держкіно не має підстав заборонити показ серіалу "Свати". Ми будемо на це реагувати, але тільки тоді, як до нас надійдуть офіційні папери від Мінкультури, яке формує список осіб, заборонених до в'їзду, на підставі документа СБУ.  Це суто бюрократичний процес - СБУ має направити відповідний документ до Мінкультури, а Мінкультури - до нас. На підставі цих офіційних документів ми починаємо реагувати. Тобто, ми діємо винятково в полі чинного законодавства. Як тільки до нас надійде цей документ - це може статися сьогодні, завтра, післязавтра, - ми будемо відкликати прокатне посвідчення на серіал", - сказав Неретін.

Як повідомляли ЗМІ, СБУ заборонила в’їзд в Україну Федору Добронравову на три роки. Співробітники спецслужби задокументували, що Добронравов неодноразово робив антиукраїнські публічні заяви, в яких, зокрема, підтримував анексію Криму Росією. Актор також багато разів відвідував окупований півострів, що є порушенням законодавства України. 
Середа,
22
листопада
2017 року
Комп'ютерник Фауст і селфі сатани. Шарль Гуно в Нацопері

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Глядацькі враження від другої прем'єри «Фауста» в італійсько-українській інтерпретації Маріо Корраді
...З першими звуками музики Гуно завіса піднімається, і ми бачимо обладнаний у стилі хай-тек кабінет сучасного комп'ютерного генія доктора Фауста.

Так само, як і його середньовічні «папєрєднікі», він розчарований у житті, бо нових інформаційних технологій не відкрив, абсолютної істини не пізнав, словом, «життя – біль», завершення роботи і вихід із системи. Назавжди. Вже й шприц зі смертельною ін'єкцією напоготові.

Але Фауст-комп'ютерник не перевірив іще один варіант розв'язання загадки буття: якщо йому не допоміг у цьому Бог, то, може, допоможе диявол? А ось і він: «Кликав? Я тут! Проси що хочеш! Потім розрахуємося!» А щоб Фауст швидше дав згоду на big deal, Мефістофель показує йому на моніторі прекрасну дівчину Маргариту...

«Прем'єрне поновлення» – так не дуже зрозуміло для невтаємничених назвали у Національній опері повернення на київську сцену з нагоди 150-річчя театру опери Шарля Гуно «Фауст». У репертуарі театру ця вистава з'явилася у вісімдесятих роках 19 століття, протягом 20-го століття на сцені Нацопери було здійснено більше десяти її інтерпретацій у класичному ключі, а у новому тисячолітті на «Фауста» вирішили поглянути крізь призму сучасності.

У 2005 році відомий італійський режисер Маріо Корраді разом з українською командою театру здійснили постановку відомої вже понад п'ять століть середньовічної легенди про вченого-чорнокнижника, яка на той час здалася аж надто авангардною. І хоча вистава тоді отримала доволі прихильну пресу, публіка сприйняла її настільки насторожено-прохолодно, що вона недовго протрималася на сцені. А у ювілейний сезон «Фауст» в інтерпретації Корраді був поновлений і знову представлений на суд столичних глядачів. Поновлення вистави стало і відповіддю на закиди, що Нацопера відстає від вимог часу, і спробою «звірити годинники» з київською публікою, і не надто ризикованим експериментом, адже вистава ставилася не «з нуля».

Італійсько-американський режисер Маріо Корраді понад десять років тому запропонував українській публіці авторське прочитання історії, яку розповіли Гете і Гуно. Він переніс дію вистави у наш час.

На переконання Корраді, філософська основа твору настільки глибока, що час, коли відбуваються описані в ньому події, – у середньовіччя, коли з'явилася легенда про доктора Фауста, у 19-му столітті, коли одну з її версій поклали на вірші і музику, чи у 21-му, – не має жодного значення.

До речі, Корраді за освітою філософ, а театральну кар'єру як актора і режисера він розпочав у театрі Йєльського університету, де з 1970 по 1974 роки закінчував докторську роботу з філософії. Митець так і не зміг обрати щось одне з цих двох головних пристрастей – він ставив вистави по всьому світові й паралельно аж до 2010 року викладав філософію в католицькому університеті Мілана. Напевно, ці творчі шукання дали йому підстави сказати київським журналістам після української прем'єри в 2005 році, що «Фауст – це я».

Осучаснення сюжету класичного твору режисер пояснив бажанням зацікавити молодь, яка виросла на «Зоряних війнах» та «Матриці», а передати це відчуття часу глядачеві мали засоби сценографії та костюми.

Поновлення постановки Корраді здійснила творча група у складі диригента Алли Кульбаби, режисера Миколи Третяка, хормейстера Олександра Тарасенка, балетмейстера Віктора Яременка, сценографа Андрія Злобіна та художника по костюмах Ганни Іпатьєвої.

Я побувала на другій прем'єрі «Фауста» в італійсько-українській інтерпретації, тож поділюсь враженнями про неї.

Відверто кажучи, знаючи передісторію постановки, я була готова до більш сміливих експериментів, а консерватизм київської публіки десятилітньої давності викликав певний подив. «Це, напевно, тому, що в нас тоді безвізу не було», – жартома припустила моя подруга. Жарти-жартами, але в тому, що час впливає на наше і загальне, і особисте сприйняття мистецьких пошуків, можна було пересвідчитися на вчорашній прем'єрі.

...Як ми знаємо, Фауст просить повернути йому юність. За Корраді, Мефістофель разом із підручними робить ученому пластичну операцію. Такий режисерський хід, як на мене, не зовсім логічний, адже Фауст хоче не просто молодо виглядати, а прагне свіжості сприйняття, юної жаги життя і пізнання нового. Та й з прикладу наших політикинь ми бачимо, що такі чудеса, як пластичні операції, під силу не тільки Мефістофелю.

Інші режисерські знахідки, навіть доволі екстравагантні, не викликали в мене жодного внутрішнього спротиву. Загалом постановка тримає увагу глядача весь час – а раптом нове сценічне рішення вплине на хід добре відомого класичного сюжету?

Дія опери розгортається у просторі, обмеженому піднятим ззаду металевим круговим мостом. Цей простір перетворюється то на бар, у якому гуляє молодь, то на міжпланетний термінал  аеропорту, дуже схожий на свій аналог із «Зоряних війн», то на приділ церкви. А коли Мефістофель спокушає Фауста сценами з «Вальпургієвої ночі», то межі простору, як і межі гріха, розширюються. Цим же мостом у фіналі вистави врятований коханням Маргарити Фауст піднімається вгору, а диявол сам опускається у пекло.

Серед особливо показових постановочних моментів я б виділила сцену в барі, коли його відвідувачі, запідозривши Мефістофеля у чаклунстві, хочуть побороти його, склавши хрести з підручних предметів. «Ой як цікаво! Ви це серйозно?» – ніби тролить їх сучасний сатана, виймаючи з кишені смартфон і роблячи селфі на тлі своїх поборювачів.

Та найбільше враження на мене справила сцена, коли зваблена Фаустом Маргарита приходить до храму замолювати своє гріхопадіння перед розп'яттям. Мефістофель глузує зі щирого каяття дівчини і каже, що ніяка молитва їй не допоможе, все одно вона горітиме у пеклі. І раптом Спаситель сходить з хреста і прикриває голову дівчини своєю долонею! І хоча підсвідомо розумієш, що тут Корраді-режисер проявив себе ще й як викладач католицького університету, від цього мурашки по тілу бігати не перестають!

Загалом виконавиця партії Маргарити у другій поновленій прем'єрі народна артистка України Ольга Нагорна була напрочуд природна, переконлива, артистична і вокально неперевершена. Як на мене, саме вона була стрижнем опери, яку Гуно спочатку так і назвав – «Маргарита».

У перших двох прем'єрах поновленої вистави, які відбулись 18 і 19 листопада, були залучені й виконавці головний партій, які співали у цій постановці понад 10 років тому, – Дмитро Кузьмін (Фауст) та Тарас Штонда (Мефістофель), і новий потужний дует – Валентин Дитюк і Сергій Ковнір.

Щодо Мефістофеля у виконанні народного артиста України Тараса Штонди, то мені він здався аж надто статечним. Його літературний герой, змагаючись за душу Фауста, насправді веде «баттл» із самим Богом, застосовуючи для цього весь свій арсенал, тож ця партія, за ідеєю, – найбільш ігрова й рухлива. Власне, судячи з преси, таким і був Мефістофель–Штонда під час коррадієвської прем'єри. Але якраз цієї гри-куражу у вчорашній виставі мені й не вистачило.

Змішані почуття викликала і робота художника по костюмах Ганни Іпатьєвої. Як розповідав режисер вистави десять років тому, він не надто заглиблювався у процес їх створення, схвалюючи лише ескізи. Костюмам у постановці відводилася роль певного маркера сучасності, тож, за ідеєю, вони мали б тяжіти до мінімалізму, але з деякими характерними деталями. Натомість ми побачили невиправдано складний крій і нагромадження кольорових плям у костюмах виконавців навіть балетних номерів у «Вальпургієвій ночі», не кажучи вже про вбрання наших «сучасників».

Але загалом враження від вистави більш ніж позитивне, – адже і хочемо, і можемо, і, головне, виходить зробити класику сучасною.

Наступна вистава поновленого «Фауста» відбудеться 6 грудня. Рекомендую!
Вівторок,
21
листопада
2017 року
Стартує виробництво фільму Лозниці "Донбас"

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Розпочинається робота над виробництвом повнометражного художнього фільму Сергія Лозниці "Донбас", яке частково - на понад 16,7 млн грн - профінансує Державне агентство України з питань кіно.

"Держкіно уклало контракт із кінокомпанією "Артхаус Трафік" про надання проекту "Донбас" державної фінансової підтримки розміром 16736,3 тис. грн. Загальна вартість виробництва фільму становить 71339,8 тис. грн. Проект копродукції України з європейськими країнами "Донбас" став одним із переможців восьмого конкурсного відбору Держкіно. Режисер та сценарист фільму - Сергій Лозниця (Україна). Продюсери - Хайно Декерт (Німеччина), Денис Іванов (Україна), Жак Біду та Маріанн Дюмолен (Франція), а також Марк ван Вармердам і Петер Варньє (Нідерланди)", - ідеться в повідомленні.

За задумом Сергія Лозниці, стрічка "Донбас" складатиметься з низки епізодів - практично відтворених в ігровому кіно справжніх історій, що сталися на окупованих територіях. Кілька героїв будуть пов'язувати епізоди між собою і передавати одне одному, немов естафетну паличку, увагу глядачів.

Прем’єра фільму запланована на 2018 рік.

Лозниця є одним із найвідоміших у світі українських режисерів ігрового і документального кіно. Його фільм "Щастя моє" (2010) став першою українською стрічкою часів незалежності, що брала участь в офіційному конкурсі Каннського кінофестивалю. Також в офіційній програмі Канн відбулися прем’єри інших картин Лозниці, створених за участю України, - це "Майдан" (2014) та "Лагідна" (2017). Документальна картина Сергія Лозниці "Аустерліц" номінована на премію Європейської кіноакадемії за найкращий документальний фільм 2017 року.
Понеділок,
20
листопада

2017 року
Фільм про Сенцова отримав нагороду на кінофестивалі в Угорщині

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Російський режисер Аскольд Куров отримав приз за стрічку "Процес: Російська держава проти Олега Сенцова" на фестивалі документального кіно про права людини Verzio International в Будапешті.
Про це повідомила у Facebook спільнота "Звільнити Олега Сенцова".

Стрічка отримала приз глядацьких симпатій. Нагороду прийняла продюсер фільму Маша Гаврилова.

Раніше фільм Аскольда Курова "Процес" про ув'язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова номінували на премію Silver Eye-2017 як найкращий документальний фільм Східної та Центральної Європи.

Фестиваль документальних фільмів про права людини Verzio International відбувається в Угорщині щорічно з 2004 року. Він спрямований на сприяння відкритому суспільству, демократичним цінностям, верховенству права, свободі вираження думок.

Нагадаємо: у серпні 2015 року суд у РФ визнав Олега Сенцова і Олександра Кольченка винними у створенні у Криму терористичної організації, скоєнні двох терактів і підготовці ще одного, а також у спробі придбання вибухових пристроїв і незаконному зберіганні зброї.

Сенцова засудили до 20 років колонії та доставили у колонію на російському Ямалі у середині жовтня.
П´ятниця,
17 листопада
2017 року
Міжнародний фестиваль анімації відбудеться в Києві

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



ХXIV Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів "КРОК–2017: У рідній гавані" відбудеться 23 - 26 листопада у київському Будинку кіно.
Про це повідомляє оргкомітет фестивалю.

"Цього року на участь у фестивалі було подано 1106 фільмів з 57 країн. За підсумками селекції до Міжнародної конкурсної програми "КРОКу" відібрали 41 стрічку з 20 країн світу (Україна, Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Грузія, Естонія, Іспанія, Канада, Китай, Колумбія, Німеччина, Польща, Росія, США, Угорщина, Франція, Хорватія, Швейцарія, Японія)", - ідеться в повідомленні.

Як зазначається, у Національній конкурсній програмі фестивалю представлена рекордна кількість фільмів - 18. Це, зокрема, "Велопортрети", реж. Сашко Даниленко; "Дві недовгі казки", реж. Олена Касавіна; "Елювіум – Регенеративна істота", реж. Стас Сантімов; "Запаска – Запитайся", реж. Олег Щерба; "Кіт і миша", реж. Наталія Чернишева; "Клуб Всезнайків", реж. Євген Єрмак; "Лабіринт", реж. Степан Коваль та Олександр Колодій; "Лахмітько", реж. Олег Педан; "Мишко та Місячна Дзвінка", реж. Людмила Ткачикова; "Плач, вовче", реж. Маркош Крижак; "Подорож", реж. Євгенія Кіракосян; "Причинна", реж. Андрій Щербак; "Хроніки одного міста", реж. Євген Сивокінь; "Чудове чудовисько", реж. Сергій Мельниченко; "Шнурки", реж. Олег Федченко; "Я – вітер", реж. Юлія Осика; "Я купив велосипед", реж. Микита Лиськов; "Я – чайник", реж. Оксана Карпус.

Оцінюватиме Міжнародну та Національну конкурсні програми фестивалю журі, до якого увійшли відомі українські режисери ігрового кіно: Дмитро Томашпольський (голова), Аркадій Непиталюк, Марися Нікітюк, Ахтем Сеітаблаєв, Вікторія Трофіменко.

Традиційно фестивальна програма включатиме майстер-класи, ретроспективи і ювілейні заходи - до 90-річчя української анімації, 85-річчя президента "КРОКу" режисера Давида Черкаського, 80-річчя корифея української анімації Євгена Сивоконя. Почесними гостями фестивалю, авторами серії унікальних майстер-класів стануть режисери Олександр Бубнов (Україна-Болгарія), Михайло Тумеля (Білорусь), Рао Хейдметс (Естонія).

Урочиста церемонія відкриття відбудеться 23 листопада о 18:30 у київському Будинку кіно.

Нагородження призерів відбудеться 26 листопада. Спеціальною подією закриття стане показ повнометражного анімаційного фільму "Луїза взимку" режисера Жана-Франсуа Лагіоні (Франція, Канада, 2016), організований за підтримки Французького інституту.

Фестиваль "КРОК–2017: У рідній гавані" відбудеться за підтримки Держкіно та Департаменту культури КМДА. Партнери спеціальних програм фестивалю: "Артхаус Трафік" та Національний центр Олександра Довженка.
Четвер,
16 листопада
2017 року
Золота Дзига: Українська кіноакадемія прийматиме заявки до 15 січня

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Відкрито прийом заявок для участі фільмів у ІІ Національній кінопремії “Золота Дзига”.
Про це повідомляє Українська кіноакадемія.

"Заявки приймаються до 15 січня 2018 року. Для того щоб подати фільм для участі, необхідно заповнити онлайн-форму", - йдеться в повідомленні.

До участі в конкурсі допускаються фільми, виробництво яких здійснено в Україні або у копродукції з Україною. Також кінострічка повинна відповідати таким вимогам: повнометражні ігрові та анімаційні фільми, які були в українському прокаті хоча б тиждень в період з 1 січня до 31 грудня 2017 р.; документальні, короткометражні ігрові, короткометражні анімаційні фільми, які були в українському прокаті хоча б тиждень або брали участь у міжнародному кінофестивалі в період з 1 січня до 31 грудня 2017 р.; усі фільми мають бути субтитровані, озвучені або дубльовані українською мовою.

Переможців у номінаціях визначає правління та члени Української кіноакадемії шляхом 3-етапного голосування. Імена лауреатів ІІ Національної кінопремії будуть оголошені під час урочистої церемонії вручення нагород, що відбудеться 20 квітня 2018 року. Цього року премія буде вручатися у 18 номінаціях.

Як зазначають в Українській кіноакадемії, цьогоріч у прокат вийшло більше 25 українських фільмів.
Середа,
15 листопада
2017 року
Українсько-словацька "Межа" здобула Гран-прі на кінофестивалі у Франції

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Українсько-словацька стрічка "Межа" перемогла на 18-му Міжнародному кінофестивалі в Аррасі (Франція).
Про це повідомляє Державне агентство України з питань кіно, за підтримки якого створено фільм.

"Журі під головуванням Крістіана Каріона присудило фільму Гран-прі фестивалю - нагороду “Золотий Атлас”. Крім того, Молоде журі фестивалю визнало стрічку найкращим фільмом", - інформують у Держкіно.

18-й Міжнародний кінофестиваль в Аррасі проходив з 3 по 12 листопада 2017 р. До участі у кінофорумі запрошуються європейські фільми, які раніше не були представлені у Франції.

Як повідомлялося, світова прем’єра "Межі" (реж. Петер Беб'як) відбулася на 52-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де стрічка здобула приз за найкращу режисуру.

Фільм, що розповідає про контрабанду на українсько-словацькому кордоні, у серпні встановив рекорд кінопрокату у Словаччині - за перший вікенд його побачило понад 69 тисяч глядачів.

Всеукраїнський прокат картини стартує 16 листопада.

Словаччина висунула "Межу" на здобуття "Оскара" у номінації "кращий зарубіжний фільм".
Вівторок,
14 листопада
2017 року
Кінематографісти просять ще грошей на промоцію українського кіно

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Українські кінофестивалі та кінооб'єднання звернулися до влади з проханням збільшити фінансування на промоцію національного кіно.
На цьому наголошують у відкритому листі, оприлюдненому прес-службою Одеського МКФ, Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість", Міжнародний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, Одеський міжнародний кінофестиваль, фестиваль "Відкрита ніч", Асоціація кіноіндустрії України, Українська  кіноакадемія та Міжнародний медіафорум Kyiv Media Week.

"За підрахунками наших експертів, український кінематограф потребує сьогодні не менше 100 млн гривень за напрямком КПКВК 1806050 "Здійснення концертно-мистецьких та культурологічних заходів у сфері кінематографії, фінансова підтримка Національної спілки кінематографістів", що б складало приблизно 10% від запланованого бюджету фінансування українського кінематографу на 2018 рік", - ідеться у зверненні.

Цих коштів національний кінематограф потребує на проведення міжнародних кінофестивалів в Україні та популяризацію українських фільмів на міжнародних кінофорумах, і саме такий мінімум - 10% від загального бюджету державних фондів - передбачені на такі цілі у Польщі, Чехії, Литві, Грузії, Естонії, Словаччині.  Зокрема, Польський кіноінститут (аналог Держкіно України) витрачає впродовж року 2 млн євро на участь Польщі у міжнародних кінозаходах і 4,2 млн євро на підтримку міжнародних кіноподій у Польщі, тобто загалом у перерахунку в гривні це становить близько 200 мільйонів.
Понеділок,
13 листопада
2017 року
Гранти на українську культуру: ЄС та Британська Рада виділяють €1.3 мільйона

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Британська Рада в партнерстві з мережею Національних інститутів культури Європейського Союзу (EUNIC) в Україні оголосила трирічну програму Culture Bridges.
Програма фінансується Європейським Союзом у рамках підтримки впровадження Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, повідомляє Представництво ЄС в Україні на своїй сторінці у Facebook. 

"Мета програми - розвиток українського культурного сектора та сприяння ефективному налагодженню зв’язків між культурними операторами та інституціями України та ЄС. Програма триватиме з листопада 2017 року до жовтня 2020 року. ЄС виділяє 1.3 млн євро на фінансування проектів з міжнародної мобільності, національної та міжнародної співпраці, тренінгів та ознайомчих поїздок до країн ЄС. Загалом планується виділити близько 100 грантів", - ідеться в повідомленні.

Документи для подання заявок будуть доступні з 20 листопада 2017 р. Наступні прийоми заявок оголошуватимуться кожні три місяці у 2018 та 2019 роках.
П´ятниця,
10 листопада
2017 року
У ПОШУКАХ ФОРМУЛИ СВІТЛА

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

Лайт-дизайн в Україні: прогноз оптимістичний.



Нині мистецтво побудови світла та його поєднання з музикою і рухомою графікою стало найуспішнішим втіленням динамічного арту. Поєднання трьох компонентів: Lighting (Світло), Video (Зображення), Sound (Звук) в рамках одного твору породило новітню парадигму сприйняття сучасного арт-продукту. А у більш широкому розумінні новітні світлові шоу є без перебільшення апогеєм синестетичного мистецтва. Динаміка та інтегральність елементів лайт-інсталяцій протягом останнього десятиріччя стали найконкурентнішою опозицією класичним видам статичного мистецтва (таким як живопис та скульптура).

Якщо накласти висловлену тезу на контекст еволюційних перетворень, якими охоплене наше сьогодення, то сам собою напрошується висновок: знаменником трансформацій у світовій економіці стала глобалізація, у технології – цифра, а у мистецтві – світло.

Підтвердження цьому можна знайти у темпах та масштабах зростання сфер застосування лайт-дизайну. Розширення його класифікаційних відмінностей також свідчить про очевидний розквіт означеної царини художньої творчості. Чого лише вартий глобальний перехід світла за межі сценічного простору на екстер’єри міських споруд. 3D-меппінг та масштабні проекційні шоу невблаганно набирають оберти в контексті сучасної урбаністичної культури. Десятки тисяч охочих стікаються до площ європейських міст, аби подивитися, як середньовічний костел перетворюється на космічний лайнер, замок в акваріумі чи голову велетенського дракона. Прикметно, що один із найбільших на планеті  фестивалів світла, який щорічно відбувається у французькому Ліоні, кілька років тому зробив сміливий крок, представивши увазі глядачів інтерактивну лайт-проекцію на театрі Селестінс. Кожен з присутніх міг говорити або співати у мікрофон, встановлений на посеред площі, а проекція, котра зображувала фасад будівлі у вигляді обличчя людини, змінювала міміку та рухалась, немов театр-велетень співав.

Тенденції у площині художнього світла підштовхують до футурологічного припущення на користь того, що технології освітлення майбутнього вражаюче розширять не завжди досконалу архітектуру мегаполісів.

Розуміючи важливість розвитку мистецтва створення шоу зі світла, органи місцевого самоврядування та центральна влада країн розвиненого світу досить часто надають всебічну підтримку у проведенні лайт-фестивалів. Адже саме вони виражають дух часу та уможливлюють пошуки надсучасної мистецької форми. Остання з фотографічною точністю віддзеркалює філософію технологічно довершеної цифрової епохи.

