ЦІКАВІ ФАКТИ

Вівторок,
22 січня
2019 року
   Газовые переговоры в Брюсселе: быть или не быть транзиту после 2019 года

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Очередной раунд газовых переговоров Украина-ЕС-Россия, в ходе которого обсуждалась судьба будущего транзитного контракта между «Нафтогазом» и «Газпромом», закончился, как и прогнозировалось, без конкретных решений. И хоть встреча проходила в закрытом режиме, новые подробности все же всплыли.
   В Брюсселе прошел очередной раунд переговоров в трехстороннем формате Украина-Евросоюз-Россия о новом транзитном контракте между госхолдингом «Нафтогазом» и российским газовым монополистом «Газпром», который призван заменить действующий договор, заканчивающийся 31 декабря 2019 года. Переговорам предшествовали двусторонние встречи Украина-Еврокомиссия и Россия. Украинскую делегацию возглавлял министр иностранных дел Павел Климкин. В ее состав вошли представители Министерства иностранных дел и «Нафтогаза Украины», а также Нацкомиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере энергетики и коммунальных услуг. Российскую сторону представляли министр энергетики Александр Новак и глава «Газпрома» Алексей Миллер. Диалог состоялся при участии вице-президента Еврокомиссии по вопросам Энергетического сообщества Мароша Шевчовича. 
   Столь высокий состав переговорщиков объясняется тем, что на кону – как миллиардные суммы украинской казны от транспортировки российского газа, так и энергетическая безопасность Евросоюза. В принципе, вопрос транзита означает жизнеспособность нашей ГТС и сохранение за Украиной статуса транзитера российского газа на рынок Евросоюза. Перед Россией риски тоже немалые. Транзит голубого топлива через территорию Украины после 2019 года обсуждается в контексте строительства газопровода в обход нашей страны «Северного потока-2», против которого пошли с отрытым забралом США, подняв бурю в старой Европе, которая под давлением Кремля и попавшей к ней на крючок Германии, смотрит на проект сквозь пальцы. Также в рамках переговоров Москва пытается решить проблему миллиардных долгов «Газпрома» перед «Нафтогазом» по прошлогоднему решению Стокгольмского арбитража. Как и прогнозировалось, конкретных результатов от последней встречи в Брюсселе не последовало: стороны в очередной раз обсудили имеющиеся предложения. Правда, некоторые нюансы проходивших в закрытом режиме переговоров все же всплыли.  
   Перспективы транзита после 2019 года
   «Сегодня состоялся очередной раунд переговоров в трехстороннем формате в Брюсселе, речь шла о транзите после 2019 года. Россияне предложили продлить действие контрактов 2009 года в неизменном виде. Мы готовы рассматривать все предложения, но для Украины важно, чтобы новое транзитное соглашение базировалось на нормах европейского права, в этом нас поддерживают и в Еврокомиссии. Позиция же РФ на самом деле больше похожа на очередную попытку затянуть время», – так прокомментировал в сети Facebook «газовую» встречу в Брюсселе глава «Нафтогаза» Андрей Коболев.
   По его словам, команда Мароша Шевчовича подготовила свое предложение относительно нового контракта: «Мы благодарны за это, внимательно его рассмотрим и надеемся обсудить в деталях на следующей встрече в марте-апреле. В общем, переговоры были интересными - воспринимаю их сдержанно оптимистично».
   Более подробно пояснил ситуацию глава МИД Украины Павел Климкин. Он заявил, что «Газпром» предлагает продлить существующие контракты с «Нафтогазом» даже без экспертных консультаций.
   «Господин Миллер (глава правления «Газпрома» Алексей Миллер) трижды подчеркнул, что они готовы продлить существующие контракты. При этом он говорил, что эти контракты можно продлить без любых экспертных консультаций», - сказал Климкин.
   Кроме того, на прошедшей встрече «Газпром» в очередной раз отказался признать проигрышное для себя решения Стокгольмского арбитража и новое газовое законодательство Украины, которое соответствует европейским принципам и на основе которого предлагается заключить новое соглашение о транзите.
   «Российская сторона даже не рассматривает то, что у нас теперь абсолютно другое законодательство, другие правила, другие законы, которые отображают европейское законодательство, и то, что мы должны перейти от договорняков к реальным контрактам, которые будут основаны на европейских правилах. Этого ни российская сторона, ни тем более «Газпром», рассматривать, как минимум, на этом этапе не хотят. И, конечно, российская сторона не признает решений Стокгольмского арбитража», - отметил Климкин.
   Европейская комиссия стала на сторону Украины и настаивала, что решение Стокгольмского арбитража должны выполняться в полном объеме.
   «Мы очень благодарны за позицию Европейской комиссии, которая подтвердила, что решения предыдущих судов должны выполняться в полном объеме, и Украина имеет полное право подавать новые иски», - прокомментировал ситуацию Климкин.
   На переговорах еще раз прозвучало предложение «Нафтогаза» - компания готова уменьшить сумму исковых требований к «Газпрому» до 2 млрд долларов вместо заявленных 12 миллиардов, в случае если Украине удастся сохранить транзит газа через свою территорию.