Зрозуміло, що у сформованих соціально-політичних реаліях України абсолютно безнадійно розраховувати на будь-яку підтримку з боку держави. Тому із абсолютною впевненістю можна стверджувати, що без відповідних ініціатив з боку підприємців рівень розвитку цієї галузі не відповідатиме вимогам часу. Що вже й казати – щоб забезпечити поступ, необхідно вкладатися у безперервне і якісне навчання, а в нас жоден вуз не готує лайт-дизайнерів.

Платформою, яка об’єднала найпрогресивніших вітчизняних спеціалістів з художнього світла, став проект LVSdesign. Зусиллями колективу вже третій рік поспіль налагоджується робота єдиного на просторах України турніру для моушен і лайт-дизайнерів.

Щорічний турнір LVS design – це творчий майданчик для колаборації художників світлових та відео постановок. Цей захід – не лише вдала «оперативно-розшукова операція» з виявлення на просторах нашої країни не розкритих геніїв художнього світла, але й ефективний трамплін для напрацювання нових навичок кожного, хто пов’язаний з цією індустрією. Початківці отримують дорогоцінну можливість взаємодіяти з гуру професії, а ті, у свою чергу, збагачують відпрацьовані моделі роботи свіжою кров’ю нових художніх задумів та експериментальними пошуками. Оснащення і ресурсна база арт-лабораторії LVSdesign відіграла роль своєрідної пружини, котра підштовхнула до професійного зростання не одного спеціаліста сценічного світла в Україні. Її потенціал відкрив велике поле для пошуку нових творчих прийомів та вирішення творчих задач перед художниками-новаторами у царині світла.

 Досвід проведення попередніх турнірів командою LVSdesign чітко визначив радіус суспільного резонування цієї події. Прикметно, що увага до неї була прикута не лише з боку осіб, дотичних до сфери сценічного світла, та преси, але й охопила прошарок пересічних поціновувачів світлового мистецтва. Фінал минулорічних змагань лайт-дизайнерів проходив у стінах Мистецького Арсеналу. Проте цьогорічний LVSdesign 2017 Junior, фінал якого відбудеться 7 грудня, проходитиме на базі власної студії LVSdesign, яка за останній рік була піддана комплексному апгрейду. Це уможливить застосування ширшого професійного інструментарію для учасників, а глядачам гарантуватиме феєричне шоу найвищого ґатунку.

У планах організаторів на наступний рік – аналогічний турнір для художників театрального світла.

Попит на світлові шоу,  конкуренція на музичному ринку та стале збільшення кількості  шоу-концертів світових зірок в Україні дають надію на подальший розвиток галузі. Щодо підвищення фахового рівня світлових митців – опікуватися їх професійним розвитком і в подальшому має намір LVSdesign. Без зайвого месіанського пафосу ініціативу творчого екіпажу LVSdesign можна прирівняти до однієї з гуманітарних інвестицій в художньо-професійне середовище України.
Четвер,
09 листопада
2017 року
Сьогодні - День української писемності та мови

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



У день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця українці 9 листопада відзначають День української писемності та мови.
Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті  временних літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії. Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні.

Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського.

Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики). Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»).

Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах. Упродовж  століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.

Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».

Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються і українці за кордоном. Найголовніше в ньому – це і перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово. 
Середа,
08 листопада
2017 року
Президент привітав Національну оперу України зі 150-річчям

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Президент Петро Порошенко привітав Національну оперу України зі 150-річним ювілеєм.

«Своє 150-річчя святкує сьогодні Національна опера України. Саме тут вперше українською мовою прозвучала опера «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка. Та ще безліч відомих у всьому світі опер та балетних спектаклів підкорили серця глядачів впродовж більш як столітньої історії», - написав Петро Порошенко.

Він побажав Київській опері довгих творчих років життя та яскравих сезонів.
Вівторок,
07 листопада
2017 року
ФОТОФАКТ. Праздник к нам приходит: центр Киева уже украшают гирляндами

Со ссылкой на segodnya.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:



Новогодние украшения появились на улице Богдана Хмельницкого

В Киеве на улице Богдана Хмельницкого уже начали подготовку к Новому году. Над проезжей частью дороги повесили новогодние гирлянды.
Напомним, что на Новый год и Рождество у украинцев будет по три выходных.
На новогодние и рождественские праздники украинцев ждут парные тройные выходные. Новогодние продлятся три дня – с 30 декабря (суббота) по 1 января (понедельник) включительно. 7 января (Рождество) 2018 приходится на воскресенье, поэтому понедельник, 8 января, будет нерабочим днем. Таким образом, выходными будут снова три дня подряд: 6, 7 и 8 января.
С 19 декабря 2017-го по 14 января 2018 года в столице пройдут новогодне-рождественские праздники в рамках масштабного культурно-художественного проекта "НеоРік на Софії". Киевлян и гостей столицы ждет интересная развлекательная программа на трех локациях – Софийской и Михайловской площадях, а также Владимирском проезде.
"Тема этого года — свет и радость, и все будет связано с различными оттенками. Откроется праздник фестивалем иллюминации, который мы проведем впервые. В сквере на Владимирском проезде будут представлены 20—25 уникальных арт-объектов с новогодними мотивами — из Франции, Греции, Польши, других стран и конечно же наши", — поясняет куратор проекта Folk Ukraine Игорь Добруцкий. По его словам, в этом году в центре все будет уникально подсвечено.
Понеділок,
06 листопада
2017 року
В Киеве открылась выставка работ Алексея Ревики об обществе победившего цинизма

Со ссылкой на zn.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:


В работах художника антигерой существует в условиях антисреды.

В Музее истории города Киева открылась выставка художника Алексея Ревики "Они – это мы".

Каждая из работ художника – яркий образец современного изобразительного искусства с аллегорическим подтекстом. Сюжетной основой картин Ревики является существование антигероя в условиях антиреальности – общества, построенном на контрценностях – невежестве, цинизме и популизме.

Работы художника отражают время и среду, в которых живет автор.
П´ятниця,
03 листопада
2017 року
PIANOБОЙ І ZAPASKA ЗАСПІВАЮТЬ НА ВІРШІ ПОЕТІВ ЗІ ШКІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



12 листопада у київській Stereo Plaza відбудеться благодійний концерт «Ідентифікація». Він пройде в рамках і стане фіналом освітнього проекту для підлітків з малих міст країни «Відкривай Україну».

На цьому заході виступлять відомі українські виконавці й гурти – Pianoбой, СКАЙ, Brunettes Shoot Blondes, MARU, Epolets, ALLOISE, Zapaska, Monochromea, OT VINTA, Nesprosta, «Правиця» та інші. Кожен з них виконає пісні на твори поетів, які вивчаються у шкільній програмі 7-11 класів, з авторською музикою. У майбутньому ці композиції планують записати й видати у форматі збірки, яка буде розповсюджена серед українських загальноосвітніх шкіл.

«Ми, українське суспільство, маємо шанс відродити моду на українську літературу, навчитися цінувати те, чого не вистачає багатьом народам – великої історичної скарбниці талановитих поетів та літераторів», – зазначають організатори події.

Крім того, спеціально для цього концерту радіостанція SKOVORODA організувала конкурс на найкращу пісню на поезії українських поетів зі шкільної програми. До його фіналу вийшли Гордій Старух, Остап Панчишин, гурти KRUT, «Патроничі», «пташник» та «Фіолет». Переможець конкурсу, якого визначать шляхом голосування на Facebook-сторінці Radio SKOVORODA, матиме змогу виступити на концерті «Ідентифікація». Результати конкурсу оголосять 7 листопада.

Освітній проект «Відкривай Україну» – це платформа для розвитку підлітків. Її мета – навчити втілювати свої ідеї у життя, змінюючи цим школи, міста та всю країну. Протягом року команди учнів з регіональних шкіл працювали над проектами, які змінювали їхні міста. На концерті «Ідентифікація» буде визначено переможця проекту, а кошти, зібрані від продажу квитків, підуть на навчання однієї з команд переможців за кордоном.
Четвер,
02 листопада
2017 року
ЯРМАРОК PHOTO KYIV ПРЕДСТАВИТЬ НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ФОТОГРАФІВ НА ТЕРИТОРІЇ 3000 М²

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



2 листопада у Києві відкриється перший міжнародний арт-ярмарок, присвячений мистецтву фотографії, PHOTO KYIV. Він буде проходити на площі близько 3000 квадратних метрів у бізнес-центрі «Торонто-Київ» протягом чотирьох днів.

На ярмарку будуть стенди з вуличною, документальною, репортажною і арт-фотографією від галерей з різних міст України – Brucie Collections, NU Art Gallery, 5.6 Gallery, Art14, Tauvers International, InVogue#Art, Apart11 та інших.

Центральною подією PHOTO KYIV стане колективна виставка «Український архетип». До її експозиції увійдуть роботи корифеїв української фотографії, а також молодого покоління авторів, які вже встигли завоювати визнання – не лише на батьківщині, але й у світі. «Цей проект покликаний відкрити широкій публіці українську фотографію. Автори, чиї роботи будуть представлені, не просто вихоплюють моменти з життя, а передають за допомогою своєї камери щось глибоке і складне, проникаючи у контекст і працюючи з багаторівневими сюжетами», – говорить куратор виставки, мистецтвознавець і фотограф Дмитро Богачук.

Учасниками «Українського архетипу» стали представники харківської і київської шкіл фотографії, а також автори з інших міст, що працюють у різних техніках і жанрах. Серед них – Сергій Братков, Арсен Савадов, Віктор Марущенко, Олександр Глядєлов, Михайло Педан, Віктор Марущенко, Євген Павлов, Олексій Чекменьов, Кирило Головченко, Роман Пятковка, Ігор Гайдай, Максим Дондюк, група Шило, Вікторія Сорочинські, Саша Маслов, Сергій Мельниченко і Микита Шаленний.

Крім того, участь у PHOTO KYIV візьмуть фонд IZOLYATSIA, газета «Сегодня», Посольство Швейцарії в Україні, фестиваль Odesa//Batumi Photo Days, спільнота «Українська вулична фотографія», які презентують спеціальні проекти.

Також у межах ярмарку пройде публічна освітня програма, яка включає лекції, дискусії та зустрічі з відомими фотомитцями. Серед спікерів – Роман П’ятковка, Віктор Марущенко, Олександр Ляпін, Олександр Глядєлов та інші.
Середа,
01 листопада
2017 року
Клип украинской группы получил награду на престижном международном фестивале

Со ссылкой на zn.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:



Ролик группы The Erised Even If победил в номинации "Лучший монтаж".

Клип украинской группы The Erised Even If получил приз в номинации "Лучший монтаж" и номинировался в категории "Лучшее музыкальное видео" на Sunlight International Film Festival 2017, который прошел в Берлине, сообщает "Новое время".

"В Берлине номинировали мою режиссерскую и сценарную работу - клип The Erised Even If - как лучшее музыкальное видео года. А еще, мы получили награду за лучший монтаж клипа Even If. Знаете, когда ведущие на открытии церемонии перечисляли страны-представителей и среди прочих произнесли "Украина", я почувствовал, как труд над клипом трансформировался в гордость", - сообщил режиссер клипа Вадим Уважный.
Вівторок,
31 жовтня
2017 року
УКРАЇНЦІ Й ПОЛЯКИ ПРЕДСТАВЛЯТЬ 100-ХВИЛИННИЙ ПРОЕКТ-ГРУ ПРО КОРДОНИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



5 листопада у столичному просторі Port Creative Hub відбудеться презентація проекту GRANICA, в якому взяли участь десять митців з України та Польщі. Протягом кількох місяців вони досліджували поняття “границя”, що присутнє у різних сферах і на різних рівнях людського життя – географічних, політичних, етнічних, етичних, фізичних і метафізичних. Результати своєї роботи вони представлять у вигляді інтерактивного дійства, що триватиме 100 хвилин і включатиме перформанс, відео, інсталяцію та звук.

«У проекті GRANICA поєднані локації в далеких одне від одного і начебто різних містах – у Маріуполі й  Познані. Але вони різні тільки на перший погляд, і нам подобається знаходити спільні риси між ними – дивитися на кордон не як на лінію розподілу, а як на те, що підкреслює особливості, яким ми можемо навчити/ся один в одного», – говорить кураторка проекту Мирослава Ганюшкіна.

За словами одного з учасників GRANICA Януша Балдиги, саме на границі виникають найцікавіші історії, пограничні стани і, врешті, гра. «Так, це проект-гра — митці створюють свої роботи на межі різних арт-дисциплін, а іноді й у взаємодії один з одним, – пояснює Мирослава Ганюшкіна. – Рухаючись інтуїтивно, ми приходимо до тих самих розумінь, речовин, образів. Один із основних – пісок. Для наших колег з маріупольської «Платформи ТЮ» це те, яким є Маріуполь на дотик. Для тих, хто живе в Познані, пісок асоціюється з перманентнтним будівництвом, що відбувається в їхньому місті, трансформує його. Нетривка, сипуча й змінна речовина, work in progress».

Польськими учасниками проекту GRANICA стали перформер, художник і професор Януш Балдиґа, перформерка і докторка філософії мистецтв Марта Босовська, дослідник звуку і учасник гурту Karbido Томаш Сікора, хореографка Кристина Лама Шидловська та композитор і перформер Давід Домбровський. А Україну в проекті представили режисерка і перформерка Оля Михайлюк, художники і куратори проекту “Відновлення пам’яті” Лія і Андрій Достлєви, засновники маріупольської арт-платформи “ТЮ” Діана Берг і Дмитро Ступник.
Понеділок,
30 жовтня
2017 року
У ШАХТІ НА ВДНГ ВІДКРИЮТЬ АРТ-РЕЗИДЕНЦІЮ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує




Оголосили переможців конкурсу на кращий проект арт-резиденції на території Національного комплексу «Експоцентр України», що розташується у павільйоні №13. Ними стали Олександра Халепа і Максим Демський, відомі організацією ArkSquat у рамках фестивалю ГОГОЛЬFEST 2017.

Під час підготовки до фестивалю мешканці «АркСквоту» об’єдналися в ArkSquat Community та від його імені представили концепцію проекту ASC 13 для резиденції на ВДНГ. «Ми прагнемо створити платформу синтезу мистецтв, де будуть реалізуватися колаборації діячів театру, сучасного мистецтва, медіа, музики, танцю й кіно», – розповідає Cultprostir кураторка проекту Олександра Халепа. Вона зазначає, що резиденція функціонувати у традиційному форматі: до участі запрошуватимуть митців, яким дадуть простір і матеріали для роботи, а також можливість презентації її результатів широкій публіці. Крім того, проект ASC 13 ініціюватиме міжнародний обмін художниками: запрошуватиме митців з інших країн і відряджатиме українців попрацювати за кордоном.

13-тий павільйон, який керівництво ВДНГ виділило для арт-резиденції, колись був присвячений вугільній промисловості. Особливість цієї будівлі в тому, що під нею знаходиться макет шахти з ліфтом і лабіринтами – за допомогою них радянські промисловці демонстрували досягнення свого виробництва. «Ми вважаємо шахту душею будівлі, оскільки саме вона містить головну історико-культурну цінність від попереднього задуму творців ВДНГ», – говорить  Олександра Халепа. Ця штучна шахта збереглась до сьогодні, і тепер нові мешканці будуть використовувати її як простір для творчих лабораторій, концертів експериментальної музики і виставок медіа-мистецтва.

Зараз павільйон №13 перебуває у занедбаному стані: ремонту потребують і підземна, і наземна його частини, на який, за прогнозами фахівців, піде 3-4 місяці й близько 20 000$. Тому головний челендж сьогодні – знайти фінансування.

У майбутньому організатори резиденції планують співпрацювати з представниками IT-сфери, створюючи проекти на стику мистецтва і технологій. Невдовзі буде сформована команда кураторів різних напрямків мистецтва, що будуть представлені на резиденції, а також оголосять open call для учасників проекту ASC 13.

Офіційне відкриття арт-резиденції відбудеться навесні. До цього планують провести низку воркшопів, суботників та відкритих зустрічей для залучення громади і знайомства.
П´ятниця,
27 жовтня
2017 року
Два українські фільми поборються за головну нагороду 27-го Міжнародного кінофестивалю у Коттбусі

З посиланням на dergkino.gov.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



У конкурсній програмі повнометражних художніх фільмів разом з 10-ма стрічками з інших європейських країн будуть представлені українські фільми «Рівень чорного» Валентина Васяновича і словацько-українська «Межа» Петера Беб’яка, створена за підтримки Держкіно.

Обидві стрічки цьогоріч поборються за Оскар у номінації  «найкращий фільм іноземною мовою»: «Рівень чорного» представлятиме Україну, а «Межа»  – Словаччину.

Міжнародний кінофестиваль у Коттбусі цьогоріч пройде з 7-го по 12-те листопада.

Програма повнометражних художніх фільмів: http://www.filmfestivalcottbus.de/en/festival-en/program-en/sections-en/section/2.html

Нагадуємо, що у конкурсній програмі короткометражних фільмів цього фестивалю представлені дві створені за підтримки Держкіно стрічки: «У полі» режисера Олександра Шкрабака та «Кров’янка» режисера Аркадія Непиталюка.

Четвер,
26 жовтня
2017 року
Гройсман певен, що Рада найближчим часом ухвалить законопроекти про кіно

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Прем’єр-міністр Володимир Гройсман має намір звернутися до голови Верховної Ради Андрія Парубія з проханням виділити один день для голосування законів, потрібних для розвитку вітчизняної кіноіндустрії.
Про це він сказав під час зустрічі з представниками індустрії кіновиробництва, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Я буду просити голову ВР (через два тижні у нас буде два пленарних тижні) визначити один день для того, щоб ми їх (законопроекти щодо розвитку кіно. - Ред.) проголосували і підтримали. Я думаю, що підтримка буде", - сказав Гройсман.

Так, за його словами, нині на розгляді українського парламенту перебуває три законопроекти щодо розвитку вітчизняного кіно.

Гройсман не сумнівається, що голова ВР погодиться, тим більше, що Президент України також висловлював свою чітку позицію щодо необхідності підтримки українського кіно. "Я думаю, що ми тут об'єднаємося і на наступних пленарних тижнях це врегулюємо", - додав Прем'єр-міністр.

Він попросив представників індустрії кіновиробництва вказати, що саме владі ще треба зробити для розвитку сфери.
Середа,
25 жовтня
2017 року
ВІДКРИЛАСЯ РЕЄСТРАЦІЯ НА ФЕСТИВАЛЬ "КИЇВСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ КРИТИКИ"

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



З 26 по 29 жовтня в столичному кінотеатрі "Жовтень" відбудуться покази кінофестивалю "Київський тиждень критики." Програма кіноогляду склали провідні українські кінокритики.

На ранкові покази фестивалю вхід буде безкоштовний, за попередньою реєстрацією, яку можна пройти на офіційному сайті. Передбачається, що на ранкові покази прийдуть журналісти і студенти. На вечірні покази квитки можна купити в касах кінотеатру "Жовтень".

До програми фестивалю увійшли чотири фільми: "Фатальне спокуса" Софії Копполи, "Сексуальна Дурга" Сана Кумара Сасісдхарана, «Король» Найлза Атталли, "Тіснота" Кантемира Балагова.
Вівторок,
24 жовтня
2017 року
Премія Франка: стало відомо, коли почнеться прийом робіт

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Фонд Івана Франка оголосив про початок прийому робіт на здобуття Міжнародної премії його імені у 2018 році з 15 січня.
Про це повідомив Ігор Курус - директор-розпорядник Міжнародного фонду Івана Франка - на прес-конференції в Укрінформі.

"Фонд приймає роботи з 15 січня до 1 березня 2018 року, тобто науковці мають півтора місяця.

6 номінантів на здобуття премії, по 3 у кожній номінації - за вагомі здобутки у галузі україністики та за вагомі здобутки у галузі соціально-гуманітарних наук - буде визначено Міжнародною радою експертів на початку травня 2018 року. Лауреатів премії обере та оголосить Міжнародне журі, яке засідатиме 22-24 червня у Віденському університеті. А 27 серпня, у день народження Івана Франка, на його батьківщині у місті Дрогобичі відбудеться церемонія нагородження", - сказав Курус.

Він зазначив, що міжнародне журі складається з 12 членів і цього року в журі було 12 докторів наук із 6 країн світу. Географія представництва експертів теж широка, як географічно - в експертній раді цьогоріч було 49 вчених з 11 країн світу, зокрема з Колумбійського університету в США, з Великої Британії, Німеччини, Ізраїля, Хорватії, Словенії, - так і щодо наукових дисциплін.

Курус додав, що правління Фонду внесло зміни до деяких положень премії, "щоб члени журі і експертні ради, які працюватимуть з роботами і науковцями, змогли зробити більш об'єктивну оцінку".

"Премія імені Івана Франка фактично побудована за нобелівською системою і оцінюватимуть наукові роботи за трьома ступенями - номінаційні комітети, міжнародна експертна рада та міжнародне журі, що дає всі підстави визнавати, що премія відповідає всім найвищим критеріям об'єктивності та прозорості при її присудженні", - підкреслив у свою чергу Володимир Бугров - член правління Міжнародного фонду Івана Франка, проректор Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

Бугров нагадав, що у 2016 та 2017 роках розмір преміального фонду був 500 тис. грн. Щодо 2018 року, то, за його словами, розмір премії буде визначений у січні.

Ярослав Гарасим - проректор Львівського національного університету ім. І.Франка, доктор філологічних наук, професор - підкреслив: "Щоб стати лауреатом, робота має відзначатися професійною компетентністю в своїй галузі і мати міжнародний рівень наукових досягнень".

А Михайло Шалата - кандидат філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка - нагадав, що 2016 року першим лауреатом премії став Верховний архієпископ-емерит УГКЦ, кардинал Любомир Гузар. У 2017 році було визнано лауреатів у двох номінаціях - це професор Віденського університету Міхаель Мозер у номінації "за вагомі здобутки у галузі україністики" та академік, почесний професор Львівського національного університету Олег Шаблій у номінації "за вагомі здобутки в галузі соціально-гуманітарних наук".

"Уже сьогодні Міжнародна премія імені Івана Франка стала явищем, яке є новим для України. Премія імені Івана Франка - це своєрідний ліфт для український вчених, це шанс стати відомим і поширити свої надбання у світі. З іншого боку, це своєрідне вікно в Україну, яке відкриває науковцям свіжу державу", - наголосив Роланд Франко - голова правління Міжнародного фонду Івана Франка.

Він зазначив, що у минулі роки премія мала високу конкуренцію і достойних лауреатів, і висловив сподівання, що і наступного року лауреатами премії стануть достойні вчені, які зроблять яскравий внесок в розвиток україністики та соціально-гуманітарних наук.

Як зазначалося, на здобуття Міжнародної премії ім. Івана Франка роботи науковців мають подавати академічні установи, вищі навчальні заклади України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, а також лауреати премії попередніх років.
Понеділок,
23 жовтня
2017 року
НА КІНОФЕСТИВАЛІ "МОЛОДІСТЬ" ПЕРЕМІГ ПАВЛО ОСТРИКОВ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

Фільм Павла Острикова «Випуск '97» журі визнало кращим у національному конкурсі "Пролог" КМКФ "Молодість".

«Для мене це несподівано, але не настільки, щоб я зовсім не прийшов на церемонію», - сказав режисер під час нагородження.


Раніше фільм Павла Омтрікова отримував приз як найкраща короткометражна стрічка Одеського міжнародного кінофестивалю. До журі "Прологу" входили: український продюсер Сергій Лавренюк, швейцарський продюсер Іван Маде і засновник секції "Панорама" Берлінського кінофестивалю Віланд Шпек.
П´ятниця,
20 жовтня
2017 року
CLOSER СВЯТКУВАТИМЕ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТРИ ДНІ ПОСПІЛЬ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Цього вікенда київському арт-центру Closer виповнюється 4 роки. З цієї нагоди із 21 по 23 жовтня пройдуть дві вечірки і концерт.

21 жовтня на сцену Closer вийдуть резиденти клубу, які зіграють парні сети. У лайн-апі – Borys b2b Vova KLK, Bambu b2b Karine, Shakolin b2b Noizar, Igor Glushko b2b Lobanov K., Alex Savage b2b Roman K і SE62 b2b Timur Basha.

22 жовтня арт-центр «Клоузер» приїде привітати голландська діджейка, резидентка берлінського Panorama Bar – Steffi. Компанію цього вечора їй складуть Igor Glushko і Vova KLK.

А в понеділок, 23 жовтня у Closer відбудеться концерт норвезького піаніста і композитора Бугге Вессельтофтa, який представить свій останній альбом Everybody Loves Angels. Ця платівка складається з інтерпретацій пісень The Beatles і Пола Саймона, бахівских хоралів та норвезького фольклору, а записана вона була в найбільшій дерев'яній церкві Норвегії Lofotkatedralen. Організатори виступу Вессельтофтa зазначають, що це буде найтихіший концерт, який коли-небудь проходив у «Клоузері».
Четвер,
19 жовтня
2017 року
"Енциклопедичне видавництво" має повернутися у своє приміщення - Держкомтелерадіо

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Державна наукова установа "Енциклопедичне видавництво" має повернутися до свого приміщення.
Таке переконання висловив перший заступник голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак у середу під час засідання "круглого столу" в Укрінформі. 

"Велика українська енциклопедія - це виклик не перед Президентом України, не перед урядом, Верховною Радою, не перед українською владою. Насправді це виклик перед українською нацією, яка має дати відповідь, чи є у неї інтелектуальний потенціал для того, щоб створити Велику українську енциклопедію, показати світові і передусім українцям, що вони здатні подивитися на все, що їх оточує, українськими очима, а не московськими чи європейськими. Цей виклик ми прийняли і відповідь буде гідна... Зробити це непросто, оскільки в "Енциклопедичного видавництва" практично відібрали приміщення. Але ми правовим шляхом доб'ємося повернення цього приміщення. Ми будемо реалізовувати цей проект, чого би нам це не вартувало", - підкреслив Червак.

Голова редакційної колегії Великої української енциклопедії, академік НАН України Вадим Локтєв зазначив, що умови, в яких видається енциклопедія, "ненормальні абсолютно".

"Насправді багато хто працює вдома, тому що робочого приміщення, в якому могли б працювати в такій кількості люди, немає. Але є комп'ютери, є електронний, телефонний зв'язок, є зустрічі, консультації", - додав він.

Академік НАН України, директор Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ Микола Жулминський підкреслив: те, що сьогодні робить колектив, який працює над Великою українською енциклопедією, - це абсолютно на рівні сучасних методик і сучасних досягнень енциклопедичної науки. Щоб цей проект реалізувався чимшвидше і на високому науковому рівні, видавництво має працювати в комфортних умовах. 

"Без державної підтримки, без системного фінансування і без приміщення це зробити просто неможливо. Я переконаний, що приміщення буде повернуто, тому що воно вже меморіальне і вже ім'я академіка Миколи Бажана зобов'язує, щоб воно було приміщенням для творення Великої української енциклопедії", - сказав Жулинський.

Як відомо, 27 квітня ц.р. працівники "Енциклопедичного видавництва" заявили про рейдерське захоплення будівлі в Києві на вулиці Б. Хмельницького, 51.
Середа,
18 жовтня
2017 року
«СТОРОЖОВА ЗАСТАВА»: ВЕЛИКА КАЗКА МАЛЕНЬКОГО ШАЙТАНА

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


У кожній кінематографії повинна бути своя казка: з пригодами, погонями, подорожами в часі, злодіями та чарівними каменями. Власне, жанр фентезі – це і є та сторожова застава, яка оберігає національний сінематограф від байдужості масового глядача. Всім хочеться казки, де можливий будь-який сюжетний хід, і герої можуть на всі події реагувати зі справжньою дитячою безпосередністю.

Дебютний повнометражний фільм Юрія Ковальова якраз таке кіно, яке дітей може захопити, а дорослих ввести в стан радісної душевної розслабленості, коли дозволяєш собі по-дитячому живу і трохи наївну реакцію на те, що відбувається на екрані. Сам факт появи подібного фільму в Україні –  хороший знак, і хочеться, щоб фентезійного, дитячого кіно з кожним роком було більше.

У «Сторожовій заставі» з першого кадру радієш роботі кастинг-директора Алли Самойленко: вона ж підбирала акторів в «Припутнях» Аркадія Непиталюка. І в обох фільмах виконавці виключно органічно попали в свої образи. Данило Каменський (Вітя), Єва Кошова (Оленка), Роман Луцький (Олешко), Олександр Комаров (Добриня), Олег Волощенко (Ілля) і особливо екранні лиходії Єржан Нурімбет в ролі Андака і Єрболат Тогузак в образі шамана – всі вони почуваються як риби у воді в історії про сучасного хлопчика, який потрапив в славне минуле, де билинні богатирі захищають Римів від половців, а у вільний від роботи і кольчуги час збирають букети польових квітів і рвуть сусідські яблука.

Бочкою дьогтю в ложці меду «Сторожової застави» є дві речі: звук, вірніше запис діалогів, і сценарій, який абсолютно очевидно переписувався мало не під час зйомок кожної сцени, а потім ще й змінювався на монтажному столі. Зрозуміло, що «Застава» – це студійне кіно, але все ж продюсерам варто делікатніше ставитися до власної екранної історії: не скорочувати сюжетні лінії до однієї фрази і загального плану, тому що це робить персонажів випадковими гостями, що нібито заблукали у власній казці, і позбавляє на першій погляд важливі деталі їх значимості.

Наприклад, складається відчуття, що село Лелече з його добрими мешканцями повинно було більше бути присутнім в історії, але було вирізано на монтажному столі. Значну частину часу неясно, яку роль повинен зіграти хлопчик Вітя в житті мешканців Римова і що він робить в минулому, крім того, що говорить сакраментальне: «Я живу через 1000 років, мені потрібно повернутися додому». Значок Віті, який з'являється в першій сцені перед походом в гори під час репліки-спогаду про тата, а потім дістається в якості «подарунка» Тугарину. Вітя навіть не звертає уваги на його пропажу – він дійсно неважливий, чи ми щось дізнаємося про нього в телевізійній версії «Сторожової застави»? А якщо значок – випадкова деталь, навіщо було пристібати його на крупному плані, а потмі точно так же підкреслено втрачати?

А що ж із записом діалогів? Тут проблема знову сценарна – є епізоди, де герої на майданчику говорять один одному зовсім не те, що в результаті записано під час озвучування, і це впадає в очі. Досконалий розсинхрон звуку, діалогу і зображення йде, наприклад, в першій сцені, коли Вітя («маленький шайтан», як назвуть його половці) розмовляє з мамою. Це, звичайно, питання не до режисера, а до продюсерів. Їм потрібно в якийсь момент зупинитися в своєму бажанні переробити, переписати, поліпшити історію. Якщо хочете змінити діалог, перезнімайте сцену, а не робіть це під час озвучування.

Але при всіх сценарно-розмовних проблемах «Сторожова застава» – це захоплююча пригода, в якій є легкість, чарівність, гумор, любов, щирість, хороші жарти і геги (сцена з букетом і конем), мармеладний саспенс, достатній для того, щоб тримати юного глядача в напрузі, але такий, що зовсім його не лякає. Це добра, повчальна, динамічна казка, і добре, що вона нарешті розказана українськими кінематографістами і справжніми билинними богатирями.
Вівторок,
17 жовтня
2017 року
У СТОЛИЦІ ВІДБУДЕТЬСЯ ФЕСТИВАЛЬ «КИЇВСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ КРИТИКИ»

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



У столичному кінотеатрі «Жовтень» 26-29 жовтня вперше відбудеться фестиваль «Київський тиждень критики». Програма складається з картин, котрі звернули на себе увагу на знаменитих європейських кінофестивалях. Відбірниками «Тижня» стали українські кінокритики: редактор розділу «Культура» онлайн-видання «Лівий берег» Дар’я  Бадьoр; автор видань «Українська правда» та «Укрінформ» Олександр Гусєв, режисер, творець порталу Cineticle Станіслав Бітюцький, кінознавець і редактор розділу «Кіно» Cultprostir.ua Надія Заварова.

Глядачам будуть  представлені 4 фільми: «Фатальна спокуса» Софії Копполи –  картина отримала приз за кращу режисуру Каннського кінофестивалю. «Тіснота», дебютна робота Кантеміра Балагова, прем'єра якої відбулася в «Особливому погляді» Каннського кінофестивалю; фільм «Сексуальна Дурга» (реж. Санал Кумар Сасідхаран), який отримав головний приз Роттердамського кінофестивалю; з Роттердама до Києва приїде і картина «Король» Найлза Аттали.

Ранкові покази «Тижня кінокритики» в кінотеатрі «Жовтень» призначені для студентів і преси і будуть безкоштовними: на них можна буде потрапити за попередньою реєстрацією на сайті фестивалю. На вечірні сеанси буде відкрито продаж квитків. Після кожного показу на глядачів чекає обговорення побаченого фільму з кінокритиком.
П´ятниця,
13 жовтня
2017 року
У Вінниці презентували фільм про учасників АТО «Тримай біля серця»

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


У Вінниці в четвер відбувся прем’єрний показ присвяченого учасникам АТО фільму режисера Валерія Шалиги «Тримай біля серця». Автори стрічки приурочили її презентацію до Дня захисника України.
На прем’єрі побувала кореспондент Укрінформу.

«Ми робили цей фільм заради тих, хто захищає нашу країну. Хотілося показати життя в паралелях сьогодення, що нам тут спокійно жити та працювати, а герої захищають наш спокій там», – розповів режисер фільму Шалига.

За його словами, військова драма знімалася на вулицях Вінниці та в розташуванні частини Нацгвардії, а також на полігоні військової частини загону спецпризначення поблизу м. Калинівка

Знімальний процес тривав 32 дні, монтували та готували до показу стрічку майже рік. Вона присвячена подіям, які відбувалися на початку АТО, у 2014 році. Актуальність фільму полягає у тому, що він дозволяє поглянути через призму мистецтва на складні випробування, які переживає наша країна, не «з погляду вічності», а тут і зараз, безпосереднім учасникам цих подій.

Так, головний герої фільму - колишній військовий Сергій Вітрук не може знайти душевного спокою. Робота не приносить задоволення, з дружиною немає порозуміння, одна радість дочка Зорянка. А тут ще події на сході — АТО. Загибель колеги стає останньою краплею. Сергій вирішує добровільно повернутися в армію. Він потрапляє у полон.

У сюжетній лінії кінострічки «Тримай біля серця» переплітаються долі людей, їхні особисті проблеми та спроби зрозуміти, що ж насправді відбувається на Сході України? Мир у країні, чи усе ж війна? Устами своїх героїв режисер озвучує відчуття, які переживали українці і в тилу, і на передовій, - і  гіркоту поразок, і гордість за героїзм наших захисників, і, попри все, любов до Батьківщини.
Під час створення фільму знімальну команду консультували бійці АТО, а дехто з них навіть дебютував у стрічці. Головні ж ролі в фільмі грають актори київських театрів Лілія Нагорна й Ігор Волков. У зйомках задіяні і вінницькі актори Анатолій Вольський, Таїсія Славінська.

З’явилась стрічка за підтримки Вінницької міськради та меценатів. Після прем’єрного показу у Вінниці її покажуть в інших обласних центрах та в Києві.
Четвер,
12 жовтня
2017 року
В Украине стартовал национальный отбор на «Евровидение-2018»

Со ссылкой на Golos.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:


В Украине стартовал национальный отбор на "Евровидение-2018", где выберут представителя от Украины, который отправится в мае 2018 в Лиссабон.
Об этом заявлено на сайте СТБ.
Прием заявок на отбор Евровидение-2018 стартует 10 октября 2017 и продлится до 15 января 2018 года. Анкету для участия в предварительном отборе все желающие могут заполнить на сайте телеканала.
Как сообщалось ранее, пост главы жюри национального отбора на "Евровидение" займет Руслан Квинта.
Имена других членов жюри будут заявлены позднее. Полуфиналы национального отбора запланированы на 10 и 17 февраля 2018 года, финал - 24 февраля.
Украина получила хрустальный микрофон за успешное проведение "Евровидения-2017".
Середа,
11 жовтня
2017 року
Гідне представлення України на Франкфуртському книжковому форумі - важлива частина культурної дипломатії, - Євген Нищук

З посиланням на kmu.gov.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ



У м. Франкфурт (Німеччина) розпочинається один з найбільших та найпрестижніших книжкових форумів світу - Міжнародний Франкфуртський книжковий ярмарок.
Традиційно старт форуму, який демонструє фінальні приготування, дала офіційна урочиста церемонія відкриття. До заходу долучилися представники книжкової галузі з усього світу, менеджери культури, дипломати. Відкрили захід Канцлер ФРН АнгелаМеркель та президент Франції Еммануель Макрон, адже у 2017 році саме Франція є країною-гостем, а ключовою темою визначено франкофонну літературу та культуру.
 Під час своєї промови європейські лідери говорили про важливість культурного контексту у світовій політиці. Ангела Меркель підкреслила, що, попри усі розбіжності, конфлікти та війни між Німеччиною та Францією у минулому, культура обох держав взаємно збагачувала одна одну. "Європа ніщо без культури", - додав в свою чергу Еммануель Макрон.
 Цьогоріч Україна представлена національним стендом, організаторами якого є Міністерство культури України у співпраці з НКММК "Мистецький Арсенал" та Міністерством закордонних справ України. На стенді площею 100 кв. м представлені 17 українських видавництв, а також кращі книги, відзначені різноманітними преміями. Основною темою національного стенду обрано "Understanding Ukraine, UnderstandingEurope".
Міністр культури України Євген Нищук відзначив, що гідне представлення України на такому  масштабному міжнародному  книжковому форумі є важливою частиною культурної дипломатії.
«Франкфуртський книжковий ярмарок - це важлива іміджева подія. Надзвичайно важливо гідно презентувати нашу країну на таких визначних міжнародних заходах, адже це найкраща культурна дипломатія, яку лише можна собі уявити», - сказав Євген Нищук.
«Тему цьогорічного національного стенду  України обрано надзвичайно актуальну, адже і справді – ми сьогодні знаходимось в новому європейському вимірі, знайомимо світ з новою, сучасною Україною. Впевнений, що спільними зусиллями держави та мистецької спільноти ми зробили наш національний стенд ще потужнішим, модерновим та актуальним, продемонструвавши найкращі зразки досягнень вітчизняного книговидання».
Франкфуртський книжковий ярмарок проходить вже у 69 раз поспіль. До нього долучилися учасники з майже 100 країн, представлено понад 400 тисяч друкованих видань, а також актуальної продукції у відео та цифровому форматі.
Офіційне відкриття українського національного стенду заплановане на 11 жовтня.
Вівторок,
10 жовтня
2017 року
Открытие Театра на Подоле не помешает его сносу

Со ссылкой на kyiv.comments.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:

В случае принятия властями Киева решения о сносе Театра на Подоле, он будет демонтирован, несмотря на недавнее открытие.
Об этом рассказал секретарь Киевского городского совета Владимир Прокопов, сообщают «Комментарии.Киев» со ссылкой на «Украинскую правду.Киев».


«То, что данное здание сдано в эксплуатацию никоим образом не мешает городским властям снести это здание, или выполнить что-либо, о чем говорится в петиции», - подчеркнул Прокопов, напоминая, что здание принадлежит городу, и потому власти в праве делать с ним что угодно.
Секретарь Киевсовета отметил, что петиция о сносе фасада Театра на Подоле была рассмотрена, и её выполнение, в соответствии с указом городского головы Виталия Кличко, лежит на его заместителях Александре Спасибко и Анне Старостенко. При этом, петиция должна быть реализована до 1 апреля 2018 года.
В то же время, по мнению Прокопова, выделять десятки миллионов гривен средств из городского бюджета для сноса фасада здания и его строительства его по новой, - нецелесообразно.
«Если найдется другой инвестор, который будет готов заплатить тех же 174 миллиона, чтобы сломать и перестроить, то, может, это и правильно. Или если те люди, которые выступают категорически против, согласны сами скинуться и перестроить за свои деньги», - сказал зампредседателя КГГА.
Понеділок,
09 жовтня
2017 року
В Киеве пройдет фестиваль "Новое немецкое кино"

Со ссылкой на kiev.segodnya.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:

Фильмы будут показывать на языке оригинала с украинскими субтитрами


С 12 по 18 октября в столичном кинотеатре "Киев" пройдет фестиваль "Новое немецкое кино". Это своеобразный углубленный экспресс-курс в современное кино Германии, подборка лучших премьер и кинофестивальных хитов за прошлый год. Об этом сообщили в Департаменте культуры КГГА.
Этот фестиваль является одним из старейших в Украине, которые представляют кинематограф своей страны: в 2017 году он будет проходить в 23-й раз.
В программе мероприятия предусмотрены как художественные фильмы – "На грани", "24 недели", "Я и Камински", "Однажды в Германии", так и документальные – "Бойс" о немецком скульпторе и художнике Йозефе Бойсе и "Школа № 3" об учениках школы в городе Николаевка Донецкой области и их обучение во время военных действий.
Фильмы демонстрируются на языке оригинала с украинскими субтитрами.
Ранее в Киеве открылась выставка в полной темноте. Незрячие люди смогут на ощупь понять, как выглядят те или иные экспонаты.
Напомним, 4 октября в столице открылась осенняя выставка хризантем.
А со 2 по 5 ноября впервые в Украине в Киеве  пройдет Photo Kyiv, Международная арт-ярмарка, посвященная фотоискусству.
П´ятниця,
06 жовтня
2017 року
НОБЕЛЯ З ЛІТЕРАТУРИ ДАЛИ БРИТАНСЬКОМУ ПИСЬМЕННИКУ КАДЗУО ІСІГУРО

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Лауреатом Нобелівської премії 2017 з літератури став 62-річний британський автор японського походження Кадзуо Ісігуро. Його відзначили за «романи великої емоційної сили, в яких він розкрив глибину нашого ілюзорного відчуття зв'язку зі світом».

Цього року передбачення букмекерів не здійснилися: за їхніми прогнозами найбільше шансів отримати нагороду було в японця Харукі Муракамі, якого неодноразово номінували на Нобеля, кенійського письменника й драматурга Нгугі Ва Тхіонго і канадської новелістки Маргарет Етвуд.

Кадзуо Ісігуро – це письменник, сценарист і майстер короткої прози. Він народився в Нагасакі, але ще в дитинстві переїхав з сім’єю до Англії.

Твори Ісігуро перекладені більше, ніж на 30 мов світу. В його доробку – 7 романів, кілька сценаріїв для телебачення та 5 збірок оповідань. Він є членом Королівського товариства літератури й лауреатом Букерівської премії – однієї з найпрестижніших літературних нагород Великобританії – яку отримав за роман «Залишок дня» 1989 року. Останній роман Кадзуо Ісігуро «Не відпускай мене» також номінували на Букерівську премію, а британське видання Time включило його до сотні найкращих англійських творів усіх часів.

Цього року розмір Нобелівської премії складає 9 мільйонів шведських крон, що на мільйон більше, ніж у 2016-му.
Четвер,
05 жовтня
2017 року
ФЕСТИВАЛЬ МОЛОДИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ: ВИПРОБУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



Кураторки Марія Ланько і Лізавета Герман розповіли про те, як відбувався конкурс і підготовка до Фестивалю молодих художників, експозиція якого триває в Мистецькому Арсеналі.

З огляду на зміни в концепції роботи Мистецького Арсеналу, наскільки для комплексу як інституції важливим є проведення бієнале молодих художників?

Марія Ланько: Почнемо з того, що фестиваль молодих художників був заснований не Мистецьким Арсеналом. Його ініціатором стало Міністерство культури. Наскільки ми знаємо, його проведення планувалося ще близько 10 років тому. Якщо бути точною в бюрократичних формулюваннях, то це «Фестиваль-конкурс творчої молоді «Бієнале сучасного мистецтва». Не завжди виходить чітко відтворити цю складну конструкцію, яка не має нічого спільного з мистецьким життям в Україні. Весь цей час проект, мабуть, лежав десь в папках, притрушених пилом, але зараз міністерство вирішило, що потрібно входити в контакт і діалог з реальністю, підтримувати сучасні практики.

 "Що стосується тем, то, боюся, нічого оригінального ми зараз не скажемо."
 
Все це я розповідаю як незалежний куратор, тому можу дозволити собі частку медіації та іронії. Наскільки ми знаємо, Міністерство культури прийшло до Мистецького Арсеналу та НХМУ, попросивши експертної підтримки у двох найбільших державних інституцій, які також займаються і сучасним мистецтвом в Україні. Думаю, це був цілком логічний вибір. Зауважу, що з самим форматом бієнале багато складнощів. По-перше, його треба буде проводити кожні два роки. По-друге, Мінкульт хоче це робити щоразу в іншому місті. Почавши з Києва, з виставки за участю понад 60 художників у величезному виставковому просторі, підтримувати такий масштаб надалі буде дуже складно з об’єктивних причин. Хоча, на наш погляд, не обов’язково слідувати за таким самим сценарієм. Працюючи в іншому місті, з іншою інституцією та іншими контекстами, можна мислити зовсім інакше. Гнатися за масштабом та кількісними показниками точно не варто.

Ви отримали 400 конкурсних заявок. Розкажіть, будь ласка, чим живуть українські молоді художники, які теми зачіпають, в яких медіа найчастіше їх реалізовують?

Лізавета Герман: Медіа були найрізноманітніші – від академічного живопису до формальних «вправ» у сучасному мистецтві, від професійних до напівпрофесійних і зовсім аматорських (хоча часто і досить цікавих) робіт. У нас не було мети зробити об’єктивний зріз, уявити всього потроху, всі регіони, теми і медіа. Ми спиралися на наше внутрішнє кураторське дослідження, відбирали те, з чим нам було цікаво працювати в такому форматі. Те, що ми для себе відзначили (і це частково відображено на виставці) – це зростання популярності відео, наративного кіно. Кілька фільмів були спеціально створені для виставки, і це є для нас особливо приємним моментом. Важливо, що художники не просто дістали роботи з «засіків», а й інвестували в проект свій час, ідеї. А фестиваль, у свою чергу, надав інтелектуальний, організаційний і фінансовий ресурс для підтримки створення нових робіт.