   «В претензиях «Нафтогаза» по текущему иску из 12,5 млрд долларов около 10 млрд долларов связаны с прекращением транзита. Если транзит продолжится, в таком случае наш иск будет не на 12 млрд, а только на 2 миллиарда долларов, поэтому 2 миллиарда - это все равно часть расходов, которые не покрываются сейчас по текущему тарифу, даже без ускоренной амортизации ГТС», - сообщил исполнительный директор «Нафтогаза» Юрий Витренко.
   Речь идет о новом арбитраже, это не касается старой суммы долга по решению шведского суда в 2,7 миллиарда долларов.
   Но этот компромисс «Газпромом» был воспринят в штыки. Россия продолжала настаивать на заключении «мировой» по стокгольмским вердиктам. Новак по окончанию встречи допустил, что между «Газпромом» и «Нафтогазом» все же возможно мировое соглашение.
   «Газпром» работает, и в ближайшее время мы ожидаем рассмотрения апелляционной инстанции в шведском суде. Это очень важный момент, потому что нужно восстановить баланс интересов, в первую очередь, для того, чтобы дальше двигаться по обсуждению конкретных параметров. Есть возможность также продолжать обсуждение, например, мировое соглашение между двумя хозяйствующими субъектами», - сказал министр энергетики РФ.
   Он назвал предложение «Нафтогаза» - снизить сумму требований по новому иску к «Газпрому» до 2 млрд долларов в случае подписания нового контракта – «абсурдным».
   «Это несколько абсурдная позиция со стороны наших украинских партнеров, потому что это - новый иск, который мы совершенно не воспринимаем, поскольку это иск относительно тех объемов, которые якобы не будут прокачаны в будущем в случае незаключения контракта. Но мы все прекрасно понимаем, что это в принципе не может рассматриваться», - сказал Новак, добавив, что для начала нужно урегулировать старые судебные разбирательства.
    Новый длительный контракт на условиях Евросоюза
   Еврокомиссия в этот раз выступила с конкретным предложением, поддержав украинскую позицию. По ее мнению, стороны должны обсудить трансевразийский проект транзита газа, сроком действия более чем на десять лет и с объемами, которые бы оправдывали инвестиции в модернизацию газотранспортной системы Украины.
   «Этот контракт должен соответствовать нормам ЕС, он должен быть долгосрочным - более десяти лет. Что касается объемов, то это должны быть коммерчески состоятельные объемы, которые позволят привлечь инвесторов к модернизации ГТС Украины», - заявил Марош Шефчович.
   Еврокомиссия также предложила основные параметры будущего соглашения о транзите газа на период после 2019 года, включая его продолжительность, объемы и тарифы. 
   «Я выдвинул предложение для обеих сторон для дальнейшей проработки. Оно покрывает три основных параметра транзитного соглашения - продолжительность, объемы и тарифы. Но оно также покрывает другие аспекты, такие как инвестиции в обслуживание газотранспортной сети», - отметил Шефчович, отказавшись уточнять детали.
   Он с оптимизмом заявил, что Еврокомиссия не ожидает проблем с поставками газа в ЕС этой зимой.
   Шефчович также подчеркнул, что контракт на транзит российского газа через Украину должен соответствовать всем нормам Евросоюза и быть таким же, как с западными странами.
   «Мы благодарны за предложение, которое команда господина Шефчовича сделала под конец переговоров. Это начальная точка отсчета, которую мы точно будем рассматривать. Мы впервые ее услышали, впервые ее получили. Надеюсь, что в ближайшие два месяца у нас будет достаточно времени обсудить это как в «Нафтогазе», так и с акционером», - резюмировал Коболев.
   И еще один важный нюанс переговоров, который загнал в угол российскую делегацию. Шефчович заявил об озабоченности Еврокомиссии относительно проекта «Северный поток-2», особенно в плане диверсификации поставок газа в Евросоюз.
   «Если говорить о «Северном потоке-2», то всем известна позиция Еврокомиссии, наши опасения сохраняются, особенно в вопросе наших целей по энергетическому союзу и нашей цели по диверсификации поставок, поэтому мы настаиваем на его полном соответствии законодательству ЕС», - сказал вице-президент Еврокомиссии.
   По его словам, на Еврокомиссию не произвели впечатление результаты болгарского и австрийского председательства в Совете ЕС в 2018 году, поскольку вопрос проекта был заморожен. Теперь, во время румынского председательства, а это - первое полугодие 2019 года, вопросы соответствия «Северного потока-2» европейским энергетическим принципам могут быть решены.
   Этот аргумент подействовал на российскую сторону мгновенно. Новак даже назвал переговоры «довольно конструктивными». Он также заявил о заинтересованности России в сохранении транзита через Украину по истечении действующего контракта.
   Как поведет себя непредсказуемый Кремль, который последние пять лет ведет необъявленную войну против Украины, будет ясно уже весной, сначала во время технических консультаций, а затем в рамках очередного раунда газовых переговоров, которые состоятся в мае. В Еврокомиссии настроены оптимистично: там уверены, что транзитное соглашение будет заключено до конца текущего года.
   «Надеюсь, что мы будем иметь подписанный контракт до конца года, а долгосрочный транзит через Украину будет обеспечен», - подытожил брюссельские газовые переговоры Шефчович.