"Конкурс – зовсім не ідеальна форма для такого проекту."

До речі, в заявках було не так багато традиційного живопису, як це зазвичай очікується на подібних конкурсах. Спостерігалася, швидше, якась лінія деконструкції живопису, коли формат картини переосмислюється через використання не-живописних матеріалів, наприклад, текстилю, використаного одягу. Є також лінія постграфіті – художники, що працюють на вулиці, переносять близьку їм естетику в формат станкової картини або муралу. Таке своєрідне «з’ясування стосунків» з живописом. До експозиції увійшли кілька великих фотографічних проектів, над якими їх автори довго працювали і продовжують працювати. Також помітно багато графіки – камерних малюнків, гравюр, акварелей, які, начебто, не є частиною умовного «світу» сучасного мистецтва. У художників-графіків в Україні своє окреме середовище, такий собі «синдикат графіків», зі своїми фестивалями, воркшопами, власною внутрішньою проблематикою. Але молоді графіки зазвичай опиняються за бортом великих виставок. Чому нам цікава графіка в контексті цього проекту? За нашим спостереженням, багато авторів знаходять нову виразову мову в роботі з традиційними техніками, по-новому використовують їхні можливості, і при цьому дуже гостро і чесно висловлюються про важливі сьогодні теми, історії. Цікавою є саме ця напруга між традиційною формою і актуальним змістом.

Марія Ланько: Що стосується тем, то, боюся, нічого оригінального ми зараз не скажемо. Усвідомлення власної ідентичності в нестабільному світі, спостереження за ним за допомогою різних оптик, наприклад, суспільно-політичних процесів, або через інтроверсію, відхід у себе. Все це далеко не нове. Об’єднуючи роботи дуже різних художників, ми говоримо про специфічне ставлення до часу, де сьогодні – це майбутнє минулого або минуле майбутнього... Художники не намагаються документально зафіксувати те, що відбувається навколо, а осмислюють причини і вже через них приходять до якихось альтернативних сценаріїв, фантазійних світів, які дозволять нам подумати наше «сьогодні» по-іншому.

Лізавета Герман: У зв’язку з цим дуже важливою для нас є робота Аліни Якубенко – фільм «Світлоград», який був знятий деякий час тому у Лисичанську в рамках проекту «ДеНеДе», і вже був представлений на кількох проектах, в тому числі на кінофестивалі «86». Для виставки Аліна надала дещо доопрацьовану версію. Робота знята в жанрі мок’юментарі – фіктивної документалістики, і оповідає про реальних мешканців Лисичанська, який в її фільмі став Світлоградом – конгломератом з трьох міст, побудованих навколо містоутворюючих виробництв. Таке місто могло реально виникнути у 1930-40 роки, але на його потенційному місці з’явилися сучасні Лисичанськ, Рубіжне та Сєверодонецьк. Герої фільму розповідають про те, як склалося їхнє життя після зупинки виробництва азоту на головному «годувальнику» міста – заводі. Після втрати роботи у місцевих мешканців виявилося дуже багато вільного часу і з’явився великий запас творчої енергії, і всі вони почали займатися мистецтвом, виробляти художні об’єкти.

" Це перший проект такого роду, до нього буде прикута увага багатьох, буде багато критики і претензій."

Коли цих об’єктів стало занадто багато, для них був побудований музей. Поступово Світлоград перетворився на один з найбільших центрів сучасного мистецтва в світі. Для нас цей фільм представляє дуже важливу метафору мистецтва як практики, яка може запропонувати людям альтернативний сценарій майбутнього. У той же час, фільм далекий від утопії, ми не намагаємося сказати, що мистецтво нас всіх врятує. В роботі Аліни Якубенко є гірка іронія. Адже культурою, мистецтвом також можна «прикриватися», щоб не говорити про більш важливі насущні проблеми. Наприклад, сьогодні держава займається суцільною декомунізацією, бореться із символікою радянського минулого. Ця боротьба відбувається через знищення культурних пам’яток, що закриває собою відсутність боротьби з реальними негативними рудиментами радянського мислення, бюрократією, яка, як і раніше, панує в кабінетах чиновників.

Коли відбирали роботи, ви знали, чого хочете уникнути, або, скоріше, розуміли, що хочете побачити в роботах, які потім увійдуть до експозиції?

Марія Ланько: Швидше, друге. Конкурс – це, насправді, зовсім неідеальна форма для такого проекту, вона була прийнята Міністерством культури ті ж самі 10 років тому, і тепер з нею доведеться якось жити. Мистецький Арсенал запросив нас і Катерину Філюк, щоб до конкурсної складової додався кураторський погляд, і підсумковий проект був саме виставкою, а не «збірною солянкою». Паралельно з конкурсом ми проводили кураторське дослідження, запрошували художників безпосередньо. Але і серед 400 заявок ми дійсно відкрили для себе хороших митців, з якими раніше не були знайомі. Тут не йдеться про суддівство, про вибір «кращих». Як і у будь-якого кураторського проекту, у цьому є частка суб’єктивності, і з нею можна дискутувати.

З якими викликами ви зіткнулися під час проведення конкурсу?

Марія Ланько: Це літо для художників було дуже насиченим: open call у Щербенко Арт Центрі, ПінчукАртЦентрі, конкурс на резиденцію в Ліверпулі, фестиваль у Мистецькому Арсеналі... Для багатьох ці конкурси є важливою можливістю не просто виставитися, але елементарно зробити нову роботу, отримати хоч якусь підтримку для нового «продакшена». В результаті художники опиняються в ситуації, коли потрібно всюди подати щось. Але що? Одну роботу чи різні? Ця «гонка за конкурсами» – точно не те, чим має займатися художник. Але виходить, що обставини змушують.

Лізавета Герман: Для нас завжди виклик – зробити цілісну експозицію, яка буде «читатися» в просторі. Нам хотілося уникнути стереотипних очікувань від самого простору Арсеналу. Він дуже великий і складний, і це вимагає різних архітектурних рішень для різних проектів. Для Фестивалю з такими рішеннями нам допомогли хлопці з архітектурного бюро «Форма».

Марія Ланько: І ще нам хотілося відійти від логіки «великого-і-величного», не намагатися освоїти простір виключно за рахунок спектакулярних робіт.

Лізавета Герман: Що ми спробували зробити, так це змінити хореографію пересування глядача по виставці, позбавивши його необхідності постійно переходити від стіни до стіни, щоб побачити роботи. Радикальних рішень в архітектурі виставки немає, ми намагалися зробити експозицію такою, що максимально відповідає роботам.

Якщо говорити про особисті виклики, для нас із Марією на сьогоднішній день це найбільша за всіма параметрами виставка, над якою доводилося працювати. Ми розуміли, що проект буде непростим, трудомістким. Чесно кажучи, ми не думали про якісь конкретні виклики, крім величезного обсягу майбутньої роботи. Але ми тримаємо в голові і розуміємо, що це перший проект такого роду, до нього буде прикута увага багатьох, буде багато критики і претензій – це природно і неминуче. Тому ступінь відповідальності великий.

Середа,
04 жовтня
2017 року
У CLOSER ЗАПРОПОНУЮТЬ СТАНЦЮВАТИ ПІД ТЕХНО З РОМАМИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



4 жовтня у столичному арт-центрі Closer відбудеться відкриття виставки «Техноцигани» одеського митця Миколи Карабіновіча.

Сам Микола безпосередньо пов'язаний з андеграундною музичною сценою: він грає діджей-сети, а близько 10 років тому організовував рейви в Одесі. У проекті «Техноцигани» це заняття Карабіновіч поєднав з інтересом до балканської музики і культури.

«Під час однієї з подорожей Балканами я випадково потрапив на сільське весілля, що проходило в невеликому селищі за 40 км від фестивалю Sunwaves (фестиваль електронної музики в Румунії – ред.). Мене вразило це контрастне сусідство. Я трохи познімав, а потім познайомився з місцевим оператором, який займається зйомкою свят, і попросив його надсилати мені матеріал. Паралельно я почав шукати подібні відео в мережі. Хореографія циганського танцю дуже нагадала мені рухи людей на вечірках, тому я вирішив об'єднувати свої техно-сети з цими відео і став викладати їх на YouTube. Мені цікаве парадоксальне потрапляння ритму традиційного танцю у технобіт», – розповів Cultprostir Микола Карабіновіч.

Експозицію проекту «Техноцигани» складуть проекції зібраних художником відео, які будуть транслюватися синхронно з діджей-сетами резидентів і гостей клубу Closer. За задумом автора, у глядача повинно з'явиться відчуття причетності до свята ромів. Особливістю виставки є те, що працювати вона буде тільки під час вечірок. На відкритті музичний супровід для роликів Карабіновіча створить Alex Savage.

У подальшому відвідати виставку «Техноцигани» можна буде під час наступних івентів: 6 жовтня – LOW: Powder, 7 жовтня – Closer: Rick Wade, 13 жовтня – Closer: Helena Hauff, 14 жовтня – Closer: Margaret Dygas, 20 жовтня – Closer 4 Years Anniversary: Day 1 with Residents, 21 жовтня – Closer 4 Years Anniversary: Day 2 with Steffi.
Вівторок,
03 жовтня
2017 року
У КИЄВІ ПОКАЖУТЬ КРАЩІ ОДНОХВИЛИННІ ФІЛЬМИ З УСЬОГО СВІТУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


У столиці України всьоме відбудеться фестиваль «Сто фільмів за сто хвилин», організований командою KISFF. Глядачам будуть представлені однохвилинний фільми, створені режисерами з різних країн. Багато картин точно виражають стан сучасної людини, яка в безперервному потоці інформації та вражень часом страждає синдромом розсіяної уваги.

 З 5 по 7 жовтня покази будуть проходити в кінотеатрі «Кінопанорама», з 7 по 8 жовтня –  в кінотеатрі «Україна». Детальну програму можна дізнатися на сайті фестивалю.

«Цього року фестиваль «100 фільмів за 100 хвилин» значно розширив свою географію: крім показів в Україні, програму побачать в Лондоні, Берліні, Талліні, Мілані, Познані та інших містах. Кожен глядач, який прийде на програму, долучиться до по-справжньому міжнародної події і буде вибирати кращий фільм разом з глядачами з різних куточків Європи. Щороку «100 фільмів за 100 хвилин» стає можливістю «перезавантажитися» для тисяч глядачів – сподіваємося, цей рік не стане винятком», - розповіла Cultprostir Аліка Харченко, організатор фестивалю.
Понеділок,
02 жовтня
2017 року
МАРК ЛІВІН ПРЕЗЕНТУЄ КНИГУ ПРО СИНДРОМ АСПЕРҐЕРА

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


2 жовтня у Києві відбудеться презентація нової книги українського автора, заступника головного редактора видання The Village Україна Марка Лівіна «Рікі та дороги», яка нещодавно вийшла у видавництві Vivat. Подія пройде у просторі «Kachorovska на Льва».

У центрі історії «Рікі та дороги» – чотирнадцятирічний хлопчик на ім’я Матвій, який має синдром Асперґера. Це доволі рідкісний вид порушення психічного розвитку, що виявляється у труднощах соціальної взаємодії та комунікації. Поставленого діагнозу у книзі немає, але з поведінки та відчуттів головного героя це зрозуміло. Торкаючись такої теми, автор підкреслює той факт, що в Україні доволі часто не діагностуються деякі стадії аутизму, а діти з подібними порушеннями живуть серед нас, як звичайні.

Марк Лівін зізнається, що книга «Рікі та дороги» є певною мірою автобіографічною. «Я сам мав проблеми з комунікацією та соціалізацією. Близькі знають, що мене нереально кудись витягти. Я буваю максимум на 2-3 публічних подіях на рік, не враховуючи своїх презентацій, на яких знаю, що мені робити і для чого це все», – розповідає Cultprostir письменник.

За словами видавців, «Рікі та дороги» – це книжка про вміння приймати інакшість людей і про любов. Адресована вона тим, хто зіткнувся з інакшістю своїх дітей, та людям, які хочуть розібратися зі своїми страхами.

На презентації книги у столиці можна буде поспілкуватися з Марком Лівіним і послухати уривки з книжки у прочитанні самого автора.
П´ятниця,
29 вересня
2017 року
НА LINOLEUM ПОКАЖУТЬ УКРАЇНСЬКІ ЗВУКОВІ МУЛЬТФІЛЬМИ 1930-ТИХ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


30 вересня у рамах фестивалю актуальної анімації і медіа-мистецтва LINOLEUM, що проходить у Києві з 28 вересня по 1 жовтня, відбудеться прем’єра перших звукових українських мультфільмів.

Це стрічки «Тук-Тук і Жук» та «Лісовий договір», створені у 1930-х роках піонерами вітчизняної анімації – В’ячеславом Левандовським, Євгеном Горбачем та Іполитом Лазарчуком. Вони будуть показані за ініціативи Центру Довженка, який сприяв поверненню цих мультфільмів до України.

«Тук-Тук і Жук» – це історія про хлопчика і його вірного пса, над яким В’ячеслав Левандовський почав працювати у 1928 році. Прикметно, що в цей же час свій перший звуковий мультфільм «Пароплавчик Віллі» випустила студія «Дісней».

Читайте: Українська анімація. Відродження

«Левандовський поставив перед собою надскладну задачу – створити максимально реалістичне зображення, – розповідає Cultprostir кінознавчиня Довженко-Центру Анна Онуфрієнко. – Для цього він застосовував так званий метод «еклеру», коли потрібні аніматору рухи героїв спочатку знімали за участі акторів, а вже потім з ними звіряли рух, жести і міміку мультиплікаційних персонажів, дивилися наскільки вони достовірні».

Герої фільмів В’ячеслава Левандовського – це  пласкі маріонетки на шарнірах, які, за словами Анни Онуфрієнко, вимагали філігранної роботи під час виготовлення та зйомки. «Але найскладнішим було синхронізувати звук і зображення, – зазначає кінознавчиня. – До того ж,  у фільмі «живими» були не лише герої, але й тло, тому все в кадрі мало рухатися відповідно до ритму обраної мелодії». Через складність задуму і брак кваліфікованих працівників Левандовський не зміг закінчити мультфільм. Але згодом, у 1935-му, це зробили його учні.

На цьому показі 30 вересня будуть присутні родичі аніматорів, з якими можна буде поспілкуватися після перегляду мультфільмів.

А 29 вересня на фестивалі LINOLEUM Центр Довженка представить добірку анімаційних українських радянських фільмів 1920-х років «Мультагітпроп» під музичний супровід експериментального гурту «Сон Сови».
Четвер,
28 вересня
2017 року
У КИЄВІ ПРОЙДЕ ФЕСТИВАЛЬ ПСИХОДЕЛІЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ШАМАНІЗМУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


30 вересня у столичній Малій Опері відбудеться третій фестиваль етно-електронної музики Trance & Dance.

«Вже третій рік ми об'єднуємо теми прогресивної етніки, шаманізму, обертонових інструментів і психоделічної культури в найколоритнішому київському просторі. Цього разу ми почнемо в суботу вдень з воркшопів і закінчимо на світанку наступного дня», – розповідають організатори фестивалю.

У лайн-апі Trance & Dance – українські гурти й виконавці Tik Tu, Cloud Jam, Personal Witches, VadimoooV, іспанець Javiro, dj Daruma Sun з острова Гоа і російський проект Ikarushka. На фестивалі прозвучать як живі інструменти, так і діджей-сети.

Також у програмі – перформанси від афро-барабанщиків з команди Afri KAN, майстер-класи, на яких можна буде повчитися грі на хангу, варгані, перкусії, техніці потокового співу і африканських танців. Також для відвідувачів готують лаунж-зону і ярмарок етнічних музичних інструментів.
Середа,
27 вересня
2017 року
БЕРЛІНСЬКИЙ ПАНАМЕЦЬ РОЗКАЧАЄ УКРАЇНСЬКУ ПУБЛІКУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


29 вересня в арт-центрі Closer відбудеться вечірка з серії THP Session, на якій виступить популярний діджей з Берліна Omar.

Омар – панамець з уругвайським корінням, який вже багато років живе і працює в Німеччині. Він не дуже публічна персона, але завдяки своїй музиці здобув визнання на міжнародній електронній сцені.

«У лайнапах берлінських вечірок ім'я Омара стоїть нарівні з його уругвайським земляком Nicolas Lutz та іншими соратниками по неперевершеній техніці й незалежності жанрів, серед яких Dj Masda, Evan Baggs, Binh. На лейблі останнього, Time Passages, буквально минулого тижня вийшов останній EP Омара», – розповідає Cultprostir організатор події Богдан Кривошея.

За словами Богдана, у своїй музиці Омар об'єднує різні стилі – від техно і електро до дип-хауса, а у vinyl-only сетах він «акуратно розкачує тонким мінімалістичним звучанням, поступово навалюючи грув і тримаючи публіку на танцполі завдяки неймовірно красивим мелодіям».

Компанію Омару цього вечора складуть резиденти THP – міжнародна команда електронщиків Trippsy, Haathi і Pūoro.
Вівторок,
26 вересня
2017 року
УКРАЇНСЬКІ СПІВАЧКИ І НІМЕЦЬКИЙ ТРУБАЧ ПРЕЗЕНТУЮТЬ СПІЛЬНИЙ АЛЬБОМ НАЖИВО

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


27 вересня у київському клубі Atlas відбудеться концерт проекту українських джазових співачок родом з Вірменії Laura & Kristina Marti, який представить свою нову платівку Try to Feel, записану з німецьким трубачем Хансом Петером Салентіном.

З Хансом Лаура і Кристина познайомилися на літніх джазових майстер-класах у Польщі в 2015 році – тоді й виникла ідея виступити разом. Протягом року музиканти листувалися, створювали дистанційно композиції, з якими потім відіграли тур по кількох містах України.

Через деякий час Салентін прилетів до Києва, щоб зібрати й записати весь створений матеріал під обкладинкою одного альбому. Платівка Try to Feel, яка вийшла на німецькму лейблі Dewey Records, включає авторські композиції Лаури і Кристини Марті, а також Ханса Пітера Салентіна і Наталії Лебедєвої вірменською, українською, англійською й португальською мовами.

«Коли ми з Крістіною тільки створювали наш спільний проект, перша обрана нами пісня називалася «Дружественный вальс», якою хотілося об'єднати всіх людей світу. Ми вважаємо, що не має значення, якою мовою ти співаєш, адже музика – це універсальна мова, доступна і зрозуміла всім без обмежень», – поділилася з Cultprostir Лаура Марті.

Після виступу в столиці, 28 вересня музиканти представлять свій альбом у Львові на сцені FESTrepublic.club
Понеділок,
25 серпня
2017 року
УКРАЇНСЬКА АНІМАЦІЯ. ВІДРОДЖЕННЯ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Довгий час анімація в Україні перебувала у стані занепаду, вважаючись дитячою розвагою минулих поколінь, проте за останні 5 років ситуація почалася стрімко змінюватися.

Все частіше на екранах з’являються мультфільми для змішаної аудиторії, що сприяє підвищенню масової зацікавленості. Роботи українських мультиплікаторів підкорюють країни Європи, отримуючи престижні міжнародні нагороди. Напередодні старту міжнародного фестивалю актуальної анімації і медіа-мистецтва LINOLEUM ми пропонуємо прослідкувати еволюцію чи не найскладнішого виду вітчизняного кіно.

Свій відлік українська анімації починає рівно 90 років тому: перші мультфільми були створені ще в далекому 1927 році. Проте криваві події Другої світової знищили майже всі експериментальні стрічки того часу. Через брак професійних кадрів і відсутність попиту у партійного керівництва, кількість відзнятих на Київській кіностудії казок не перевищувала трьох десятків. З «відлигою» почався новий етап української анімації. В цю малодосліджену галузь приходить Іполит Лазарчук, художник і режисер, що став відомий завдяки картинам «Пригоди Перця», «Золоте яєчко», «Життя навпіл». Головним його досягненням було не тільки те, що в своїх роботах він активно знайомив глядача з традиціями української зображальної культури, народного гумору і фольклору, а й виховання цілої плеяди нових мультиплікаторів, серед яких: Володимир Дахно («Як козаки…»),  Євген Сивокінь («Засипле сніг дороги», «Врятуй і збережи»),  Алла Грачова («Їжак і дівчинка», «Якщо падають зорі»), Давид Черкаський («Пригоди капітана Внунгеля», «Доктор Айболить», «Острів скарбів»).

Після розвалу СРСР українська мультиплікація була позбавлена державної підтримки. У 1994-му студія «Борисфен-Лютес» чи не єдина на той момент наважилася випускати анімаційні стрічки. Серед відомих режисерів тогочасної мультиплікації: Е. Пружанський, Б. Храневич, Л. Зарубіна. В. Костільова, І. Смирнова, А. Касавіна. Положення вимушеного фінансового дефіциту врятувало поступове створення приватних компаній, серед яких: «Animagrad» («Ескімоска», «Казкова республіка»), анімаційна студія «Квартал-95» («Казкова Русь», анімаційні адаптації телесеріалів «Кухня» і «Свати»), «Panama Grand Prix Animation» («Микита Кожум’яка»), «Image Pictures» («Клара»).

Важливо, що зараз сучасна українська анімація розвивається одразу у двох напрямках: авторському і масовому. Особливий дослідницький інтерес представляє саме художня специфіка фестивального мультфільму. Вона спрямована на передачу найтонших філософських висловлювань, створення відчуття ірреальності, видозміненого часу і простору. Поетичній або авторській анімації характерна видозмінена структура зображення, створена завдяки внутрішньокадровому і зовнішньому ритму. Синтез художніх форм сприяє її розвитку: завдяки ньому оновлюються можливості екрану і образно-пластичні елементи. Однією з тенденцій сучасної вітчизняної анімації є звернення до культурної спадщини, діалог між минулим і сьогоденням. Вільне звернення до традицій світової культури, відхід від канонічної естетики і усвідомлення важливості пошуку незвичного методу. Все це у вигляді постмодерністських досліджень демонструє глядачу нову картину світу. У просторі авторської анімації взаємодіють декілька культурних кодів. Це підтверджує динамічно-діалогічні моделі фільмів, основою яких є невпинне зіткнення між минулим, теперішнім і майбутнім. Наскільки б суб'єктивним не була творчість окремого автора, способи вираження, якими він користується, індивідуальність його стилю, будь-яка фестивальна робота має екзистенціальну природу.

В рік 90-річчя вітчизняної анімації Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний закон про підтримку кінематографії. Окрім того, саме в 2017-му було виділено понад 500 мільйонів гривень на створення кіно, зокрема і нових мультфільмів. Згідно прийнятого закону, виробництво дитячих і анімаційних фільмів тепер може здійснюватися у формі державної закупівлі. Також анімація буде підтримуватися за рахунок державної субсидії, об’єм якої не має перевищувати 80% від вартості продукту. До речі, проекти студії «Animagrad» також отримали фінансування: перший повнометражний анімаційний фільм студії «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила», реліз якого запланований на 7 березня 2018 року, та  проект «Мавка. Лісова пісня» за мотивами твору Лесі Українки, який став переможцем 9-го конкурсного відбору Держкіно.

Вітчизняна анімація продовжує підкорювати світ. В 2017 українські проекти вперше потрапили на головний бізнес-майданчик Європи. Вже згадувана «Мавка. Лісова пісня» (Animagrad) і «Мама поспішає додому» (Glowberry) були відібрані з 65 стрічок 17 країн для участі у форумі Animation Production Day, що пройшов в рамках фестивалю в Штутгарті (ITFS). Мультсеріал «Мама поспішає додому» – єдиний проект, що потрапив на пітчінг MIFA головного світового фестивалю в Ансі – Annecy International Animated Film Festival, а фільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» вже продано більш ніж в 25 країн світу.

Останній рік дає розуміння, що анімація може бути прибутковою, не обмежуючись лише показом на телебаченні чи кінопрокатом. Якісний продукт хочеться переглядати багато разів, його легко інтегрувати в освітні програми. Важливо, що тепер вітчизняна анімація стає інструментом для створення брендів, з подальшим ліцензуванням продукції. Слід згадати, що вперше за 25 років незалежності заснована громадська організація «Українська асоціація анімації», місія якої – інтегрувати зусилля студій, освітніх закладів, професійної спільноти задля поширення і розвитку анімації на теренах нашої країни. Цікаво, що ДП «Украанімафільм» разом з ВДНГ за підтримки Олексія Порошенка і Міністерства Культури України планує створення інтерактивного музею анімації на території Експоцентру.

Повертаючись до запланованого заходу, в рамках міжнародного фестивалю LINOLEUM будуть представлені анімаційні роботи більше 40 країн світу. Насичена програма включатиме в себе міжнародний конкурс, різноманітні позаконкурсні роботи, ретроспективи, а також лекції найцікавіших майстрів. Вперше в національний відбір потрапило понад 40 робіт, 18 з яких – увійшли в програму.
П´ятниця,
22 вересня
2017 року
ДАНИЛО ГАЛКІН ПРЕЗЕНТУЄ ВИСТАВКУ, ЩО ЗВУЧИТЬ ЯК МУЗИЧНИЙ АЛЬБОМ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


22 вересня у «Щербенко Арт Центрі» відкриється виставка «Відео» художника з Дніпра, фіналіста PinchukArtCentre Prize і володаря спеціальної премії PinchukArtCentre 2013 Данила Галкіна. До її експозиції увійдуть відеороботи, створені з 2006 по 2016 рік.

За словами автора, ця виставка є своєрідним продовженням проекту «Оглядовий майданчик», який був представлений у Малій Галереї «Мистецького Арсеналу» в травні цього року, і дає можливість з боку поглянути на роботи, які Данило ніколи не збирався показувати разом.

«Відео навмисне не об'єднані спільною ідеєю, але при запуску в одному просторі створюється враження, що це не так. Подібний підхід формування експозицій мені не притаманний, і до самого відкриття виставки для мене залишається загадкою відповідь на це питання», – розповідає Cultprostir Галкін.

Художник говорить, що не планував працювати в жанрі відео, а ролики, які є в його арсеналі, з'являлися самі по собі. «Вони скромні і не претензійні, проте, разом звучать як музичний альбом, а для того, щоб записати ключовий його трек, мені знадобилося десять років», – зазначив Данило Галкін.

Виставка «Відео» триватиме до 22 жовтня.
Четвер,
21 вересня
2017 року
ПРО КОРУПЦІЮ В СУДАХ І ПОЛІЦІЇ РОЗКАЖУТЬ ЗІ СЦЕНИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


22 вересня у столичній «Малій Опері» відбудуться прем'єрні покази вистав «Внутрішнє переконання» Павла Юрова і «Ресторан «Україна» Діми Левицького. Ці постановки були створені в рамках проекту Bestechend від Goethe-Institut, який покликаний заговорити про корупцію шляхом мистецтва.

В основу «Ресторану «Україна» лягли реальні історії Ніни Хижної та Оксани Черкашиної – актрис, які грають у виставі. «Цей спектакль про те, як важко робити спектакль про корупцію, адже ми стикнулися з кризою чи навіть колапсом ідей на цю тематику, – говорить режисер Діма Левицький. – А звертаємося до цієї проблеми, тому що наша країна просякнута корупцією, і театр не може залишатися осторонь».

Другий перформанс – «Внутрішнє переконання» Павла Юрова  – також побудований на випадках із життя: для його створення режисер разом із культурною менеджеркою Оксаною Данчук із травня 2017 року досліджували корупцію в різних сферах – у судах, армії, освіті й поліції. У постановці задіяно чотири актори – Євген Черников, В’ячеслав Дудко, Анатолій Маремпольський і Дар’я Палагнюк. А над оформленням сцени працював відомий художник Олексій Сай.

Після Києва, ці вистави будуть показані в жовтні у Харкові, Львові та столиці Молдови – Кишиневі.
Середа,
20 вересня
2017 року
УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ ВЧИТИМУТЬ РОЗУМІТИ СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Днями стартувала освітня програма з сучасного мистецтва для школярів, що отримала назву «Мобільна школа візуальної освіти». Її ініціатором виступив Центр візуальної культури, а викладачами стали відомі молоді художники і режисери – Леся Хоменко, Євген Самборський, Жанна Кадирова, Саша Протяг, Борис Кашапов, Алевтина Кахідзе, Маша Воротиліна, Оксана Казьміна і Марія Куліковська.

«Кожен викладач готує теми, близькі йому професійно й особисто, – розповідає Cultprostir координаторка проекту Руслана Козієнко. – Курс більш-менш охоплює найпопулярніші візуальні медіуми сучасного мистецтва. Будемо говорити про зв'язок кіно і повсякденності, партисипативну фотографію, перформанс, роботу з відео і монтажними програмами, роботу з пам'яттю і мапами, колаж, нову естетику тощо. Також буде урок малювання».

За задумом ініціаторів проекту, «Мобільна школа візуальної освіти» покликана дати дітям і підліткам елементарні інструменти, необхідні для розуміння сучасного мистецтва. «Адже зусилля, які ми витрачаємо на сприйняття художнього образу, також сприяють виробленню суспільно корисних навичок: відкритості до іншої перспективи, готовності долати власні стереотипи та упередження, соціальної чутливості й критичного мислення. Тобто вміння розуміти і осмислювати мистецтво одночасно сприяє розумінню «іншого» та, відповідно, взаєморозумінню й толерантності. Окрім цього, нам також хотілося б навчити дітей дивитися на мистецтво як на засіб осмислення власного досвіду і навколишньої дійсності, а також як на інструмент її трансформації, доступний кожному, а не виключно «великим художникам» чи «геніям», – пояснює кураторка проекту Леся Кульчинська.

Перше заняття «Мобільної школи візуальної освіти» пройшло 18 вересня у загальноосвітній школі-ліцеї інформаційних технологій №69 у Маріуполі. Його провела художниця Леся Хоменко, яка для свого уроку розробила спеціальні плакати, які допоможуть дітям зорієнтуватися в основних віхах історії сучасного мистецтва.

За словами Руслани Козієнко, наразі Школу запустили у пілотному форматі. «Після завершення курсу в маріупольському ліцеї і проведення роботи над помилками, ми, звісно, були б раді, реалізувати цю програму на базі інших шкіл, якщо буде така фінансова можливість, – говорить координаторка. – Крім того, нам би хотілося включити цей курс до загальної шкільної програми на постійні основі. Але це вже порушує питання освіти викладачів. Зараз заняття проводять 9 художників. Щоб продовжити їхню справу, треба освоїти програму курсу, а це буде посильно лише людині з відповідною мистецькою чи культурологічною освітою».
Вівторок,
19 вересня
2017 року
"Золота осінь Славутича" заграє новими барвами

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


22-25 вересня у місті Славутичі, що на Київщині  відбудеться традиційний ХХIV Міжнародний фестиваль дитячої демократії, телебачення, преси та творчості "Золота осінь Славутича".
Девіз фестивалю "Хочу бачити світ щасливим!", залишається незмінним, а от цьогорічним головним меседжем став новий бренд "Славутич – місто нових ідей".

Юні учасники фестивалю з різних куточків України, а також з  Польщі, Білорусі, Латвії, Алжиру, представлять свої журналістські та творчі досягнення на розгляд поважного журі у номінаціях: преса, телебачення, фото, інформаційні технології, вокальне і хореографічне мистецтво. 

Традиційно у фестивальні дні "Зосі" на учасників чекають: майстер-класи, прес-конференція з міським головою Юрієм Фомічевим, посвята в депутати Молодіжної ради "Майбутнє Славутича", урочиста хода, кольорове флешмоб-братання, квести, інтелектуальна гра "Як стати мером", конкурс краси "Міс Золота Осінь", пейнтбол-гра, показові виступи з кінного спорту, концерт за участі відомих виконавців, дискотека, візит на Чорнобильську АЕС і звичайно ж, нагородження кращих.

Цього року організатори фестивалю вперше представлять латвійсько-український освітній проект, вечірку електронної музики "ТЕХно Підтримка", культурно-мистецьку акцію "Вірші в місті", відкриється "86:Кіноклуб". Юні журналісти зможуть поспілкуватися з міністром-радником Посольства Японії в Україні Мічіо Харада та мером міста-побратима Славутича Айзкраукле Леонсом Лідумсом. Інформаційним спонсором фестивалю "Золота осінь Славутича" стане канал "Інтер".
Понеділок,
18 вересня
2017 року
ПАМ’ЯТЬ ПРО ІВАНА БЛЮЗА ВШАНУЮТЬ ВИСТАВКОЮ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



18 вересня в Музеї історії Києва відкриється виставка «Блюзові фрази» українського музиканта художника і актора Івана Денисенка, який пішов з життя у серпні цього року. Українській публіці цей артист був більш відомий як Іван Блюз.

До експозиції виставки увійдуть живописні роботи, героями який стали відомі музиканти –  за словами самого автора, «апостоли блюзу».

«На одній з картин цієї серії – Knocking on heaven's door – Іван, ніби щось передчуваючи, зобразив себе в образі журавля, який стоїть перед «небесними воротами». Того ж літа Іван Денисенко помер в Естонії на сцені під час концерту», – зазначають організатори виставки.

Дідусь Івана Блюза – Михайло Денисенко (1917-2001) – був відомим український художником. Сам Іван почав малювати ще у трирічному віці. Він надавав перевагу пейзажам, які створював в імпресіоністичній манері.

7 з 8 картин серії «Блюзові фрази» після виставки в Музеї історії Києва будуть виставлені на благодійному аукціоні, який влаштує Національна програма з попередження дорожньо-транспортного травматизму дітей та молоді Traffic Challenge. Кошти від їхнього продажу спрямують на закупівлю обладнання для проведення тренінгів з безпеки дітей та молоді на дорозі.

П´ятниця,
15 вересня
2017 року
В Украине впервые состоится фестиваль "Кино против коррупции"

Со ссылкой на styler.rbc.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:


В программу вошли европейские фильмы, исследующие природу коррупции

В Украине впервые состоится фестиваль "Кино против коррупции". Киносмотр стартует 14 сентября и проходит в 6 городах Украины. В программу вошли шесть европейских фильмов, исследующих природу коррупции – от неприкрытого злоупотребления властью политиков и корпораций до негромких бытовых конфликтов. Картины, представленные в рамках программы, – призеры мировых кинофестивалей и документальные хиты. Фильм-открытие – "Грязные игры" немецкого режиссера и журналиста Бенджамина Беста. Картина рассказывает о нарушении прав человека в контексте крупных спортивных мероприятий, а также коррупционных схемах в футболе, боксе и в американской профессиональной баскетбольной лиге NBA. Режиссер лично представит свой фильм на открытии фестиваля в столичном кинотеатре "Киевская Русь". Также в программу вошла сатирическая драма от режиссера Паоло Соррентино об одиозном итальянском премьер-министре Джулио Андреотти, который избирался на свой пост семь раз. Фильм был отмечен Призом жюри Каннского кинофестиваля. Герой немецкой остросюжетной драмы "Система" – молодой вор, который после неудачного ограбления знакомится с миром бывших агентов госбезопасности ГДР и представителями мирового лобби.
"Поза ребенка" – румынская драма об автокатастрофе, виновник которой хочет "отмазаться" от приговора. Лента была отмечена "Золотым медведем" и призом Международной ассоциации кинопрессы (FIPRESCI) Берлинского кинофестиваля. В триллере "Пятая власть" роль создателя проекта WikiLeaks, известного беглеца и активиста Джулиана Ассанжа, выполнил британец Бенедикт Камбербэтч ("Шерлок BBC", "Доктор Стрэндж"). Социальная драма Юрия Быкова "Дурак" рассказывает о равнодушии местных властей, которое поставило под угрозу жизни 800 квартирантов старого общежития. Фильм, снятый в память об Алексее Балабанове, удостоился трех премий международного кинофестиваля в Локарно. В рамках "Кино против коррупции" состоится специальный показ фильмов-расследований украинских журналистов: "Киев – Лондон. Из Украины с наличными" Натальи Седлецкой и Максима Савчука, материал программы "Наші гроші" о махинациях бывшего замминистра МВД Сергея Чеботаря и фильм "Убийство Павла. Расследование гибели журналиста Шеремета". В столице показ пройдет 16 сентября при участии творческих групп. Все показы бесплатные, по предварительной регистрации на сайте. Фестиваль также пройдет в Кривом Роге, Полтаве, Северодонецке, Житомире и Запорожье.
Четвер,
14 вересня
2017 року
"Золотого льва" получил Гильермо дель Торо.

Со ссылкой на zn.ua информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:

В Италии объявили победителей конкурсной программы 74-го Венецианского кинофестиваля.

Так, премию "Золотой лев" получил мексиканский режиссер Гильермо дель Торо за фильм "Форма воды". Кинокритики признали ее одной из самых удачных работ дель Торо. Главной героиней картины является немая уборщица в научной лаборатории, которая влюбляется и помогает сбежать человеку-амфибии.

Премию "Серебряный лев" (приз лучшему режиссеру) получил французский режиссер Ксавье Легран за фильм "Опекунство".

Главный приз жюри забрал израильский кинематографист Самуэля Маоза со своей работой "Фокстрот".

Обладателем Специального приза жюри стал фильм австралийского режиссера Уорика Торнтона "Милая страна".

Кубок Вольпи за лучшую мужскую роль получил Камел Эль Баша за участие в фильме "Обида". Лучшей исполнительницей женской роли стала Шарлотта Рэмплинг в фильме "Ханна" (режиссер Андреа Паллаоро).

Приз Марчелло Мастроянни лучшему молодому актеру присудили Чарли Пламмеру за роль в драме "Положитесь на Пита" (режиссер Эндрю Хэй).

Награду Osella за лучший сценарий отдали английскому режиссеру и сценаристу Мартину Мак-Донаху за картину "Три рекламных щита на границе Эббинг, штат Миссури".

Ранее Американская киноакадемия назвала лауреатов почетной премии "Оскар" за выдающиеся заслуги в кинематографе. В этом году награду получат актер Дональд Сазерленд, режиссер и сценарист Чарльз Бернетт, режиссер Аньес Варде и оператор Оуэн Ройзман.
Середа,
13 вересня
2017 року
УКРАЇНСЬКА АНІМАЦІЯ. ВІДРОДЖЕННЯ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Довгий час анімація в Україні перебувала у стані занепаду, вважаючись дитячою розвагою минулих поколінь, проте за останні 5 років ситуація почалася стрімко змінюватися.
Свій відлік українська анімації починає рівно 90 років тому: перші мультфільми були створені ще в далекому 1927 році. Проте криваві події Другої світової знищили майже всі експериментальні стрічки того часу. Через брак професійних кадрів і відсутність попиту у партійного керівництва, кількість відзнятих на Київській кіностудії казок не перевищувала трьох десятків. З «відлигою» почався новий етап української анімації. В цю малодосліджену галузь приходить Іполит Лазарчук, художник і режисер, що став відомий завдяки картинам «Пригоди Перця», «Золоте яєчко», «Життя навпіл». Головним його досягненням було не тільки те, що в своїх роботах він активно знайомив глядача з традиціями української зображальної культури, народного гумору і фольклору, а й виховання цілої плеяди нових мультиплікаторів, серед яких: Володимир Дахно («Як козаки…»),  Євген Сивокінь («Засипле сніг дороги», «Врятуй і збережи»),  Алла Грачова («Їжак і дівчинка», «Якщо падають зорі»), Давид Черкаський («Пригоди капітана Внунгеля», «Доктор Айболить», «Острів скарбів»).
Після розвалу СРСР українська мультиплікація була позбавлена державної підтримки. У 1994-му студія «Борисфен-Лютес» чи не єдина на той момент наважилася випускати анімаційні стрічки. Серед відомих режисерів тогочасної мультиплікації: Е. Пружанський, Б. Храневич, Л. Зарубіна. В. Костільова, І. Смирнова, А. Касавіна. Положення вимушеного фінансового дефіциту врятувало поступове створення приватних компаній, серед яких: «Animagrad» («Ескімоска», «Казкова республіка»), анімаційна студія «Квартал-95» («Казкова Русь», анімаційні адаптації телесеріалів «Кухня» і «Свати»), «Panama Grand Prix Animation» («Микита Кожум’яка»), «Image Pictures» («Клара»).
Важливо, що зараз сучасна українська анімація розвивається одразу у двох напрямках: авторському і масовому. Особливий дослідницький інтерес представляє саме художня специфіка фестивального мультфільму. Вона спрямована на передачу найтонших філософських висловлювань, створення відчуття ірреальності, видозміненого часу і простору. Поетичній або авторській анімації характерна видозмінена структура зображення, створена завдяки внутрішньокадровому і зовнішньому ритму. Синтез художніх форм сприяє її розвитку: завдяки ньому оновлюються можливості екрану і образно-пластичні елементи. Однією з тенденцій сучасної вітчизняної анімації є звернення до культурної спадщини, діалог між минулим і сьогоденням. Вільне звернення до традицій світової культури, відхід від канонічної естетики і усвідомлення важливості пошуку незвичного методу. Все це у вигляді постмодерністських досліджень демонструє глядачу нову картину світу. У просторі авторської анімації взаємодіють декілька культурних кодів. Це підтверджує динамічно-діалогічні моделі фільмів, основою яких є невпинне зіткнення між минулим, теперішнім і майбутнім. Наскільки б суб'єктивним не була творчість окремого автора, способи вираження, якими він користується, індивідуальність його стилю, будь-яка фестивальна робота має екзистенціальну природу.
В рік 90-річчя вітчизняної анімації Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний закон про підтримку кінематографії. Окрім того, саме в 2017-му було виділено понад 500 мільйонів гривень на створення кіно, зокрема і нових мультфільмів. Згідно прийнятого закону, виробництво дитячих і анімаційних фільмів тепер може здійснюватися у формі державної закупівлі. Також анімація буде підтримуватися за рахунок державної субсидії, об’єм якої не має перевищувати 80% від вартості продукту. До речі, проекти студії «Animagrad» також отримали фінансування: перший повнометражний анімаційний фільм студії «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила», реліз якого запланований на 7 березня 2018 року, та  проект «Мавка. Лісова пісня» за мотивами твору Лесі Українки, який став переможцем 9-го конкурсного відбору Держкіно.
Вітчизняна анімація продовжує підкорювати світ. В 2017 українські проекти вперше потрапили на головний бізнес-майданчик Європи. Вже згадувана «Мавка. Лісова пісня» (Animagrad) і «Мама поспішає додому» (Glowberry) були відібрані з 65 стрічок 17 країн для участі у форумі Animation Production Day, що пройшов в рамках фестивалю в Штутгарті (ITFS). Мультсеріал «Мама поспішає додому» – єдиний проект, що потрапив на пітчінг MIFA головного світового фестивалю в Ансі – Annecy International Animated Film Festival, а фільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» вже продано більш ніж в 25 країн світу.
Останній рік дає розуміння, що анімація може бути прибутковою, не обмежуючись лише показом на телебаченні чи кінопрокатом. Якісний продукт хочеться переглядати багато разів, його легко інтегрувати в освітні програми. Важливо, що тепер вітчизняна анімація стає інструментом для створення брендів, з подальшим ліцензуванням продукції. Слід згадати, що вперше за 25 років незалежності заснована громадська організація «Українська асоціація анімації», місія якої – інтегрувати зусилля студій, освітніх закладів, професійної спільноти задля поширення і розвитку анімації на теренах нашої країни. Цікаво, що ДП «Украанімафільм» разом з ВДНГ за підтримки Олексія Порошенка і Міністерства Культури України планує створення інтерактивного музею анімації на території Експоцентру.
Повертаючись до запланованого заходу, в рамках міжнародного фестивалю LINOLEUM будуть представлені анімаційні роботи більше 40 країн світу. Насичена програма включатиме в себе міжнародний конкурс, різноманітні позаконкурсні роботи, ретроспективи, а також лекції найцікавіших майстрів. Вперше в національний відбір потрапило понад 40 робіт, 18 з яких – увійшли в програму.
Вівторок,
12 вересня
2017 року
ВІДОМА БРИТАНСЬКА МИСТКИНЯ ПРОВЕДЕ ARTIST TALK У КИЄВІ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


13 вересня у креативній спільноті IZONE відбудеться зустріч з британською художницею й кінорежисеркою Вікі Торнтон. Вона завітала до Києва в рамках програми мистецьких резиденцій SWAP: UK/Ukraine, яку проводить Британська Рада в Україні.

«Це буде неформальне обговорення моєї художньої практики, – розповідає Cultprostir Вікі. – Я зроблю короткий огляд свого досвіду як візуального митця і як режисера, представлю кілька створених раніше робіт, а також порушу певні теоретичні проблеми, які цікавлять мене як художника».

Серед робіт, які продемонструє  Вікі на події в IZONE, – стрічка The Remembered, що поєднала підходи до документального і художнього кіно. Фільм розповідає про колишнього співака, письменника, актора і канатоходця Ерміне Деморіане. «Я з нетерпінням чекаю на зустріч з відвідувачами ІЗОЛЯЦІЇ, щоб поділитися своєю творчістю й розпочати серйозну дискусію про схожості й відмінності праці і виживання митців у Великобританії та Україні», – говорить Торнтон.

Вікі Торнтон працює у сфері візуального мистецтва. У свої роботах вона досліджує взаємини між місцем, культурною пам’яттю і перформансом. Фільми Вікі були представлені на багатьох міжнародних кінофестивалях, зокрема у Карлових Варах, на «Чорних ночах» у Таллінні, німецькому DOKLeipzig, Кембриджському кінофестивалі, французькому кінофестиваль у Клермон-Феррані та інших. Закінчивши Королівський коледж мистецтв у Лондоні в 2011 році, наразі художниця здобуває PhD в Лондонському університеті королеви Марії.

«Мене цікавить кінематограф, який є точкою перетину між документальним, експериментальним, ігровим і мистецьким кіно, особливо коли межі між цими видами і жанрами стираються, – говорить Вікі Торнтон. – Нам у Великій Британії дуже пощастило з давніми традиції створення фільмів «у полях». І хоча наразі немає достатньої фінансової підтримки, щоб продовжувати знімати таке кіно, ми все ще маємо значний простір для обговорення різних способів цієї практики, деякими з яких я би хотіла поділитися з українцями».

В Україні Вікі не вперше: минулого року вона брала участь у програмі Британської Ради DocWorks UA/UK й відвідувала фестиваль Docudays. «Я вже трохи знайома з Україною, тому цей візит дасть можливість глибше зрозуміти художній наратив вашої країни й соціально-політичний контекст, в якому він твориться», – сказала мисткиня.