   
З посиланням на уніан
Понеділок,
21 січня
2019 року
   «СБУ проти ФСБ»

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Представляємо до вашої уваги документальний фільм «СБУ проти ФСБ», що демонструє вагомі здобутки української спецслужби за останній час. Стрічка проливає світло на жорстке протиборство СБУ із спецслужбами країни-агресора. У центрі картини зображені ключові аспекти гібридної війни, що ведеться проти України - шпигунські та агентурні мережі, «п’ята колона», керовані Росією інформаційні платформи, диверсійні групи.
   Широкий загал може ознайомитися із тим, що Москва так ретельно намагалася приховати: «зелені чоловічки», обстріли мирних міст, російська зброя, збиття «Боїнгу», підготовка терористів, пряме вторгнення на територію незалежної України, провокації всередині нашої країни, організація політичних вбивств і терактів. На реальних прикладах продемонстровано як спецоперації СБУ  ламають гібридні плани РФ.

   
Прес-центр СБ України  (з посиланням на сайт )
П'ятниця,
18 січня
2019 року
   Atlantic Council: Вибори в Україні непередбачувані, але п’ять речей вже можна сказати точно

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   2019-й буде роком виборів в Україні. Спочатку навесні українці оберуть собі нового президента, а потім восени – новий парламент.
   Загалом, результати президентської гонки лишаються непередбачуваними. Але цьому політичному циклу характерні п’ять речей, про які можна констатувати напевне, пише в статті для Atlantic Council директор Wooden Horse Strategies Браян Меффорд.
   По-перше, жоден відкрито проросійський кандидат не зможе здобути перемогу. Хоча у минулому на українських виборах це був головний виклик. В кожній кампанії з дня незалежності і до 2012 року проросійськи налаштований електорат грав впливову роль. Цей блок складав близько чверті від загальної кількості виборців. Саме він забезпечував перемогу проросійським політикам з 1994 до 2010 року. Однак, за іронією для Володимира Путіна, російська анексія Криму і окупація частини Донбасу фактично знищила цей проросійський блок. Зараз на нього припадає не більше 10% від населення. І ця ж цифра визначає фактично максимальну кількість голосів, які можуть набрати лояльні до Москви кандидати в президенти, такі як Юрій Бойко. Тож їх чекає доля вічної опозиції і політичних невдах на багато років.
   По-друге, останні роки показали, що опитування можуть сильно помилятися. Українські ЗМІ публікують майже щоденно дані про те, що Юлія Тимошенко лідирує у передвиборчій гонці. Нинішній президент Петро Порошенко в кращому випадку на третьому місці. Однак, у 2016 році опитування у США віщували перемогу Гілларі Клінтон. Але результат виявився іншим. Яка гарантія того, що в Україні ця історія з опитуваннями не повториться? Автор також зауважує, що українські агенції часто трохи «підкручують» результати в залежності від того, хто заплатив за дослідження. Ті, хто більш-менш дбає про свою репутацію, змінюють реальні цифри на приблизно 3%, а ті, кого такі речі не хвилюють – на 5-7%. Тож опитування таким чином не рідко виявляються не так заміром виборчих настроїв, як способом маніпуляції громадською думкою.
   По-третє, багато кандидатів в президенти насправді ведуть боротьбу не за найвищу посаду в Україні, а за місце в парламенті. На думку автора, реальне змагання за президентське крісло буде точитися саме між Тимошенко і Порошенком. Решта кандидатів беруть в ньому участь лише для того, щоб підвищити свою видимість перед парламентськими виборами. Верховна Рада призначає прем’єр-міністра. Тому справжня мета деяких кандидатів – завоювати найбільшу парламентську фракцію.
   Четверте – вибори стануть для Тимошенко і Порошенка реваншом. В 2014 році у нинішнього президента була впевнена перемога з відривом на 39 пунктів. У 2019 році ситуація змінилася. Зараз у його головного суперника є перевага на в середньому сім пунктів. Кампанія ще триває. Але варто готуватися до запеклої політичної боротьби.
   П’яте – переможець президентських виборців зіштовхнеться з «моментом істини» під час парламентських. Опитування говорять, що 8-10 партій зможуть набрати достатню кількість голосів, щоб зайняти місця у Верховній Раді. І ніхто з них не буде домінувати. А отже доведеться формувати багатосторонню коаліцію. Однак, опитування відображають лише половину картинки. Адже половина місць займуть мажоритарники, яких в опитуваннях не враховують. Партія Порошенка минулого разу здобула підтримку 22% виборців. Але він подвоїв цей результат за рахунок депутатів від мажоритарних округів. Варто чекати, що історія повториться і цього року.

   
З посиланням на уніан
Четвер,
17 січня
2019 року
   Foreign Policy: Безглузда мрія про Brexit наближається до свого кінця

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Зазнавши повної поразки, прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей сиділа, хитаючи похмуро головою в бік свого головного суперника - лідера Лейбористської партії Джеремі Корбіна. Але на якомусь рівні голова британського уряду знала, що кожен епітет, яким він атакував її під час вирішального голосування у вівторок, якоюсь мірою був справедливим.
   Рішучий провал її плану щодо Brexit був «катастрофічною» поразкою, найгіршою з 1920-х років. А гра консерваторів з процесом виходу з ЄС, який вони ненавмисне запустили три роки тому, дійсно була «чистою некомпетентністю», як сказав Корбін, - пише Foreign Policy.
   Вірогідно найбільш похмурою новиною після драматичних подій в парламенті стало те, що для Великої Британії це лише початок розплати за Brexit. І може виявитися, що не існує простого чи й навіть чіткого виходу з екзистенційної кризи, яка може призвести до розпаду Об’єднаного Королівства, якщо Північна Ірландія і Шотландія підуть окремим шляхом до зближення з Євросоюзом. Більше того, Британія раптом зрозуміла, що вона досить самотня на міжнародній арені.
   З першого квітня країна остаточно втратить членство в ЄС, а заразом все, що з ним пов’язане. Не в останню чергу проблема в тому, що Лондон втратить право безперешкодно і безмитно торгувати на ринку з півмільярда споживачів. І ніхто не хоче зберегти Британію, запропонувавши їй кращі торговельні умови, навіть її старий «спеціальний» союзник США.
   Одна з мрій прихильників Brexit полягала в тому, що Лондон, визволений від павутини зобов’язань Євросоюзу, зможе сам домовлятися з Вашингтоном й іншими великими торговельними партнерами про більш вигідні угоди. Але цього не станеться. Таких переговорів точно не буде, поки США очолює Дональд Трамп.
   «Важко уявити собі чіткий шлях до укладання якоїсь угоди про зону вільної торгівлі зі США чи будь-якою іншою країною у найближчі 10 років», - сказав колишній генеральний директор Єврокомісії з питань розширення Майкл Лі.
   Усі потенційні торговельні партнери Британії: США, Австралія, Індія чи будь-яка інша країна, - ставлять такі вимоги до створення зони вільної торгівлі, які королівство не може прийняти зараз. Трамп, який від початку розхвалював Brexit, зробив для Мей і без того важкий процес ще складнішим. Минулої осені він засліпив британського прем’єра, назвавши її план виходу «чудовою угодою для ЄС». А потім сказав, що навряд чи сам зможе вести переговори з Мей про торгівлю, тому що запропонований нею план для Європи передбачає майже трирічний перехідний період.
   «Трамп дав чітко зрозуміти, що будь-яка торговельна угода буде на основі «Америка перш за все». І американська сторона точно вкаже Лондону на ті ж проблеми, які виникли під час переговорів про Трансатлантичне торговельне й інвестиційне партнерство», - сказав Лі, нагадавши про угоду, переговори про укладання якої з Європою вів Барак Обама і від якої Трамп відмовився першим ділом.
   Екс-чиновник Єврокомісії вказав і на той факт, що для багатьох країн відносини з Британією зараз не пріоритет. Приміром, Австралія і Нова Зеландія якраз ведуть переговори про торговельні угоди з Євросоюзом, відкладаючи гіпотетичне зближення з Лондоном на потім. Зрештою, 450-мільйонний ринок більш привабливий, ніж 65-мільйонний. Азія теж не пропонує розради. Індія хоче більше віз для своїх громадян. І Британія після Brexit не може їй це дати. На думку політичного економіста Пристанського університету Гарольда Джеймса, домовитися про щось з Китаєм в розпал торговельної війни з Трампом теж навряд чи вдасться.