Вікі Торнтон працюватиме на резиденції SWAP: UK/Ukraine в Києві протягом двох місяців, за які планує зняти новий короткометражний фільм.  
Понеділок,
11 вересня
2017 року
Канада й Україна домовлятимуться про спільне кіновиробництво

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Канада погодилася розпочати роботу над розробкою Угоди про спільне кіновиробництво із Україною.
Про це заявив посол України в Канаді Андрій Шевченко, передає кореспондент Укрінформу.

«Існує серйозне змагання за можливість підписати угоду про спільне виробництво з Канадою. Я радий, що Канада дослухалася до наших аргументів на користь негайного початку переговорів з Україною. Це означає більше якісного і конкурентноспроможного кіно і телебачення для обох країн», - сказав Шевченко.

За його словами, свій намір почати перемовини із цього приводу офіційний листом виразила міністр канадської спадщини Мелані Жолі. Вона запропонувала у переговорах використати «нову модельну угоду», розроблену Канадою.

Шевченко додав, що уже найближчим часом сторони мають визначити офіційних переговорників для початку роботи над документом. Нагадаємо: ідею укладення подібної угоди активно просував під час візиту до Канади у березні цього року міністр культури України Євген Нищук. За задумом, угода відкриє додаткові можливості для співробітництва між кіновиробниками обох держав, спростить юридичну базу і знизить собівартість виробництва.
П´ятниця,
08 вересня
2017 року
УКРАЇНСЬКІ ДИЗАЙНЕРИ ПОВЕЗУТЬ СВОЇ ОБ'ЄКТИ НА PARIS DESIGN WEEK

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Дванадцять українських промислових дизайнерів і дизайн-бюро візьмуть участь у міжнародному форумі Paris Design Week 2017, який пройде 8-16 вересня.

Вони представлять проект «Трансформація», який, за словами кураторів Анастасії Білецької і Оксани Шевченко, покликаний продемонструвати, «як дизайн постійно змінює оболонку предметів, прагнучи до найбільш яскравого її прояву, або, навпаки – тяжіє до спрощення, намагаючись знайти ідеальну форму, позбавлену зайвого».

Учасниками проекту стали архітектор Сергій Махно і його студія Sergey Makhno Architects, компанія MZPA, художниця-графік Наталія Колпакова, скульптор Юрій Мусатов, студії decorkuznetsov і SVOYA Studio, дизайнер по світлу Микола Каблука, меблевий бренд MoDi та дизайнер Слава Балбек. На Paris Design Week вони презентують інсталяції, скульптуру, предмети інтер'єру та меблі. Деякі автори при створенні своїх об'єктів вдалися до технології ресайклінгу, використавши вторсировину.

«На відміну від, як правило, розрізнених дизайнерів, які представляють або себе, або свою студію, український дизайн грає «командно» і показує практично національний стенд, що є прецедентом для пострадянського простору і продовженням доброї традиції для української дизайн-спільноти», – зазначили Анастасія Білецька і Оксана Шевченко.
Четвер,
07 вересня
2017 року
Цьогорічний ГОГОЛЬFEST може стати останнім - засновник

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST-2017, швидше за все, стане останнім.
Про це заявив в інтерв'ю виданню Сultprostir.ua директор фестивалю, режисер і художній керівник театру «Дах» Влад Троїцький.

«Я думаю, що це останній ГОГОЛЬFEST. Я просто більше не можу. Вся команда фестивалю перебуває в зоні тотального подвигу. Таке відчуття, що ти постійно працюєш на ворожій території», - сказав Троїцький.

За словами режисера, головна причина «заморожування» фестивалю - «хронічні проблеми» з фінансуванням. Троїцький стверджує, що на ГОГОЛЬFEST витрачаються в десятки разів менші суми, ніж на аналогічні фестивалі в Європі.

«Якщо не буде гарантованого фінансування наступного ГОГОЛЬFEST до нового 2018 року в розмірі близько 10 млн грн, ми не будемо починати підготовку», - пояснив він.

Троїцький додав, що Київ дає 20% бюджету фестивалю.

Нагадаємо: раніше міський голова Києва Віталій Кличко заборонив проводити заходи ГОГОЛЬFEST-2017 на сцені Театру на Подолі. Учасники та автори фестивалю вимушені наразі шукати іншу локацію для події.
Середа,
06 вересня
2017 року
У Києві проходять покази ювілейного сезону Тижня моди

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


В українській столиці проходить черговий, двадцятий Ukrainian Fashion Week, який триватиме до 9 вересня.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Молоді дизайнери та старожили fashion-індустрії у ході ювілейного сезону Тижня моди продемонструють свої колекції весна-літо 2018.

У перший день свої колекції представили Лілія Пустовіт, Олена Буреніна, Руслан Багінський та інші.

7 вересня свою колекцію весна-літо 2018 представлять відомі дизайнери Андре Тан та Юлія Айсіна. А закривати Тиждень моди 9 вересня буде один із провідних українських дизайнерів - Олексій Залевський.

Як відомо, Український Тиждень Моди існує з 1997 року і став першою подією такого масштабу для Східної Європи.
Вівторок,
05 вересня
2017 року
Театр Франка відкриває сезон прем'єрою за Кальдероном

З посиланням на ukrinform.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка 9 вересня відкриває 98 сезон.
Найближчою прем'єрою у ньому буде вистава "Життя - це сон" Педро Кальдерона, що стане першопрочитанням твору на українській сцені, повідомила кореспондентові Укрінформу керівник літературно-драматичної частини театру Наталія Пономаренко.

"За традицією, театр імені Івана Франка розпочинає свій новий, 98-ий сезон, виставою за твором патрона театру. Тож 9 вересня ми репрезентуємо інсценізацію повісті "Перехресні стежки" у постановці  Дмитра Чирипюка. Наразі тривають репетиції майбутніх прем'єр. І вже 12 вересня ми запрошуємо на прем'єру п'єси Педро Кальдерона "Життя - це сон", яку поставив Андрій Приходько. У виставі грають Володимир Ніколаєнко, Олексій Паламаренко і поруч з ними молоді актори, для багатьох з яких це дебют на франківській сцені", - розповіла Наталія Пономаренко.

За її словами, у новому сезоні франківці покажуть низку цікавих прем'єр. Зокрема, на листопад запланована прем'єра п'єси класика німецької драматургії Генріха фон Кляйста "Розбитий глек". Над її постановкою працює режисер Роман Мархоліа. В головних ролях Остап Ступка, Олексій Богданович, Олександр Задніпровський, Наталія Корпан, Анжеліка Савченко, Тетяна Міхіна.

У подальших планах - "Тіні забутних предків" Михайла Коцюбинського та "Пророк" Володимира Винниченка. Наприкінці року на Камерній сцені театру ім. Сергія Данченка очікується  постановка п'єси сучасного фінського драматурга Крістіана Смедса "Дедалі темніший будинок". Це спільний проект театру та Посольства Фінляндії в Україні.

Також 98 сезон обіцяє стати рясним на бенефіси та ювілейні вечори зірок національної сцени - корифея театру ім. І. Франка Галини Яблонської, Ірини Дорошенко, Людмили Смородіної, Поліни Лазової, Володимира Коляди, Остапа Ступки.
Понеділок,
04 вересня
2017 року
У КИЄВІ НА ОДНУ НІЧ ВІДКРИЮТЬ ФІЛІАЛ НАЙБІЛЬШОГО ТЕХНО-КЛУБУ ТБІЛІСІ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



9 вересня на території Кіностудії імені Олександра Довженка в Києві відбудеться чергова вечірка із серії Rhythm Büro. На ній зіграють артисти зі всесвітньо відомого грузинського клубу Bassiani.

«На цей епізод Rhythm Büro наша команда зважилася запросити формацію з Грузії, яка своєю появою пристойно сколихнула світову техно-індустрію. Bassiani – це найбільший техно-клуб у Тбілісі, розташований у величезному приміщенні під стадіоном «Динамо». Останнім часом він все частіше згадується різними виданнями як один із кращих у світі. Це ще одне підтвердження теорії, що епіцентр світового нічного життя плавно переноситься до Східної Європи», – розповідає Cultprostir одна із засновниць Rhythm Büro Віра Логданіді.

Оскільки всі артисти, яких можна буде почути на вечірці, є резидентами або частими гостями клубу Bassiani, організатори жартують, що відкриють філіал Bassiani у Києві. Зокрема, учасниками вересневого Rhythm Büro стануть артисти з Грузії Zesknel і Ndrx, німецький дует Cassegrain, італієць Neel, відомий як учасник проекту Voices From The Lake, і шведський музикант Acronym, який вже виступав у Києві раніше. Прикметно, що троє з п'яти артистів представлять лайв-програми.

«У всіх наших івентах є і дещо спільне, і щось відмінне. Ми щоразу підвищуємо бюджетну ставку на підготовку простору і складання лайнапу, намагаємося весь час прокачувати досвід і зміцнювати організаційну частину. Ми переконані, що цього ращу наш «нічний клуб на одну ніч» буде ще кращим, ніж зазвичай», – сказала Віра Логданіді 

За візуальну частину дійства традиційно відповідатимуть команди Tenpoint і Blckbox. «Хлопці підготували приголомшливий світловий проект, запропонувавши дуже цікаве рішення, яке ми раніше ніколи не робили, – зазначає Віра Логданіді. – Кіностудія дозволить саундсистемам звучати набагато краще, а Tenpoint і BlckBox зроблять світло з таким розмахом, який не могли дозволити собі у приміщенні з низькими стелями. Також ми плануємо зробити зонування».
П´ятниця,
01 вересня
2017 року
НОВИЙ РЕЛІЗ POSTMAN: ГУЦУЛЬСЬКІ МОТИВИ І ВПЛИВ 60-ТИХ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Лідер гурту 5 Vymir Костянтин Почтар презентував новий ЕР-альбом Being High свого сольного проекту Postman.

До релізу увійшло 4 треки англійською мовою, стиль яких музикант визначає як психоделічний фольк. Ці пісні Postman писав під час гастролів, далеко від дому, присвятивши їх своїм враженням від гір.

«У цьому EP більше, ніж у попередніх моїх записах, чути вплив 60-х – це стосується і звуку, і тем, які порушуються в піснях», – розповідає Костянтин Почтар, який сам зіграв в альбомі всі інструментальні партії. У треку Talk To This World, наприклад, можна почути гуцульський інструмент тилинка, який музикант придбав у місцевого майстра Михайла Тафійчука.

Обкладинка Being High також відповідає тематиці її змісту: на ній зображені гуцульські орнаменти, які друг Postman’а Андрій Янковський перемалював з килима у старій хаті в селі Яворів.

Наживо Postman презентує свій новий реліз 3 вересня в київському клубі «Хвильовий» та  7 вересня в одеському Зеленому театрі. А в листопаді музикант вирушить в тур на підтримку EP Being High, який розпочнеться 4 листопада з концерту в польському Катовіце.
Четвер,
31 серпня
2017 року
В УКРАЇНІ ВИЙДЕ СВІТОВИЙ БЕСТСЕЛЕР, СХОЖИЙ НА «ЗЛАМАНІ КВІТИ» ДЖАРМУША

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Українське видавництво #книголав невдовзі випустить книгу шведського блогера, журналіста і письменника Фредріка Бакмана «Моя бабуся просить їй вибачити».

В оригиналі цей роман вийшов у 2013 році. З того часу у світі було продано близько двох мільйонів примірників цієї книжки, адже вона стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії.

«Нечасто в руки потрапляє книга, яку не просто читаєш, а яка занурює тебе в абсолютно інший світ, – розповідає Cultprostir співзасновниця #книголав Світлана Павелецька. –  Цей роман Бакмана тільки у Швеції розійшовся накладом більше 500 000 штук. Думаю, це тому, що книга розповідає про дитину всередині кожного з нас. Нечасто зустрічаються історії смішні та зворушливі водночас, коли сльози переходять сміх. Ця книга – такий випадок. Вона чимось схожа на «Зламані квіти» Джармуша, тільки на папері».

У центрі роману Фредріка Бакмана – бабуся-феміністка, яка розповідає своїй онучці Ельзі у формі казок про те, що чекає на неї в дорослому житті.  Помираючи, вона залишила маленькій Ельзі купу листів з вибаченнями, попросивши роздати їх різним людям. Дівчинка береться виконувати останнє бажання бабусі.

Презентація книги «Моя бабуся просить їй вибачити» відбудеться в рамках 24-го Форуму видавців у Львові, який проходитиме 13-17 вересня.
Середа,
30 серпня
2017 року
У ЛЬВІВСЬКІ ФІЛАРМОНІЇ ЗІГРАЮТЬ ВИЗНАНІ ЕЛЕКТРОНЩИКИ З НІМЕЧЧИНИ ТА ПОЛЬЩІ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


1 і 2 вересня у Львові відбудеться Unsound Disloсation – подія, присвячена експериментальній електронній музиці, яку реалізується Goethe-Institut у співпраці з відомим краківським фестивалем Unsound. Цей проект охопив 9 країн Східної Європи і Центральної Азії, серед яких і Україна.

Заходи Unsound Disloсation проходитимуть у Львівській філармонії та в клубі !FESTrepublic. Club.

Серед учасників події – берлінець Robert Henke, також відомий як Monolake і один із творців програмного забезпечення для діджеїв Ableton. Він представить свій аудіовізуальний лазерний перформенс Lumière III, який уже виконувався по всьому світу. Після цього концерту відбудеться вечірка. Її хедлайнерами стануть техно-музиканти з Мюнхена Zenker Brothers, які зіграють розширений діджей-сет. Також на івенті виступлять польські артисти Poly Chain, Chino, резидентка Unsound’у Olivia, львів'янин Dj Lawrin та киянин Konakov.

2 вересня на сцені Львівської філармонії один із найвідоміших польських гуртів 90-х Księżyc за участі українською співачки й композиторки Svitlana Nianio презентує прем'єру свого нового проекту. Після довгої перерви цей колектив повернувся на сцену під час Unsound 2014 і з того часу активно гастролює. У Львові до Księżyc приєднається польський музикант Pawel Romanczuk, який створює музику з допомогою іграшкових інструментів і є учасником експериментального ансамблю Małe Instrumenty. Відкриє вечір львівський електронний музикант Manu.
Вівторок,
29 серпня
2017 року
ФЕСТИВАЛЬ «86» ВЛАШТУЄ КІНОТУР МІСТАМИ СХОДУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» вирушить до Донецької та Луганської областей. Із 31 серпня по 10 вересня він презентує проект «86: Післямова» у Маріуполі, Лисичанську, Краматорську, Рубіжному, Костянтинівці, Слов’янську і Сєвєродонецьку.

«86:Післямова» – це підсумки фестивалю, які проводяться в різних містах, це покази кращих фестивальних робіт, зустрічі та обговорення з творцями фільмів та командою організаторів. Протягом кількох днів на Донеччині та Луганщині ми будемо відтворювати атмосферу фестивалю у Славутичі», – розповідають організатори «86».

У програмі проекту – покази визнаних у світі документальних стрічок, що в різні роки демонструвалися на фестивалі «86». Серед них – «Чорнобильські бабусі» режисерів Голлі Морріс і Енн Богарт, «Від станції до станції» Даґа Айткена, «Усі ці безсонні ночі» Міхала Марчака та «Російський дятел» Чеда Ґрасіа. Останній фільм особисто представить головний герой та художник-постановник картини Федір Александрович.

Також під час «86:Післямови» покажуть12 короткометражних стрічок від учасників кіномайстерні MyStreetFilms. Цей проект вже 3 роки проводять у межах фестивалю «86». Він об’єднує молодих режисерів, яким пропонують зняти історію з життя своєї вулиці. Цього разу проект присвятили Донеччині та Луганщині.

«Наша мета – аби тепер ці фільми про схід мали змогу побачити люди, які там мешкають. Адже тут саме їхні земляки, сусіди, друзі розповідають про рідний регіон, показують рідне середовища своїми очима, руйнують рубежі живими голосами», – говорить продюсерка MyStreetFilms-Рубіж та директорка фестивалю «86» Надія Парфан.

Крім кінопоказів, в кожному місті також заплановані презентації, творчі зустрічі, дискусії та вечірки.
Понеділок,
28 серпня
2017 року
«ЧЕРВОНИЙ»: ВЧИНОК В ПЕРЕКАЗІ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



В День Незалежності на екрани вийшов історико-патріотичний бойовик «Червоний».

У тиші кінозалу лунає крик начальника табору про те, що він єдиний представник радянського закону на території ввіреної йому в'язниці. Червонуватий через руду колір землі в бездонному кар'єрі. Постріли. Рожево-фіолетові обличчя героїв і пейзаж: чи то через екстравагантне, чи то погане кольорокорегування. Фактурний та виразний Володимир Шпудейко в ролі капітана табору: добре, коли у обдарованих акторів є робота.

Відразу кілька сценарних поворотів замінені виразним словом «доходяга». На екрані з'являється мужнє обличчя головного героя. Виконавцю ролі Данила Червоного (Миколі Березі) практично не доведеться нічого робити, тому що його вчинки, крім таборного страйку, або анонсовані, або живуть в переказі. Дивовижний випадок, коли головний герой проводить на екрані менше часу, ніж будь хто інший з персонажів. Звуки бійки в бараці зміняються лінгвістичною точністю і жорсткістю «фєні».

Чудово зіграна роль Олега Шульги: іноді навіть здається, що його льотчик Гуров і є головний герой фільму, а стійкий і безкомпромісний боєць УПА Данило Червоний береже драматургічні сили для зйомок в приквелі. Він уже анонсований – чекаємо, віримо, повертаємося в табір. На екрані звучить пісня «Ой, у лузі червона калина». Момент, коли наша славна, кінематографічна Україна зажурилася – епізод  з журавлями, що летять у небі. В цьому епізоді стільки пафосу, що він геть-чисто позбавляє історію будь-якої атмосфери і ритму.

Тільки в персонажах льотчика Гурова, який спочатку щиро вірить, що він заарештований помилково, і  начальника табору – в живому і достовірному виконанні Олександра Мавріца –  є справжній конфлікт. Герой Олега Шульги поступово осягає весь жах ставлення радянської системи до людини, персонаж Мавріца страждає від того, що відчуває себе не меншим бранцем табору, ніж ув'язнені.

Звучить «фєня», постріл, крик, погроза, знову звучить «фєня». Глядач терпляче сподівається на розвиток сюжету, але дочекатися йому вдається лише того, що, за задумом композитора Франко Еко, в особливо трагічні моменти вступають клавішні.

 Мовчазний воїн УПА і соратник Червоного виразний і переконливий завдяки тонкій акторській грі Олега Стефана. Обіцяне ще в синопсисі повстання ближче до фіналу картини все ж таки починається, але підготовка до нього не показана зовсім і розчиняється в обговореннях безстрашних змовників. Постріли.

Практично про всі події з життя героїв глядачі дізнаються не з екранної дії, а з її переказу. «Червоний», який обіцяв розповісти про повстання воїнів УПА в сталінському таборі, через всі ці перекази подій до самих фінальних титрів навіщось залишається добре зіграною акторами радіовиставою, аудіокнигою, яка дуже хоче перетворитися на динамічний кінобойовик. Можливо, вдасться в приквелі?

Фільм Зази Буадзе вийшов на екрани 24 серпня, коли країна, яка проживає тяжкі будні війни, святкує незалежність. Сьогодні публіка дійсно потребує того, щоб у кіно з'явився сильний характер, людина, здатна не зрадити себе та власны переконання в найскладніших випробуваннях. Напевно, своєчасність «Червоного» затьмарить в очах глядачів всі його недоліки. А нам залишається чекати на приквел: з надією на те, що автори спробують показати в ньому не тільки силу духу героя, а й справжню екранну дію.
Середа,
23 серпня
2017 року
У ЦЕНТРІ КИЄВА НА ДЕНЬ ЗАПАНУЄ АТМОСФЕРА КРИМУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує



24 серпня на Поштовій площі в Києві відбудеться концерт просто неба «Кримський Дім об’єднує серця», присвячений 26-й річниці Незалежності України.

Організатори зазначають, що це перший масштабний кримський open air у столиці, який триватиме протягом усього дня із 14 години.

«Ми вирішили вперше з часів окупації півострова провести концерт на березі Дніпра і створити атмосферу Криму в Києві. Для цього залучили кримськотатарських артистів, які грають джаз, панк-рок та реггі. Окрім того, протягом дня на Поштовій площі пройдуть численні майстер-класи, працюватиме фотозона, а також відвідувачам запропонують посмакувати традиційні кримські страви», – розповів Cultprostir програмний директор організації «Кримський Дім» Алім Алієв.

Серед учасників заходу – співачки Злата Огнєвіч, Ельзара Баталова, Азіза Ібрагімова, Аліє Бекірова, джазовий піаніст та композитор Усеїн Бекіров, панк-рок гурт Shatur-Gudur, акордеоніст Джеміль Комуджи, ансамбль ударних інструментів ARS NOVA та інші.
Вівторок,
22 серпня
2017 року
Оголошено вісім фільмів-номінантів на премію "Оскар" від України

З посиланням на 24tv.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


Вісім українських фільмів змагатимуться за право представити Україну на престижній 90-й церемонії вручення премії Оскар в номінації "Кращий фільм іноземною мовою".

Про це повідомили в Національній спілці кінематографістів.

У відборі на висування фільму від України на премію "Оскар" цього року візьмуть участь вісім українських стрічок, серед них – один документальний, одна анімація і шість ігрових картин.

Зареєстровані 8 фільмів:

1. "Війна химер" Марії й Анастасії Старожицьких;
2. "Dzidzio Контрабас" Олега Борщевського;
3. "Рівень чорного" Валентина Васяновича;
4. "Стрімголов" Марини Степанської;
5. "Червоний" Зази Буадзе;
6. "Жива" Тараса Химича;
7. "Микита Кожум'яка" Манука Депояна;
7. "Микита Кожум'яка" Манука Депояна;

Офіційне оголошення фільму-претендента від України відбудеться 29 серпня, після чого проведеться прес-показ відібраної картини.

Нагадаємо, що минулого року Україну на Оскарі представляв документальний фільм Романа Бондарчука "Українські шерифи".
Понеділок,
21 серпня
2017 року
У КИЄВІ ВЕСЕЛО ТА З МУЗИКОЮ ВІДКРИЄТЬСЯ РІК МОВ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


9 та 10 вересня у Києві офіційно відкриється українсько-німецький Рік мов. Заходи фестивалю відбудуться на Контрактовій площі.  У програмі: концерти німецьких та українських гуртів, зокрема, виступ колективу «Жадан та собаки», кулінарні майстер-класи, робототехніка, ляльковий театр знаменитого Олафа Мьоллера, Експериментаріум, наймасовіший урок німецької мови, Літературний сад.