   
З посиланням на укрінформ
Середа,
16 січня
2019 року
   Муженко розповів НАТО про Керченську кризу та судилище в РФ над моряками

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Українська військова делегація України надала партнерам у НАТО інформацію про виклики для України у сфері безпеки, зокрема, в регіоні Чорного моря, та про заходи протидії таким загрозам.
   Про це у Брюсселі повідомив начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко за підсумками зустрічі із заступником генерального секретаря НАТО Роуз Гетемюллер.
   «Темою нашої розмови був не лише перехід Збройних сил України на стандарти НАТО. Під час зустрічі ми також обговорили ситуацію в Чорноморському регіоні, зокрема, загрози національній безпеці України військового характеру. Важливим питанням було також надання Україні практичної допомоги, яка нам потрібна на сьогоднішній день, щоб адекватно реагувати на ці загрози зараз, та на найближчу перспективу», - зауважив генерал армії України Муженко.
   За його словами, під час зустрічі Гетемюллер також цікавилася долею українських військових моряків, які були захоплені Росією під час збройної провокації проти України в Азовському морі.
   Крім того, Муженко зауважив, що правове управління Генерального штабу ЗСУ підтримує постійний контакт із слідчими Генеральної прокуратури України у роботі щодо спростування обвинувачень, які були висунуті слідчим комітетом РФ проти українських військовослужбовців за їхню участь у бойових діях на сході України. «У цьому є позитивні зрушення, і я думаю, що найближчим часом ми вийдемо на вирішення цього питання», - додав Муженко.
   Як повідомлялося, Військова делегація України на чолі з Муженком перебуває у Брюсселі для участі в засіданні Військового комітету НАТО на рівні начальників генеральних штабів країн Альянсу і країн-партнерів.

   
З посиланням на укрінформ
Вівторок,
15 січня
2019 року
   Муженко їде на засідання військового комітету НАТО

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Начальник Генштабу — Головнокомандувач ЗСУ, генерал армії України Віктор Муженко візьме участь у засіданні Військового комітету НАТО, що відбудеться у штаб-квартирі Альянсу.
   Про це йдеться на сайті Місії України при НАТО.
   "15-16 січня 2019 року у штаб-квартирі Альянсу відбудеться чергове засідання Військового комітету НАТО на рівні начальників генеральних штабів. ... Участь у цьому засіданні планує взяти начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал армії України Віктор Муженко", - йдеться у повідомленні.
   Серед питань порядку денного, що будуть обговорюватися на зустрічі вищих військових керівників Альянсу, - розвиток безпекової ситуації в євроатлантичному регіоні, стан виконання рішень попередніх самітів НАТО щодо реагування на зростаючу агресивність Росії, а також ситуація на Близькому Сході.
   Крім того, у рамках заходів планується проведення спільного з партнерами засідання щодо результатів діяльності Місії НАТО в Афганістані “Рішуча підтримка”.
   Військовий комітет (ВК) є вищим військовим органом НАТО, який підпорядковується Північноатлантичній Раді НАТО. Він надає військову консультативно-дорадчу допомогу для цивільних керівних органів НАТО – Північноатлантичної ради та Групи ядерного планування.
   Членами Військового комітету є начальники генеральних штабів (головнокомандувачі) збройних сил країн-членів НАТО, які збираються не рідше ніж тричі на рік (15-16 січня 2019 р. перше засідання ВК НАТО у цьому році).
   На постійній основі держави-члени НАТО у Військовому комітеті представляють вищі офіцери, як правило, у званні генерал-лейтенанта або віце-адмірала, які, одночасно, є військовими представниками генеральних штабів своїх збройних сил. Засідання у форматі з військовими представниками відбуваються щотижнево.
   Військовий комітет також проводить засідання з особливими партнерами (Україна, Грузія). На 2019 рік заплановано проведення трьох засідань ВК у форматі з Україною. Також начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України бере участь у засіданні ВК НАТО у форматі країн-учасниць Місії НАТО в Афганістані “Рішуча підтримка”.
   Міністри оборони держав-членів НАТО беруть участь у заходах на відповідному рівні (defence ministerial) двічі на рік. Наступне засідання відбудеться у лютому ц.р.

   
З посиланням на укрінформ
Понеділок,
14 січня
2019 року
   Как расшифровать анализ крови без врача: что нужно знать

   Информационно-правовой журнал "СПЕЦИАЛЬНЫЙ КОММЕНТАРИЙ" сообщает:



   Человек без медицинского образования вряд ли сможет расшифровать анализ крови без помощи специалиста. Дело в том, что предназначается он врачу, а не пациенту. Однако не лишним будет понимать, что все-таки имеется ввиду под сокращениями и цифрами в выданной справке. Об этом рассказывает «lifter.com.ua».

   Эритроциты
   Эритроциты — кровяные тельца, содержащие гемоглобин.
   Для мужчин норма — 4,0–5,1 × 10¹² клеток/л, для женщин — 3,7–4,7 × 10¹² клеток/л.
   Избыток эритроцитов у здоровых людей может наблюдаться на большой высоте в горах.
   «Но обычно это говорит о возможном заболевании бронхов, лёгких, почек, печени или сердца», — отмечается в сообщении.
   Если эритроцитов недостаточно, это говорит об острой кровопотере, хронических воспалительных процессах, анемии. Иногда их недостаток проявляется на поздних сроках беременности.

   Гемоглобин (Hb)
   Гемоглобин — сложный белок, основной компонент эритроцитов. Его основная функция заключается в переносе кислорода от лёгких к тканям и выведении CO2.
   Норма для женщин — 120–140 г/л, для мужчин — 130–160 г/л.
   «Если гемоглобин понижен, это говорит о возможной анемии или кровопотере, а сильно повышенные показатели говорят об обезвоживании, болезнях крови и некоторых видах сердечной недостаточности», — отмечают в сообщении.

   Лейкоциты
   Лейкоциты — белые кровяные тельца, вырабатывающиеся в костном мозге и лимфатических узлах для защиты организма от токсинов, вирусов и бактерий.
   Норма лейкоцитов — 4,0–9,0 × 10⁹ клеток/л.
   «Избыток говорит о воспалении или бактериальной инфекции в организме. Бывает, что уровень лейкоцитов возрастает от сильного стресса, физического напряжения или при беременности», — отмечают в сообщении.
   К снижению количества лейкоцитов могут привести вирусная инфекция, приём анальгетиков и противосудорожных препаратов.

   Тромбоциты
   Тромбоциты — клетки, которые отвечают за свёртываемость крови.
   Их норма: 180–320 × 10⁹ клеток/л.
   Повышенное количество тромбоцитов в крови может указывать на туберкулёз, язвенный колит или цирроз печени.
   При употреблении алкоголя, отравлении тяжёлыми металлами, болезнях крови, почечной недостаточности, заболеваниях печени и селезёнки, гормональных нарушениях происходит снижение содержания тромбоцитов.

   СОЭ
   СОЭ — скорость оседания эритроцитов в пробирке.
   Для мужчин норма — 2–10 мм/ч, а для женщин — 2–15 мм/ч.
   При инфекциях, воспалениях, анемии, болезнях почек, гормональных нарушениях, шоке после травм и операций, беременности, во время месячных наблюдаются высокие значения СОЭ.
   При недостаточности кровообращения и анафилактическом шоке — сниженные значения.

   Глюкоза
   Глюкоза — сахар в крови.
   Норма: 3,5–6,5 ммоль/л.
   Высокий показатель указывает на сахарный диабет, а низкий говорит о нерегулярном питании и гормональных сбоях.

   Общий белок
   Его норма — 60–80 г/л.
   После жестких диет, а также при нарушениях в работе печени и почек его уровень снижается.

   Общий билирубин
   Это показатель работы печени. Его норма — 20,5 ммоль/л.
   Показатель повышается при гепатитах, желчнокаменной болезни или разрушении эритроцитов.

   Креатинин
   Креатинин — показатель работы печени, его норма — 0,18 ммоль/л.
   Повышенный показатель креатинина говорит о почечной недостаточности.

   
Со ссылкой на Судебно-юридическая газета
П'ятниця,
11 січня
2019 року
   Транзит газу в обмін на скасування позовів: у "Нафтогазі" розповіли про шантаж з боку РФ

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Росія вимагає в української сторони відмовитися від перемоги в міжнародному арбітражі щодо контрактів із "Газпромом" в обмін на продовження контрактів на транзит газу через Україну.
   Про це 10 січня заявив у Facebook повідомив виконавчий директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.
   Він нагадав, що контракт на транзит газу між "Нафтогазом" та "Газпромом" завершується цього року. Тристоронні переговори на політичному рівні відбудуться 21 січня.
   "Наразі "Газпром" офіційно заявляє, що рішення арбітражу "порушили баланс у стосунках". Тобто українській стороні потрібно відмовитися від перемоги у арбітражі", - написав Вітренко.
   За його словами, Росія хоче, щоб плата Україні за транзит була лише відносно невеличкою знижкою від плати за російський газ, який має купувати Україна. "Тобто Україна має платити Росії за газ у шість разів більше, ніж Україна отримує за транзит. Гроші мають йти з України в Росію, а не навпаки. Це і є прийнятним "балансом у стосунках" для Росії, який вони хочуть відновити", - пояснив чиновник.
   Він зазначив, що перемога в міжнародному суді дозволила Україні заощадити 77 млрд доларів за період 2012-2018 років.
   "Без перемоги у арбітражі за контрактом на поставку газу та контрактом за транзит на сьогодні ми би мали сплатити "Газпрому" більше 73 млрд доларів за зобов'язаннями "бери або плати" за 2012-2018 роки і біля 4 млрд доларів за газ, поставлений у 2014-2015 роках. Ми мали б купувати газ у "Газпрому" за ціною вище, ніж ми купуємо газ з Європи", - пояснив Вітренко.
   За словами чиновника, розірвані в міжнародному арбітражі контракти передбачали, що РФ отримувала б на 12 млрд доларів на рік більше за газ, ніж платила би за транзит.

   
З посиланням на уніан
Четвер,
10 січня
2019 року
   Томос наш. Но это еще не конец борьбы

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Получение украинской церковью Томоса смело можно считать завершающим этапом в создании ПЦУ, которую в Украине создали 15 декабря во время Объединительного собора. По крайней мере, в юридической плоскости. Уже тогда было объявлено, что официально нашу церковь «узаконят» именно в канун православного Рождества.
   Само вручение происходило 6 января. После божественной литургии в резиденции Константинопольского патриарха, храме Святого Георгия, Варфоломей, поставив подпись под свитком, вручил его митрополиту Киевскому и всея Украины Епифанию. После этого Томос с подписью Варфоломея спецрейсом доставили в Киев, где уже 7 января его торжественно представили на Рождественской литургии в соборе Святой Софии.

   Томос не настоящий?
   В Томосе, которым Вселенский патриархат признает в пределах политически сформированной территории Украины канонически автокефальную, самоуправляемую православную церковь, также изложены и основные принципы деятельности ПЦУ.
   Правда, РПЦ, которая официально разорвала отношения со Вселенским патриархатом, даже после официального признания последним ПЦУ, все еще продолжает стоять на своем, называя все эти эпохальные события «расколом». В частности, председатель синодального отдела Московского патриархата по взаимоотношениям с обществом и СМИ Владимир Легойда и вовсе назвал Томос «простой бумагой, не имеющей канонической силы». Ему же вторит и бывшая УПЦ МП, которая, несмотря на многочисленные переходы ее приходов в ПЦУ – по словам Андрея Парубия, таковых уже более 40 – не отходит от пророссийской линии поведения. «Этот документ создан и подписан с игнорированием всех фундаментальных канонических правил, по которым живет не только наша церковь, но и все другие поместные церкви», – заявил после подписания спикер бывшей УПЦ МП, архиепископ Климент.
   Мотивировали его «незаконность» приверженцы русского мира, прежде всего, тем, что документ подписан только Варфоломеем и для обретения им законной силы он должен быть подписан и представителями других православных церквей. Тут, правда, по их позиции был нанесен первый серьезный удар в среду, 9-го января – когда под текстом Томоса поставили свои автографы все члены Синода Вселенского патриархата.
   Для этой процедуры, к слову, Томос даже вернули на некоторое время из Киева в Стамбул. Теперь же, как пояснили в ПЦУ, документ вернут на прежнее место в Малой Софии уже в течение нескольких дней, где позже на него сможет взглянуть любой желающий.