«На сьогодні понад 500 000 українських школярів уже вивчають німецьку мову.  Ще її вивчають більше 250 000 дорослих. Німецька справді дає багато переваг: від навчання у Німеччині, яке, на відміну від більшості європейських країн, безкоштовне до працевлаштування у провідних німецьких компаніях, представлених в Україні. Але ключова задача Року мов – не лише допомогти українцям зробити наступний крок у вивченні мови, але й показати, що німецька, попри стереотипи про її серйозність і складність, цікава, весела і дуже дружелюбна мова», - розповідає Беате Кьолер, директор Goethe-Institut в Україні.
П´ятниця,
18 серпня
2017 року
Національний музей літератури відкриває виставку на День Незалежності

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:


У Національному музеї літератури України напередодні Дня Незалежності буде відкрито виставку «Письменники-державотворці» до 100-річчя Української революції.
Про це повідомляє сайт Мінкульту.

«Експозиція виставки представить матеріали з фондів Центрального державного історичного архіву України та Наукової бібліотеки імені Олега Ольжича, з колекції та бібліотеки музею. До участі у заході запрошені українські письменники, дослідники історії України, джерелознавці, літературознавці та творча громадськість. Звучатимуть патріотичні пісні у виконанні співачки і бандуристки Надії Боянівської», - йдеться у повідомленні.

Виставка стартує 23 серпня о 16:00 – у День Державного Прапора України. Учасниками події стануть письменниці Наталка Поклад, Марія Морозенко, Оксана Кротюк, Тетяна Череп-Перегонич, Тетяна Власова, Тетяна Шептицька, Злата-Зоряна Паламарчук та творча молодь. Окрім виставки, у програмі заходу – поетичне читання «Твоїм будучим душу я тривожу...».
Четвер,
17 серпня
2017 року
НА КИЯН ЧЕКАЮТЬ ВИХІДНІ КІНЕМАТОГРАФІЧНОГО ТРЕШУ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

З 1 по 3 вересня в столичних кінотеатрах «Київ», «Ліра» та «Жовтень» відбудеться фестиваль треш-кіно TRASH WKND (Треш Вікенд).

Організатори обіцяють глядачам: «Глибокі думки в обгортці провокації та стилю; стару класику і щось нове-свіже. Можливо, неестетично, але при цьому кінематографічно красиво».

До програми фестивалю увійшли стрічки: «Погана партiя», «Сире»,  «Ми є плоть» та класика 1972 року «Рожеві фламінго» режисера Джона Вотерса.

Прем’єра картини «Погана партія» Ані Лілі Амірпур відбулася 2016 року в рамках Венеціанського міжнародного кінофестивалю.
Середа,
16 серпня
2017 року
АРТЕМ ЧЕХ: «ЦЯ ВІЙНА НЕ ТАКА, ЯК УСІ ІНШІ»

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Відомий блогер, письменник розповів Cultprostir про службу в армії та «Точку нуль» − власну книжку про війну на сході.

Серед авторів більшості книг про події на сході є ті, хто чув про них з новин, є ті, хто проходив службу, але не мав жодного письменницького досвіду. І от ти – журналіст, письменник – теж вирішив написати про війну. Ти усвідомлював, що до твоєї книжки буде більше уваги, довіри з боку читача?

Так, звісно. Я відчував вантаж свого ж бекґраунду. Весь час, коли був там, з травня 2015-го по липень 2016-го, щотижня десь читав чи чув фразу про те, що «ось прийде Чех – він напише книжку про війну». Хоча ще до служби я думав назавжди покінчити з літературною творчістю. Був начебто вдалий початок, згодом я вже не відчував потреби у письменницькій діяльності, тому, відповідно, не планував писати книжку ні про війну, ні будь-яку іншу. Це вийшло випадково. Я повернувся додому, виклав все занотоване в один файл, а потім зрозумів, що з цього може вийти твір. У мене є ще одна написана на фронті книжка – збірка  оповідань, але я поки не наважуюся її друкувати, вона більше про власні переживання, а їх треба відкласти на потім, нині час розповісти про інше. Мені ж було цікаво подивитися, якою буде реакція читачів на «Точку нуль».

Тебе задовольнили відгуки?

Розумієш, все ж відносно. Чимало позитивних вражень, подяк, але разом із тим відчуваєш тягар відповідальності. Адже більшість людей, читаючи книжку, думають, що ця війна саме така, якою її описав я. Але це всього лише мій досвід. Такою її побачив я і такою пропустив крізь себе.

Створюючи текст про війну, теоретично ти міг піти двома шляхами: вдатися до вигадки чи обрати форму щоденника. Чому ти зупинився на останньому? Що найбільше прагнув задокументувати?

Думаю, ця книжка могла бути вдвічі більшою, ніж вона є. Багато матеріалу залишилося невикористаним, і це те, що я не хочу оприлюднювати, не хочу, щоб його бачили люди. Я розумію, що зараз триває війна і мають бути якісь етичні рамки. Так, я міг би розповісти про те, які погані наші солдати, їхні солдати, місцеві, про весь цей трешак, який там відбувався і відбувається. Але я вирішив зробити лайт-версію, залишивши все інше для великої художньої прози, яка, можливо, буде колись потім.

Тобто ти за те, щоб зачекати, як, наприклад, робили свого часу Ремарк чи Гемінґвей?

Принаймні зараз я не готовий над чимось таким працювати. І я дуже хочу, щоб усе це нарешті закінчилося. Має минути якийсь час, щоб я як автор міг вільно себе почувати. Бо коли я дописував «Точку нуль», то часто думав, а що про той чи інший нарис, уривок подумають люди, які фігурують у книжці, мої командири. Це доволі небезпечно. Я вже колись обпікся на описуванні друзів чи знайомих.

На твою думку, як саме час впливає на сприйняття ситуації, на її інтерпретацію?

Гадаю, з часом сам письменник стає спокійнішим. Навіть командування, яким я був незадоволений весь час служби, мене вже так не бісить. Так, я стикнувся зі страшною бюрократією, чинушами, але з часом вони зникнуть з пам’яті, залишиться війна, товариші, бліндаж і миші. З часом стає зрозуміло, про що варто писати, а про що – ні. Час − безцінний фільтр.

Один із методів лікування посттравматичного синдрому – це виписування. З твоєю книжкою було так само? Яку власну травму ти виписував?

Після повернення зі служби я майже не писав. Доповнив і скомпілював «Точку нуль» – і все. Так, писалося добре саме там. Депресія була, відвідував психолога, але потім знайшов нову роботу, вона й допомогла впоратися з усіма складнощами. Я не бачив відірваних голів і кривавого м’яса, такого типового ПТСР у мене не було, але звикнути до контрасту між тим, що відбувається там і тут, було дійсно важко. Я так і не зміг навіть собі самому пояснити, що зі мною коїлося. Просто змінив одну реальність на іншу. Зараз мені навіть складно усвідомлювати, що я мав подібний досвід, що був там, що в мене була зброя, записана у військовий квиток, що часом найбільшою проблемою було розморозити воду, аби помитися, чи знайти у Попасній аерозоль для чистки автомату. Думаю, якби я все це не виписав, не виплеснув, то досі переварював би в собі, й невідомо, які б це мало наслідки. 

Як ти вважаєш, кому більш потрібна «Точка нуль»: тим, хто отримав аналогічний досвід, чи тим, хто оцінює ситуацію на сході з екранів і моніторів?

Мабуть, другим. Це точно моя цільова аудиторія. Розумієш, перші, вони, я думаю, читали б і вигукували: «Ось тут класно! І в мене так було!». А другі можуть побачити війну такою, якою вона є насправді, крізь фільтр мого досвіду, звісно. Безперечно, бувають гарячі фази, коли постійно тривають обстріли. Це неприємно. А іноді ти сидиш десь в бліндажі, нічого не робиш і лише спостерігаєш, часом щось прилітає… Але це стає побутом. Я колись казав, що служба в армії схожа на тюрму. Так, у нас не було вертухаїв, але цей побут тебе засмоктує. Мені здається, читачеві варто розуміти, що на фронті далеко не всі «хлопчики-ясочки», є й мужики, які заливають за комір й своєю поведінкою далекі від образу героя.

З книжки зрозуміло, що ти багато спостерігав за іншими людьми, з кимось тобі явно хотілося б продовжити спілкування й після служби. А що нового ти дізнався про самого себе?

Я не готовий відповісти на це питання. В мені стільки всього відкрилося, але тепер доводиться думати над тим, як це все закрити. Я зрозумів, що можу непогано існувати в тих специфічних умовах. Я зрозумів, що не боягуз, і це було доволі приємно. Думаю, що після служби якісь складні життєві ситуації минатимуть легше, ніж до неї. Знаєш, як було: сиджу там, дружина дзвонить, бідкається, що телефон розбився. І ти розумієш, яка це фігня насправді. Але час минає, і ці дріб’язкові проблеми знову беруть гору. Втім, думаю, якийсь стрижень все ж залишився. І це добре.

З того, що ти побачив на власні очі, скажи, будь ласка, чи працює образ красеня-вояка з білбордів від нашої офіційної пропаганди, яка, що правда, використовує слогани з радянських стрічок про війну?

Так, працює. Що цікаво, і для простих людей, і для тих, хто через цей образ йде підписувати контракт. А що робити? Сидить собі десь хлопець і думає: «От я тут горілку п’ю, а там з мене людину зроблять, ще й зарплата 7000…» Але, як показує практика, українська армія не здатна зробити зі звичайної людини супергероя. Або ти від початку двометровий красень з гордою поставою, або – бувай, до побачення!

Важко прогнозувати, коли закінчиться війна, але одне відомо достеменно: у нас вже є власне «втрачене покоління», яке абсолютно не потрібне державі. На твою думку, якщо продовжувати його ігнорувати, не працювати з людьми, не допомагати відчути свою потрібність країні, до чого це може призвести? Чи не отримаємо ми ситуацію з недалекого минулого, коли ветерани війни в Афганістані йшли в банди…

Складне запитання. Сподіваюся, що зараз інший час і все буде інакше. Я знаю точно, що ця війна не така, як усі інші. Так, були ті, хто потрапили в справжню м’ясорубку, але більшість знаходиться на так званій другій лінії – хлопці проходять підготовку, відбувають відведений строк служби. Це не війна у тому стандартному розумінні, яке ми маємо. Тому, думаю, після її завершення все буде добре.

Конфлікт на сході триває вже кілька років, ми починаємо звикати до нього, з чого користуються ті, хто наживається на цій війні. Що, на твою думку, треба робити, щоб змінити ситуацію? Чи може тут відіграти певну роль література, яка даватиме поживу для роздумів, акцентуватиме увагу?

Стосовно літератури, то я впевнений, що мій пост у Facebook матиме більше читачів, ніж книжка. Чи варто розхитувати цей човен? Не впевнений. Якщо його розхитувати, то на це має бути якась причина. Причина – це загострення. Загострення – це людські життя, які можуть обірватися. Або давайте зараз всі разом мобілізуємося й підемо звільняти Донбас, побудуємо мур на кордоні й покладемо скількись там тисяч хлопців або давайте жити далі й чекати, хоронячи двох-трьох на тиждень. Жертви є, але, ти ж розумієш, вони б могли бути набагато більшими, як би це цинічно не звучало. Війна – дуже складна штука. Я не політик, щоб думати над майбутнім країни, тобто я думаю, але постійно потрапляю у глухий кут, не знаходячи відповідей на поставлені собі питання. Я за те, щоб було тихо. І чим тихіше, тим краще. За те, щоб люди, які залишаються тут, мали змогу й надалі спокійно жити і працювати, а ті, хто там − не гинули. Коли я приїздив зі служби у відпустки, мені було дуже складно призвичаїтися до того, що відбувається в Києві. Я ненавидів всіх цих людей з підстриженими бородами і в «підстрелених» штанцях. Там війна, а тут… Хоча зараз я розумію, що за одне з півріч у нас в батальйоні не було жодного пораненого. Це, звісно, добре, але це, повторюся, не війна в її класичному розумінні. І от вже з відстані певного часу мені стало ясно, що люди, які займаються своїми справами, п’ють каву, гуляють на вулиці, – вони повинні існувати, щоб було куди і до чого повертатися.
Вівторок,
15 серпня
2017 року
Українці – головна рушійна сила опору. Фільм «Червоний» ламає стереотипи

З посиланням на radiosvoboda.org інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:

Український кінематограф дедалі впевненіше подає ознаки життя. Із зачарованого кола «українського поетичного кіно», куди ми самі себе загнали в радянські підцензурні роки, ми нарешті почали вибиратися. Поруч із метафоричною кіномовою на екранах з’явилася і жорстока правда життя. На День Незалежності України в кінотеатрах покажуть один із таких фільмів – історичну драму «Червоний». А передпрем’єрний тур почали із найзахіднішої точки України – з Ужгорода, де мешкає виконавець однієї з головних ролей Олександр Мавріц.

Фільм Зази Буадзе розповідає про повстання в сталінському концтаборі у 1947 році. Дослідники нарахували майже півсотні таких виступів за всю історію ГУЛАГу. Почалися вони після Другої світової війни, коли радянські концтабори стали масово наповнюватися вихідцями із Західної України, Балтики, колишніми військовими. До того часу уявити бунт в радянському концтаборі було неможливо. Це було зборище морально і фізично зламаних «доходяг», приречених на повільну чи швидку смерть.

Але по війні в зонах з’явилися люди іншого ґатунку. Особливо після скасування смертної кари у 1947 році, яку замінили на 25 років таборів. Десятки тисяч полонених членів УПА, «лісових братів». учасників руху опору з різних куточків СРСР, які ще нещодавно воювали зі зброєю в руках, стали швидко заповнювати «Архіпелаг Гулаг». Українців було стільки, що вони ставали більшістю за колючим дротом і принципово спілкувалися рідною мовою.

Боротьбу українців у сталінських концтаборах

Так, найвідоміше в СРСР повстання у 1954 році у казахському Кенгірі, в якому взяло участь близько шести тисяч в’язнів дає чітку національну картину тодішніх концтаборів: 46% українців, 13% литовців, 5% латишів, 4% естонців і стільки ж білорусів, до 2% поляків і німців. Росіян у цій «тюрмі народів» було всього 12%.

Сорок днів трималися повстанці в робах, в тому числі й жінки, і були розгромлені лише за допомогою танків та регулярних частин. Масове побоїще в Кенгірі, влаштоване радянською армією, із розчавленням танками сотень в’язнів – ще чекає свого кінематографічного втілення. І це має бути кіно не менш вражаюче за розповіді про єврейський геноцид («Список Шиндлера»). І такий фільм голлівудського розмаху про ті події рано чи пізно з’явиться.

А поки що ми маємо можливість побачити боротьбу українців у сталінському концтаборі у фільмі «Червоний». Автор сценарію Андрій Кокотюха узагальнив інформацію про табірні бунти і створив власну художню версію. Стрічка перевертає наше уявлення про ГУЛАГ та його мешканців. Замість символу поразки, в’язні за колючим дротом раптом стають символами перемоги. Українці виступають головною рушійною силою опору, довкола яких гуртуються всі інші. (І це справді було так!).

Режисерові Зазі Буадзе вдалося не тільки відтворити історичне тло, але й зняти фільм, який зачіпає кожного: драматичні колізії, гострий сюжет, динамічність (особливо у другій половині фільму). Вийшов справжній сплав історії та екшену – найкращий рецепт для масового глядача.

Почуття національної гідності і гордості

Фільм пробуджує в українців причетність до великої боротьби, підіймає почуття національної гідності і гордості, ламає стереотипи «хитрого хохла», чия хата завжди скраю. Адже наша трьохсотлітня боротьба – це не тільки Полтава, Крути, Базар, Красне поле, але й перемоги, що можуть подивувати інші народи.

Щодалі український кінематограф входить у загальносвітовий простір. За темами, режисурою, операторськими та акторськими роботами наші кращі стрічки вже не демонструють такого відставання, як десять років тому. Фільм «Червоний» спокійно можна показувати не тільки у Вільнюсі чи Тбілісі, але й у Варшаві Будапешті чи Празі – всюди, де люди на собі відчули залізну п’яту комуністичного тоталітаризму.

Аби максимально домогтися відчуття реальності, у Кривому Розі чотири місяці споруджували концтабір. І тутешня червона від руди земля стала чудовою метафорою мертвого простору. Заза Буадзе зробив ставку не на розкручених кінозірок, а на невідомі імена. І відкрив для України ціле гроно талановитих акторів із семи міст, більшість з яких уперше знімалися у великому кіно. Надзвичайно сильні образи створили Микола Береза (Данило Червоний), Олександр Мавріц (начальник концтабору майор Абрамов), Любов Тищенко (медсестра), Олег Шульга («льотчик»), Володимир Шпудейко (капітан Бородін).

Після фільму «Червоний» виходиш із кінозали зміненим. Як мало ми про себе знаємо і скільки відкриттів ще приховує у собі наша історія для справжнього кіно!

Понеділок,
14 серпня
2017 року
УКРАЇНСЬКІ ДЕРЖАВНІ КІНОСТУДІЇ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ НЕ ПРИВАТИЗУЮТЬ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

Після того, як Міністерство економічного розвитку оголосило список державних підприємств, виставлених на приватизацію в 2017-2020 роках, Міністерство Культури України на офіційному сайті опублікувало свою позицію з приводу даного списку.

Серед 3444 підприємств, чия приватизація повинна бути проведена в найближчі роки, 23 знаходяться в підпорядкуванні Міністерства культури.

Серед підприємств, чия форма власності могла змінитися, сім цирків і три кіностудії: кіностудія імені Олександра Довженка, Українська студія хронікально-документальних фільмів та Українська студія анімаційних фільмів. Про це повідомляє видання Lb.ua

Міністерство культури виступає проти приватизації цирків. Що ж стосується кіностудій, що потрапили до списку, то внесення пропозицій щодо їх приватизації не входить в плани Мінкульту, але Міністерство займеться пошуком інвесторів для державних кіностудій. Крім того, в офіційній заяві Міністерства культури сказано, що кіностудію імені Олександра Довженка на приватизацію виставляти не можна, тому що вона має статус національної.
П´ятниця,
11 серпня
2017 року
НА КІНОФЕСТИВАЛІ В ТОРОНТО ПОБАЧАТЬ, КОГО УКРАЇНА ВИСУВАЄ НА «ОСКАР»

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


На 42-му Міжнародному кінофестивалі в Торонто, що відбудеться з 6 по 17 вересня, вперше буде представлено стенд, який презентує українську кіногалузь.  Як і на попередніх світових фестивалях цього року слоганом промо-кампанії українського кіно та національного стенду є  #UkraineisYourDestination.

В Торонто буде представлено інформацію про українські кінопроекти, кінокомпанії та галузеві послуги, для чого готується  каталогу Ukrainian Film Industry Guide. Учасники, глядачі та гості фестивалю дізнаються про можливості та переваги кіновиробництва в Україні.

29 серпня Український Оскарівський комітет оголосить, який фільм представлятиме Україну в гонці за головний приз Американської кіноакадемії: учасникам Торонтського фестивалю в рамках роботи стенду буде показано стрічку.

  «Ринковий показ у Торонто – неабиякий  промо-інструмент, який дозволяє представити українського кандидата на номінацію Американської кіноакадемії власне американській професійній аудиторії. І мені видається важливим, що така можливість буде надана висунутому нами фільму - спільними зусиллями і держави, і національної кіноіндустрії»,- розповів  Cultprostir Алік Шпилюк, голова Українського оскарівського комітету.
Четвер,
10 серпня
2017 року
УКРАЇНСЬКА ЕКСЦЕНТРИЧНА КОМЕДІЯ «DZIDZIO КОНТРАБАС» ВИЙДЕ В ПРОКАТ У СЕРПНІ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


31 серпня 2017 року в широкому українському прокаті  з`явиться ексцентрична комедія «DZIDZIO Контрабас». Режисером стрічки виступив Олег Борщевський.

Днями в мережі було опубліковано другий трейлер фільму.

Головні ролі в карколомній історії про контрабанду та інші кримінально-прикордонні пригоди зіграли: Дзідзьо (Михайло Хома) та учасники гурту DZIDZIO, Римма Зюбіна, Олексій Вертинській Володимир Горянський, Олена Лавренюк, Ігор Кондратюк.

Українським прокатом стрічки займається компанія  Ukrainian Film Distribution.
Середа,
9 серпня
2017 року
ОГОЛОШЕНИЙ МАНІФЕСТ ГОГОЛЬFEST-2017

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

Організатори 10-го міжнародного фестивалю ГОГОЛЬFEST на чолі з директором Владом Троїцьким оприлюднили Маніфест, в якому пояснили концепцію ювілейного фестивалю.

Нагадаємо, що за задумом ініціаторів, цього року ГОГОЛЬFEST перетвориться на своєрідний Ковчег. «Ми святкуємо наш перший ювілей з усвідомленням того, що за 10 років ми збудували Новий Ковчег, в якому об'єднали найбільш унікальні і важливі речі в мистецькій сфері країни», – зазначають представники фестивалю. Нижче подаємо повний текст Маніфесту «Гогольфесту-2017».

Ковчег – це місце порятунку.

Сьогодні, коли світ затоплений інформаційним сміттям,

коли ми перебуваємо в нав'язаному передчутті катастрофи,

нестерпному чеканні майбутнього,

як не втратити себе?

Чи живеш ти в розколотій війною Україні або в охопленій терактами Європі –

як реалізувати себе як Людину?

Щоб не залишитися за бортом часу, кожен з нас прагне знайти свій Ковчег –

точку відліку, концентрацію сенсу, можливість рівноваги і розвитку.

Ковчег – це вмістилище життя.

Те місце, де ми можемо об'єднатися. Де ми вчимося співіснувати.

Де в довірі і любові може формуватися територія творчості,

і тільки починаючи творити, людина стає подібною до бога –

а це ж і є життя.

 Ковчег – це подорож.

Вирушаючи у плавання, що ти береш з собою?

Гіркі спогади чи сміливі мрії?

Чи є в твоєму багажі корисні інструменти і припаси?

У цій подорожі тобі належить почути і зрозуміти інших,

Співпрацювати і співпереживати.

Адже тільки з цього народжується надія привести Ковчег до омріяного берега.

ГОГОЛЬFEST-2017 пройде 7-17 вересня в Києві і збере 900 учасників з 12 країн світу. Локаціями фестивалю стануть ВДНГ, Центр Довженка і Театр на Подолі. У програмі 10-го «Гогольфесту», яку умовно розділили на «зелену» та «червону», – близько 900 подій. На івенти «зеленої» можна буде потрапити за фестивальним абонементом, а для подій «червоної» потрібно буде купувати окремі квитки.
Вівторок,
8 серпня
2017 року
На батьківщині Федьковича проходить літературно-мистецьке свято "Шовкова косиця"

З посиланням на ukrinform.ua інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:

На родинному обійсті письменника Юрія Федьковича у селищі Путила Чернівецької області проходить традиційне літературно-мистецьке свято «Шовкова косиця».
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Свято розпочалося з покладання квітів до пам’ятника письменнику на центральній площі селища. Після святкової ходи організатори дійства запросили бажаючих до садиби Федьковича, де можна було переглянути виставку робіт народних умільців Путильщини, придбати літературні та періодичні видання про рідний край.

Для поціновувачів слова і пісні пролунала літературно-музична композиція «Отут я, брате мій, родився». Учасники свята мали також нагоду поспілкуватися з поетами-початківцями, досвідченими літературознавцями, поетами та письменниками Буковини.

Своє мистецтво дарували учасникам творчі фольклорні колективи.

Завершаться урочистості екскурсією музеєм Юрія Федьковича.
Понеділок,
7 серпня
2017 року
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКИХ ГАМЛЕТІВ: ТЕМА З ВАРІАЦІЯМИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

Яким бачили шекспірівського «Гамлета» провідні українські театральні режисери з початку 2000-х до сьогодення.


За останні роки відчувається пожвавлення цікавості української сцени до одного із канонічних текстів західного світу – «Гамлета, принца данського» Вільяма Шекспіра. На прохання Британської ради в Україні в рамках цьогорічної театральної програми Taking the Stage ми вирішили зробити короткий ретроспективний огляд вистав, легендарних і знакових, таких, що вже увійшли в історію національного театру і які лиш претендують на місце на її сторінках… 

Якби один із найвідоміших текстів Вільяма Шекспіра потрапив до наших рук лише сьогодні, загубившись на пильних полицях бібліотек, ми б, певно, не повірили, що цій п’єсі понад 400 років! А дослідники обов’язково підмітили б: за методами створення перед нами взірець постмодернізму. Поміркуйте самі: по-перше, сюжет «Гамлета, принца данського» є вторинним і містить кілька попередньо залучених джерел (від хронік Саксона Грамматика до тексту Томаса Кіда); по-друге, п’єса Шекспіра – насамперед театральний сценарій, що увесь час переписувався драматургом в залежності від потреб театру, складу глядацької зали, місця гри, а отже, існував на правах, так би мовити, «відкритого» тексту. І досі, у ХХІ столітті, заплутана генеалогія п’єси та низка «білих плям» у сюжеті стають підставами для дискусій. Але для сьогоднішнього театру парадоксальність тексту – справжня знахідка, що приваблює найрадикальніших режисерів.

 Гра за власними правилами

На початку 2000-х років в українському театрі з’являються одразу два оригінальні прочитання «Гамлета»: в режисурі Андрія Жолдака на сцені Харківського академічного драматичного театру імені Т. Шевченка і у постановці Станіслава Мойсеєва – Київський академічний Молодий театр. І якщо Андрій Жолдак категорично відмовився від логічно пов’язаного сюжету, аби витворити низку асоціативних картин-сновидінь на задану Шекспіром тему, то Станіслав Мойсеєв, навпаки, здійснив спробу змоделювати картину сучасної реальності, не відмовляючись від історії помсти сина за смерть батька.

Візуальна концепція вистави Станіслава Мойсеєва, вперше зіграної в 2000-му році, належить художнику Андрію Александровичу-Дочевському. Стеля, підлога і стіни сцени-коробки були «вимощені» рядами темних і світлих, ніби створених зі скла або металу, пластин. Розлінована на клітини конструкція замикає сцену з усіх сторін і створює враження тісного, гнітючого, обмеженого простору ігрового кубу зсередини. Саме модель гри-стратегії, навіть гри-матричного лабіринту, в якому замкнено героїв, є центральною для вирішення спектаклю. Світ Ельсинору тут моделюється за зразком холодної, «бездушної» й однорідної схеми. Використовуючи таку сценічну алегорію, режисер ніби пропонує уникати розгляду ситуації з точки зору категорій моралі та етики: мовляв, все, що відбувається, – лише гра.

Роль Гамлета у виставі Молодого театру дісталася сорокарічному Валерію Легіну. Його принц данський був саркастичним, ба навіть жовчним, таким собі постарілим юнаком із сивим волоссям та бунтарською сережкою в усі. Гамлет-Легін «стартував» у виставі із відчуттям повного розчарування та усвідомлення банальності будь-якого з проявів життя. Помста? Кохання? Чи варто починати чергову партію, наперед знаючи результат? У монологах цього Гамлета – ефект посилював і щойно створений переклад Юрія Андруховича – було щось від холодної риторики екзистенціалістів-агностиків-атеїстів. Скажімо, монолог «Бути чи не бути?», в якому, як пам’ятаємо, звучать роздуми, чи існує щось після смерті, принц виголошував над трупом щойно вбитого Полонія: беземоційно та прискіпливо роздивлявся тіло, тримаючи голову мертвого у своїх руках, допитувався про відповідь про потойбіччя.

Сни-видіння наяву

 Один із найкращих українських режисерів, який вже кілька років живе і працює поза країною, Андрій Жолдак у 2002 році вигадав власну виставу за мотивами «Гамлета» і заразом запропонував геть іншу структуру театрального видовища.

Якщо спробувати коротко описати, «Гамлет. Сни» – це набір мовчазних пластичних етюдів-епізодів, що розігрувалися в універсальному просторі білих ширм. Голос із динаміків монотонно, майже в довільному порядку, декламував відомі місця із п’єси Шекспіра – вони залишалися єдиними, абсолютно формальними прив’язками до тексту. Вистава нагадувала набір рухомих візуальних листівок, кожна з яких могла б бути переставлена на інше місце. При цьому сценки, кожна з яких має свій окремий міні-сюжет, розділені між собою «монтажною склейкою» – темрявою, що змушує згадати клік фотоапарату.

У «Гамлет. Сни» Андрій Жолдак щедро користувався одним із улюблених прийомів режисера із світовим ім’ям Роберта Вілсона: він максимально «розносить» звук та дію, аудіальну і фізичну складову вистави. Відстань, «пауза» між характером «картинки» і характером супроводжуючого звуку – чудовий спосіб дедраматизувати виставу, «очистити» її від дії як такої, що вибудовує смислову єдність, зв’язок компонентів сюжету в драматичному спектаклі.

Актори на сцені втілювали химерні фантазії-візії режисера, що поставали на сцені такими собі ожилими сюрреалістичними картинами. Чого був вартий апофеоз спектаклю, в якому зо два десятки акторів бешкетували та бавилися у «хвилях» густої світлої піни. Вони обливали один одного густим миючим засобом у дерев’яних тазах після утопічної сцени вбивства Гамлетом (поп-виконавець Андрій EL Кравчук) і Офелією (Вікторія Спесивцева) всього королівства. Останній епізод і зовсім був такою собі влучною пантомімою-пародією на персонажів доби Антона Чехова: безіменний персонаж загадково вмирав за чаюванням. Окрім мешканців похмурого Ельсинору, у виставі-сні Андрія Жолдака оселилися вітчим Офелії, самотня жінка, жінка-змія, залізничниця, німфетка, людина-кажан, медсестра, вовк та інші подібні герої, які і перетворювали спектакль на гру режисерської уяви.

А на початку спектаклю Гамлет – EL Кравчук на авансцені у звабливих позах античних статуй (на кшталт номеру у стриптиз-клубі) демонстрував своє тіло. Він був «уламком» класичної естетики серед світу сучасності. Однак разом із використанням цієї емблеми Жолдак визначає її місце в сьогоднішній культурі: цей Гамлет, оманливий, порожній зсередини, схожий на секс-символ з рекламного біллборду, – єдиний претендент на роль антагоніста по відношенню до шаленства масового і повсякденного.

Анімоване фоліо

Ще за кілька років, а саме в 2009-му, з’явилася ще одна, етапна для української «гамлетіани», версія режисера Дмитра Богомазова – вистава Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька.

Перший, кого бачив глядач, – моторошний сторож, він же Гораціо, ліпший друг Гамлета (Олександр Станкевич). Маніакально всміхаючись, цей тип шепотів про зустріч з Привидом і розкривав чорну завісу – як форзац старої книги. За завісою – біле полотно, антикварна «сторінка», на якій у стилістиці дюрерівської гравюри були зображені жителі Ельсинору. Фігури акторів вписані у монохромну графічну ілюстрацію, а ті з них, що починають рухатись на сторінках усім відомої книги – Клавдій, Гертруда, Офелія, Полоній, – нагадують таких собі ренесансних мумій із трупним відтінком шкіри та чорними колами під очима.

Автором такої сценографічної концепції є художник Олександр Друганов. Образ вистави – це насамперед старий фоліант, який гортають, аби заново розказати давно відому історію. Полоній, Гертруда та інші – пожовклі від часу «паперові трафарети». Привид – старий, запліснявілий труп, схожий на японського танцівника буто: з’являючись, він повисає догори-ногами на фоні білої ширми-задника. І лише Гамлет, якого грав одеський актор Яків Кучеревський, був «об’ємним» героєм, що міг  вирватися з полону сторінок.

 Цифровий універсум

 У 2013 році Дмитро Костюминський, що довгий час працював художником театру «ДАХ», запускає свій перший міжнародний проект «Гамлет. Вавилон», у якому виступає не лише сценографом, а й режисером. Нескладно здогадатись, що саме візуальні трансформації, підкріплені музичним і текстологічним супроводом, стануть опорним елементом його роботи.

«Гамлет. Вавилон», яким його побачили глядачі київського центру DIYA, можливо, єдиний з українських «Гамлетів», що виходить на найактуальніше коло запропонованих обставин і намагається окреслити проблему пошуку власного «я» людиною в сучасному інформаційному суспільстві.

Починається вистава з відеозаставки: фрагменти зруйнованих колон та окремі частини людського тіла-манекену заповнюють межі двох великих лед-моніторів у форматі знайомого всім тетрісу. Час від часу відео переривається зображенням комп’ютерного коду, миттєвим ТВ-шумом, спонтанним спалахом картинки із «битими пікселями». Аж поки людина, що стоїть на сцені, не бере до рук ігровий джойстик. Тоді на екрані з’являється віртуальний лабіринт із позначками «yes» та «no», що візуально «поглинає» актора. Людина перед лабіринтом і є Гамлет, швейцарський виконавець Бартоломей Созанскі, що говорить у виставі чотирма мовами (французька, польська, англійська, українська), додаючи до тексту Шекспіра уривки з п’єси «Гамлет-машина» Хайнера Мюллера, спогади про власне акторство, прозу українського автора Катерини Бабкіної.

За мотивами питання «Бути чи не бути?» на моніторах розгортається режисерська Данія: білі лінії креслять перспективу шахової дошки, на якій послідовно «виростають» ряди колон. Рекурсивний лабіринт очікувано викликає почуття тривоги, адже демонструє простір без жодних орієнтирів та кордонів.

Для Гамлета-Созанскі жодна з реальностей – шекспірівська, власна біографічна, цифрова – не є домінантною, реальнішою за інші. Із часом віртуальний вимір стає «органічним середовищем» існування кожного з персонажів, фізично присутніх на сцені: «поглинає» та відтворює Гертруду (Вікторія Литвиненко), Офелію (Тетяна Гаврилюк). А головний герой, замкнений в інформаційній пульсуючій тюрмі Ельсинору, губиться тут у власних копіях – віртуальних аватарах свого «я».
 
Коло пекла

 Найближча до нас у часі – постановка Ростислава Держипільського (Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. І. Франка) 2017 року, здійснена на перетині музичного та драматичного театру із залученням формації інструменталістів NOVA OPERA.

Синтетичний жанр видовища – неоопера жахів «Гамлет» (автори музики – Роман Григорів та Ілля Разумейко). Простір Ельсинору у Ростислава Держипільського – це технічний підвал радянської будівлі театру, вперше відкритий для доступу глядачеві. Вузький коридор із водопровідними трубами над головою виводить до сирого, «розміченого» металевими балками приміщення з низькою стелею та залишками радянської електропроводки. Фактичний вибір простору вистави – чудовий відповідник метафізичних координат її учасників. Режисер продовжує і поглиблює започатковану Дмитром Богомазовим традицію такого собі інтелектуального «зомбі-апокаліпсису»: перша сцена вистави – моторошне пробудження жителів Данії з-під важких та грубих панцирів-домовин. Всі вони: Клавдій (Юрій Хвостенко), Гертруда (Ірма Вітовська-Ванца), Полоній (Дмитро Рибалевський), разом із Гамлетом (Олексій Гнатковський) і Офелією (Анастасія Блажчук), замкнені в герметичному підземеллі з геть «відрізаним» вертикальним виміром – доступом до неба. Герої Ростислава Держипільського приречені блукати кармічними колами, аби, вкотре прокидаючись з-під запилених готичних костюмів і металевих обладунків, безрезультатно розіграти свій сюжет.

Цікавим і вирішальним для цієї вистави є досить популярний, однак від того не менш захоплюючий ефект «буксування в часі»: лише наприкінці глядач по-справжньому розуміє, що колообіг таких пробуджень незупинний, а будь-який момент початку історії – водночас її фінал. Можливо, тому враження дизайнерськи причесаної, однак давно відомої романтичної моделі зі справедливим аутсайдером та грубим світом йому на противагу, ближче до фіналу зникає: адже суть в абсолютній неможливості героїв подолати рамки заданої поведінки та «зійти з наміченої колії».

Монолог «Бути чи не бути?» в режисерській версії Держипільського звучить вже після приходу Фортінбраса (Євген Холодняк), чепурненького політика в новому елегантному костюмі. «Тож чи варто бути, коли історія ходить колами?» – фактично запитує Гамлет і не двозначно натякає при цьому на українську історію…

…Таке, здавалося б, вільне поводження режисерів із текстом Шекспіра на початку XXI століття насправді є однією із безпомильних запорук актуальності та важливості п’єси. Парадоксальність і певна «недбалість» шекспірівської трагедії – водночас причина її довгого театрального життя. Ефект «незакритого гештальту» по відношенню до тексту, що містить безліч запитань, провокує режисерів щоразу повертатись до наріжного для європейського світу твору Шекспіра з тим, аби винайти індивідуальний ключ до прочитання і зафіксувати свій внутрішній час та нашу історичну добу.
П´ятниця,
04 серпня
2017 року
МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ SWAP: UK/UKRAINE ВИЗНАЧИВСЯ З УЧАСНИКАМИ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Стали відомі учасники другої британсько-української програми мистецьких резиденцій SWAP: UK/Ukraine, яку ініціює Британська Рада.

«Ми отримали 173 аплікації від художників з України і Британії, що одразу створило приємний challenge для організаторів, адже ми мали «впоратися» з високим конкурсом (21 заявка на одне місце в резиденції) та відібрати фінальну 8-ку, – розповідає Cultprostir куратор арт-програми Британської Ради в Україні Ілля Заболотний. – При відборі ми працювали колегіально, долучаючи усіх партнерів програми, з їх коментарями та побажаннями. Головними критеріями були якість робіт у портфоліо художників, те, яким чином митці аргументували свою зацікавленість у резиденціях, та що саме вони хотіли б  відкрити в художньому плані для себе та інших протягом резиденцій». 

Врешті на участь у SWAP: UK/Ukraine відібрали 8 художників та художниць, що працюють у різних медіа: від фотографії та перформансу до складних медійних інсталяцій та work-in-progress проектів-досліджень . Серед українців найкращими виявилися Поліна Карпова, Вова Воротньов, Марія Куликовська і Антон Лапов – саме вони вирушать у вересні до Ліверпуля, щоб взяти участь у двомісячній резиденції  під кураторством команди Ліверпульської бієнале. Великобританію у проекті представлятимуть Кунг Хва Шон, Стівен Шіхан, Вікі Торнтон і Адм Волкер, які працюватимуть восени у Києві й Харкові спільно з інституціями-партнерами – «Мистецьким Арсеналом», ІЗОЛЯЦІЄЮ, галереями «Сошенко 33», «ЄрміловЦентр» та Харківською Муніципальною Галереєю.

«Ми свідомо балансували між художниками, що тільки-но починають свою професійну кар’єру, і тими, хто вже має багаторічний досвід міжнародних виставок та резиденцій, оскільки колаборації між різними поколіннями та мистецький обмін між Україною та Великобританією  є головною метою програми SWAP:UK/Ukraine», – зазначає Ілля Заболотний.

За словами куратора, на фінальному етапі відбору організатори дуже хотіли розширити програму до 10 або навіть 20 художників, настільки сильними і конкурентними були заявки. «Хоч цього і не можна було зробити, Ліверпульска бієнале та наші партнери в Україні й Великобританії взяли собі у перелік «пильного спостереження» багатьох митців для подальшого запрошення у  різноманітні проекти, тому ми оптимістично дивимось у майбутнє розширення британсько-українського діалогу в сфері сучасного мистецтва», – додав Ілля Заболотний.
Четвер,
03 серпня
2017 року
НАЗВАНІ ІМЕНА УЧАСНИКІВ ФЕСТИВАЛЮ МОЛОДИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


2 серпня оголосили результати конкурсу на перший Фестиваль молодих українських художників, який ініціюють Міністерство культури України та «Мистецький Арсенал».

Із-поміж 394-х аплікантів із різних міст України та з кількох європейських країн до участі у фестивалі відібрали 68 митців і арт-об’єднань. Серед них – Данило Галкін, Катерина Єрмолаєва, Володимир Воротньов, Саша Курмаз, Kinder Album, Олексій Радинський, Сергій Радкевич, APL315, Антон Шебетко, «Відкрита група», «Жужалка» та інші.

Відбором займалися три кураторки – Катерина Філюк, Марія Ланько та Лізавета Герман, які розробили загальну концепцію виставки Фестивалю молодих українських художників. Вона звучить як «Сьогодні, що так і не настало» і порушує теми розмиття топографічних кордонів, хиткості національних держав, мінливості ідентичностей та зникнення меж між приватним і публічним.

«У цілому, всі кандидатури художників та їхні проекти затверджувалися одноголосно, однак були і такі, що подобалися одній або двом із нас більше. У такому випадком хтось виступав таким собі адвокатом, переконуючи інших. Величезний плюс групового кураторства саме в можливості обговорювати і необхідності знаходити аргументи на підтримку або проти тієї чи іншої роботи», – поділилась з Cultprostir Катерина Філюк.

За словами кураторки, у процесі відбору найбільшу увагу приділяли відповідності проектів заявленій темі, а також дивилися портфоліо кожного художника й іноді просили показати іншу роботу замість поданої на конкурс. «Також треба було уточнювати безліч деталей, тому ми часто призначали додаткові зустрічі з деякими аплікантами і докладно обговорювали як концептуальну, так і практичну частину реалізації проекту», – говорить Катерина Філюк.

Фестиваль молодих українських художників відбудеться з 28 вересня до 29 жовтня у «Мистецькому Арсеналі». Частина проектів, що будуть представлені на ньому, вже існують, інші – створюватимуться спеціально до фестивалю. Деякі художники працюватимуть над site specific інсталяціями в самому просторі «Мистецького Арсеналу». Нижче подаємо повний перелік учасників фесивалю.

Михайло Алексеєнко і Мадлен Франко
Єгор Анцигін, Михайло Букша, Катерина Бучацька, Оля Гайдаш, Люся Іванова, Катерина Лібкінд і Ольга Лістунова
Олексій Биков
Катерина Бучацька
Відкрита група
Аттіла Гажлінскі
Галерея ЦЕ і Олег Сусленко
Данило Галкін
Віра Ганжа
Юліана Голуб
Сергій Григорян
Петро Гронський
Олександр Долгий
Олена Домбровська
Андрій Достлєв
Лія Достлєва
Катерина Єрмолаєва
Володимир Воротньов та проект ЗА/СХІД
Михайло Завальний
Жужжалка
Поліна Карпова
Тетяна Карташева
Анна Кахіані
Борис Кашапов
Аліна Клейтман
Тарас Ковач
Євгеній Королєтов і Анастасія Малкіна
Євген Коршунов
Віталій Кохан
Ольга Кузюра
Саша Курмаз
Іштван Кус
Олександр Кутовой
Ольга Ланько
Антон Лапов
Павло Лисий
Максим Максимов
Дмитро Микитенко
Вікторія Миронюк
Євген Насадюк
Денис Нечай
Євген Нікіфоров
Богдан Пилипушко
Марія Плотнікова
В’ячеслав Поляков і Олена Субач
Олексій Радинський
Сергій Радкевич
Олександр Резніков
Ольга Сабко
Юрій Савтер
Василь Савченко
Антон Саєнко
Михайло Стефура
Сергій Торбінов
Віталій Фоменко
Анна Ходькова
Семен Храмцов
Лілія Чавага
Олександр Чепелєв
Мітя Чуріков
Антон Шебетко
Аліна Якубенко
Віталій Янковий
Мар’яна Яремчишина і Lucas Treise
Крістіна Ярош
APL315
Kinder Album
Coco Schwarz і Alina Mann
Середа,
02 серпня
2017 року
БРИТАНСЬКИЙ ХУДОЖНИК ПОКАЖЕ ЖИВОПИС У РЕЖИМІ МАКРО

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує

4 серпня у київському Port creative hub відкриється виставка PAINTSCAPES фотохудожника з Великобританії Ріка Копсі.

До експозиції увійдуть 20 робіт, у яких автор зафіксував живописне полотно в режимі макрозйомки.  «У цьому експерименті мене цікавить взаємодія живописного оригіналу, першоджерела, із образом, який з’являється внаслідок фотозйомки, а також поєднання рукотворного процесу із технологічними можливостями машини, – пояснює Рік Копсі. – Я спостерігаю за результатом, де матеріальна субстанція – фарба – створює новий образ, відчутний на емоційному рівні, стаючи фактично новим художнім твором».

У роботах серії PAINTSCAPES Копсі вдається до жанру морського пейзажу, посилаючись на творчість всесвітньо відомого англійського живописця Вільяма Тернера.

Крім статичних творів, на виставці можна буде побачити фільм «Ерозія», в якому художник демонструє процес руйнування фарбового шару, даючи відчути зникнення живопису як такого і усвідомити примарність його існування.
Вівторок,
01 серпня
2017 року
ПОМЕР АКТОР І ДРАМАТУРГ СЕМ ШЕПАРД

З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Пішов з життя знаменитий актор, сценарист і режисер Сем Шепард. Йому було 73 роки. У фільмографії актора і лауреата Пулітцерівської премії за п'єсу «Burried child» понад 65 кіно- та теле-ролей.

«Іноді акторська гра для мене подібна до написання п'єси, а створення п'єси часто стає акторською грою. Я не люблю розділяти акторство і написання текстів – в  мистецтві мене цікавить саме перетин та співіснування речей», - говорив Сем Шепард.

Читайте: Пішла з життя видатна французька акторка Жанна Моро

Серед знаменитих фільмів за участю Сема Шепарда: «Серпень: графство Осейдж», «Мад», «Як боязкий Роберт Форд убив Джесі Джеймса», «Павутиння Шарлотти», «Справа про пеліканів», «Дні жнив».
Четвер,
01 червня
2017 року
УКРАЇНО-СЛОВАЦЬКИЙ ФІЛЬМ «МЕЖА» ВИЙДЕ В ПРОКАТ У ЛИСТОПАДІ


З посиланням на cultprostir.ua  інформаційно-правовий правовий журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує


Кримінальний трилер «Межа» режисера Петера Беб’яка вийде в широкий українськийпрокат 16 листопада 2017 року. Дистриб’ютором стрічки виступить компанія Ukrainian Film Distribution. Картину створено у копродукції Словакії та України. Серед акторів, які знялися у стрічці є українські виконавці: Римма Зюбіна, Олександр Піскунов та Станіслав Боклан.
Міжнародна прем’єра «Межі» відбудеться в рамках конкурсної програми 52-го фестивалю у Карлових Варах, який відбудеться у Чехії з 30 червня по 8 липня 2017 року. У паралельній конкурсній програмі кінофестивалю, яка має назву "East of the West", відбудеться прем'єра картини «Стрімголов», дебютного повнометражного ігрового фільму Марини Степанської.

©  Україна
     м.Київ
     2015 р. - 2017 р.