   В надежде на патриархат
   Но на легитимизации Томоса подписями всех епископов переходный период в ПЦУ, по сути, только начинается.
   Как пояснил почетный патриарх Филарет, на данный момент ПЦУ признана только митрополией, но не отдельным патриархатом. А, чтобы получить этот статус, ПЦУ в Украине должны признать все православные церкви мира.
   «Нам надо добиться того, чтобы украинскую церковь признавали как патриархат, а не как митрополию. То, что это будет – я в этом убежден, так же убежден, как был убежден в 1992 году, что будет автокефальная церковь. Так и сейчас убежден, что Киевский патриархат будет. Когда он будет? Когда мы объединимся в одну церковь и когда нас признают как митрополию другие церкви. Когда эти два условия закончатся - тогда будет время Украинской церкви как патриархата. Это дорога еще далёкая, но по этой дороге надо идти», - заявил Филарет во время божественной литургии в Михайловском соборе в Киеве.
   В частности, сейчас ПЦУ предстоит урегулировать целый ряд вопросов. Прежде всего – наладить евхаристическое общение (установить дипломатические отношения) ПЦУ с другими церквями. Получив Томос, украинская церковь стала 15-й по счету официально признанной православной автокефальной церковью. И теперь дело – за ее признанием остальными церквями.
   Как сообщал митрополит Епифаний, сначала это должны сделать православные церкви греческой традиции, которые также считаются одними из старейших православных церквей. В частности, одна из них, Элладская православная церковь, уже приступила к процессу рассмотрения признания ПЦУ.
   Окончательное решение эта церковь может принять в феврале на своем Архиерейском соборе. По такому же пути должны проследовать и другие церкви, правда, некоторые из них, несмотря на собственную независимость, все же находятся под серьезным влиянием Москвы, а потому – процесс признания ими ПЦУ может затянуться. В частности, речь идет о Польской православной церкви, предстоятель которой отказался признавать Епифания главой ПЦУ, назвав его «нерукоположенным» в канонической Церкви. Также есть сомнения и насчет позиции сербской православной церкви, патриарх которой, подобно РПЦ, назвал получение Томоса «узакониванием раскола».
   Кроме того, неоднозначной, по мнению религиоведа Игоря Козловского, может быть и реакция Антиохийской церкви, находящейся на территории Сирии, где также сильно влияние России (которая помогает поддерживать огонь сирийской гражданской войны, снабжая местного диктатора Асада химическим оружием).
   «Томос – это базовый документ, на основании которого каждая церковь на собрании Синода будет определять, продолжать ли ей евхаристическое общение с Украиной. Россия, которая по личной инициативе патриарха Кирилла разорвала такое общение с Константинополем, может оказывать влияние и на церкви, находящиеся в ее фарватере, но остальные, вероятнее всего, поддержат линию Вселенского патриархата, так как для них общение с ним является основным», - сказал УНИАН Игорь Козловский.
   Эксперт признает, что процесс налаживания евхаристического общения между церквями может растянуться на годы, однако на права и полномочия новосозданной украинской церкви это никоим образом не повлияет.

   Спорный переход
   Кроме признания внешнего, также ПЦУ нужно будет и урегулировать взаимоотношения с другими ветвями православия внутри страны. И если глава Украинской греко-католической церкви Святослав (Шевчук) считает реальным в перспективе единение УГКЦ с Православной церковью Украины, то у бывшей УПЦ МП, которая выступает против любых украинских православных церквей (кроме самой себя), с принятием ПЦУ как главенствующего субъекта, есть проблемы.
   Кстати, с момента подписания патриархом Варфоломеем Томоса, в ПЦУ из бывшей УПЦ МП перешли несколько епархий. В частности, прихожане церкви святой великомученицы Параскевы Пятницы, что в селе Карив Сокальского района на Львовщине и община Крестовоздвиженского храма села Деражное Костопольского района Ровенской области, поддержали переход в ПЦУ.
   Стоит отметить, что, если западные и центральные регионы более расположены к переходу, то наиболее ярко – сопротивление единой и единственно каноничной церкви наблюдается в восточных и некоторых южных областях страны, где влияние России все еще остается довольно весомым.
   Причем, в этих регионах сопротивление фанатиков русского мира часто доходит до абсурда. Например, в Днепропетровской епархии РПЦ в Украине были «уволены» с церковных должностей двое священнослужителей, общины которых захотели перейти в ПЦУ – притом, что именно общины, согласно украинскому законодательству, являются формальными владельцами церковного имущества и самих храмов.
   Впрочем, по мнению экзарха Вселенского патриархата, архиепископа Даниила Памфилийского, с юридической точки зрения священнослужителям бывшей УПЦ МП сейчас мало что мешает менять церковную юрисдикцию (если их прихожане хотят присоединится к ПЦУ).
   Профессор Института философии НАН Украины, религиовед Александр Саган подтверждает, что статья 8 Закона Украины о свободе совести и религиозных организациях четко указывает, что каждая община может свободно изменить свою юрисдикцию, а потому и сейчас нет каких-либо преград к их переходу под начало Епифания. Но законопроект 4128, предлагаемый к рассмотрению в парламенте, предусматривает более детализированный процесс перехода. «В нем идет речь о том, кто принимает решение о переходе, сколько необходимо людей для принятия такого решения, при каких условиях может фиксироваться юридический факт перехода. Этот законопроект, прежде всего, может быть в помощь тем общинам, где нет единогласного решения прихожан по переходу. Например, вопрос большинства общины, которая согласна на переход, очень размыт – это может быть и более половины, и 99%. И законопроект также регулирует и этот вопрос, так как им предусмотрено согласие двух третей общины», - говорит Саган.
   И, чтобы ускорить процесс перехода в колеблющихся громадах, теперь народным депутатам предстоит его принять. Если верить Андрею Парубию, парламентарии могут приступить к работе над принятием закона уже на январской сессии Верховной Рады.
   Глава правления Центра прикладных политических исследований «Пента» Владимир Фесенко убежден, что ускорять процесс перехода искусственно – нежелательно. «Любое вмешательство только создаст дополнительные проблемы и дискредитирует сам процесс свободного перехода общин. В правовой плоскости, конечно, вопрос нужно урегулировать, так как проблема есть и ее надо решать. Ведь противоречия могут быть между общиной и священником, или внутри общины», - считает Фесенко.
   В любом из сценариев, проблему болезненного перехода и сопротивления важно именно обсуждать, а не давить на епархии или отдельных священнослужителей. Прежде всего потому, что давление в религиозных вопросах методами Москвы, кроме эскалации конфликта (что на руку только Русской церкви), ничего хорошего ни верующим, ни стране не принесет.

   
З посиланням на уніан
Середа,
09 січня
2019 року
   Энергетика-2018: историческая победа над "Газпромом" и повышение тарифов

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Прошедший 2018 год показал, что Украина может и должна побеждать Россию на всех фронтах - как военных, так и экономических. Триумф Национальной акционерной компании «Нафтогаз Украины» над российским газовым монополистом «Газпромом» в Стокгольме стал беспрецедентным событием не только в истории отношений двух стран, но и для всей Европы.
   Украина в лице «Нафтогаза» судилась с российским «Газпромом» в Стокгольмском арбитражном суде по двум контрактам, которые были заключены в 2009 году: на транзит российского газа в ЕС и покупку нашей страной российского газа.
   Сперва арбитраж отклонил требования российской стороны согласно принципу «бери или плати» на сумму 56 млрд долл., а также снизил цену газа, который покупался у «Газпрома» во втором квартале 2014 года. Таким образом по итогу первого решения «Нафтогаз» должен был заплатить «Газпрому» около 2 млрд за поставленный в 2014 году газ.
   Второе решение касалось транзитного контракта, согласно которому «Газпром» должен был транспортировать через Украину 110 млрд куб. м в год. В данном споре суд встал на сторону Украины и обязал «Газпром» выплатить «Нафтогазу» 4,63 млрд долл.
   Таким образом по итогу рассмотрения двух дел российский «Газпром» остался должен украинской компании 2,56 млрд долл. При этом «Газпрому» ежедневно начисляются проценты в размере 500 тыс. долл., пока он не выполнит решение арбитража.
   В свою очередь, потерпевшее фиаско такого масштаба руководство России, которое воюет со всем цивилизованным миром, решило не выполнять обязательное к исполнению решение Стокгольмского арбитража.
   Ответный шаг Украины не заставил себя ждать. «Нафтогаз» принялся арестовывать активы российского монополиста в Европе, в частности акции компаний, которые владеют «Северным потоком», «Северным потоком-2» и «Голубым потоком».
   Однако эта победа имеет все шансы стать лишь первой в череде не менее громких. В июле 2018 года «Нафтогаз» подал в Стокгольмский арбитраж новый иск к «Газпрому» с требованием пересмотреть тариф на транзит природного газа по контракту с российским монополистом в 2018-2019 годах и компенсировать недоплаты на около 12 млрд долл.
   Новый иск связан с тем, что данный вопрос не был затронут в предыдущем разбирательстве.
   Украинская сторона требует компенсировать убытки за невыполнение «Газпромом» контракта на поставку газа (с изменениями, внесенными предыдущим арбитражем). Компенсации подлежит разница между пересмотренной контрактной ценой (формула которой была изменена предыдущим арбитражным судом) и ценой, по которой «Нафтогаз» вынужден замещать поставки газа от «Газпрома» поставками газа из Европы.
   При этом новый арбитражный процесс никак не отменяет обязанность «Газпрома» заплатить украинской стороне 2,6 млрд долларов по решению предыдущего арбитража.
   Кроме этого, «Нафтогаз» в международных судах требует от «Газпрома» компенсации за захваченные российскими войсками активов украинской компании в Крыму. Украина требует возместить около 5 млрд долл. убытков, а с процентами все 8 млрд долл.
   Первые слушанья по этому делу прошли в Арбитражном трибунале в Гааге весной этого года.

   Борьба за транзит
   Еще одна война которую Украина ведет на международной арене заключается в сохранении нашей страной статуса страны-транзитера российского газа в Европу.  Действующий контракт на транзит между «Нафтогазом» и «Газпромом» истекает в конце 2019 года и с российской стороны пока не видно желания заключать новый договор. Вопреки экономической целесообразности российский монополист продолжает строить газопроводы в обход Украины.
   Основную угрозу транзиту через Украину несет «Северный поток – 2», несколько сотен километров которого уже проложены по дну Балтийского моря. В «Газпроме» заверяют, что газопровод будет окончен в начале 2020 года.
   В самом пессимистическом сценарии это будет означать нулевой транзит через Украину, или потеря 2-3 млрд долл. ежегодного дохода, что практически соответствует расходам страны на импорт газа.
   В борьбе с этой российской авантюрой на стороне Украины поддержка США и многих стран Европы, которые не понаслышке знают, как Россия умеет использовать свои природные ресурсы в качестве политических инструментов давления.
   Однако Украине необходимо выполнить и свое домашнее задание – завершить процесс отделения газотранспортной системы от «Нафтогаза» (анбандлинг).
   В 2019 году руководство страны должно будет определиться с моделью анбандлинга, которая будет соответствовать международным обязательства Украины и не поставит под угрозу судебные споры «Нафтогаза» с «Газпромом». 
   Желательно, завершить этот процесс как можно скорее, чтобы уже во второй половине года привлечь к управлению газотранспортной системой Украины международных партнеров из числа крупных европейских компаний, что должно увеличить шансы нашей страны на сохранение транзита российского газа и минимизации потерь от возможного запуска «Северного потока-2».

   Ренессанс украинской газодобычи
   В это трудно поверить, но еще в середине прошлого столетия Россия прочно сидела на украинской газовой игле. Да, были времена, когда наша страна являлась чистым экспортером «голубого» топлива, а его добыча в разы превышала сегодняшние показатели. Упадок отечественной газодобычи совпал с расцветом добычи в Западной Сибири. Чиновники в кремлевских кабинетах приняли решение бросить все ресурсы именно туда, тогда как Украина отошла на задний план и в итоге превратилась из экспортера в хронического импортера газа.
   А ведь наша страна имеет внушительные запасы газа на своей территории, которые оцениваются в 600-900 млрд кубометров. По этому показателю Украина входит в первую тройку государств Европы, однако значительно уступает в темпах добычи странам даже с более скудными запасами.
   После обретения независимости Украина неоднократно декларировала планы по наращиванию газодобычи, однако из крупны достижений вспоминается только разработка черноморского шельфа. Правда, успехи в данном направлении были обнулены после аннексии Крыма Россией.
   В то же время именно агрессия северного соседа с подвигла руководство страны пойти на революционные шаги для обеспечения независимости от импорта газа путем увеличения его внутренней добычи.
   Согласно утвержденной еще в 2016 году «Концепции развития газодобывающей отрасли» до 2020 года украинские предприятия должны были выйти на уровень добычи 27 млрд куб. м газа, что при условии одновременного снижения потребления газа в стране гарантировало бы отказ от импорта топлива.
   При этом результаты добычи пока не радуют. По итогам 2018 года в Украине было добыто 20,9 млрд куб. м газа, что лишь на 0,4% больше, чем в 2017 году. 
   Добыча газа крупнейшей государственной газодобывающей компанией «Укргазвыдобування» составила 15,42 млрд куб. м, что всего на 1,2% больше показателя 2017 года, тогда крупнейшая нефтедобывающая компания страны «Укрнафта» и частные предприятия продемонстрировали снижение на 2% - до 1 млрд куб м и 4,4 млрд куб. м соответственно.
   Такие низкие темпы объясняются тем, что основные решения для комфортной работы добывающих компаний были приняты только в 2018 году. Важнейшей же новацией стал отказ от непрозрачного и коррупционного механизма выдачи специальных разрешений на недропользование. Теперь компании будут участвовать в конкурентных торгах на право разрабатывать участки, а практика выдачи разрешений приближенным к власти или тем, кто занес «на канцелярию» уходит в прошлое.
   Стоит отметить, что в нашей стране находятся умельцы обходить самые прозрачные механизмы в своих корыстных целях, поэтому, хотя-бы на первых парах за аукционами нужен глаз да глаз со стороны правоохранительных органов и СМИ.
   Первый же открытый аукцион за последние годы состоялся в октябре 2018 году, на котором были реализованы лицензии на несколько участков.
   Например, спецразрешение на Липовецкою площадь было выставлено со стартовой ценой 3,537 млн грн, однако в результате торгов стоимость лота выросла до 15,087 млн грн, что в 4,27 раза больше стартовой цены.
   В 2019 году Государственная служба геологии и недр планирует выставить спецразрешения и в электронной системе «Прозорро.Продажи». Так, уже 6 марта 2019 года должен состояться конкурс по продажи 10 лицензий с ожидаемыми запасами 90 млрд куб. м газа и 16 млн тонн нефти.
   Всего Госгеонедр подготовила 30 участков для реализации через «Прозорро.Продажи».
   Таким образом должна пасть последняя коррупционная преграда, которая не давала развиваться отечественной газодобыче.
   Возможно, Украина и не избавиться от импортной зависимости в 2020 году, как это предполагалось правительственной программой, однако это обязательно произойдёт уже в обозримом будущем. Все предпосылки для этого созданы.
   Сегодня уже Укарина вынуждена импортировать около трети потребляемого газа (импорт топлива в 2018 году составил 10,6 млрд куб. м), что негативно сказывается и на цене для внутреннего потребителя.

   Качели цен на бензин и рост коммуналки
   Одним из самым ожидаемых событий прошедшего года стало решение правительства о повышении цены на газ для населения с 1 ноября на 23,5%, до 8550 грн за тысячу кубометров, что потянуло за собой повышение тарифов на отопление, в структуре которых голубое топливо занимает около 86%.
   В декабре прошлого года Национальная комиссия, осуществляющая госрегулирование в сфере энергетики и коммунальных услуг (НКРЭКУ), утвердила новые тарифы на тепло для ряда теплогенерирующих предприятий. С 1 января тариф увеличился на 10-24%. К примеру, жители столицы будут платить за тепло на 22% больше.
   В то же время непростое для Кабмина решение о повышении цен на газ позволило Украине возобновить сотрудничество с Международным валютным фондом и договорится о новой программе объемом 3,9 миллиарда долларов.
   В конце декабря наша страна получила первый транш в 1,4 миллиарда долларов, однако для получения остальной суммы Украина должна будет выполнить взятые на себя обязательства. В том числе, о приведении цен на газ к импортному паритету, что означает возможное дальнейшее повышение цен на газ в зависимости от изменений стоимости товара на мировых рынках.
   А как показали события 2018 года - мировой рынок непредсказуем.
   С средины августа до начала октября котировки нефти Brent выросли почти на 20%, до 84,8 долл. за баррель, потянув за собой цены на украинских заправках, которые чуть ли не ежедневно преодолевали психологические отметки, подобравшись в плотную к 36 грн за литр на стелах некоторых АЗС.
   Прогнозы мировых аналитиков были неутешительны - к концу этого года нефть могла подорожать до 100 долларов за баррель. Как отреагировали бы наши операторы АЗС предположить не сложно.
   Однако уже со второй половины октября мировые цены на нефть полетели вниз. Например, котировки нефти Brent к началу 2019 года упали до 53 долл. за баррель, на фоне чего существенно дешевеет и бензин в украинской рознице, правда, несколько медленнее чем дорожал.

   В новый год с новым рынком электроэнергии
   Начиная с этого года, потребители смогут выбирать поставщика электроэнергии, ориентируясь на качество и цену, которую будет уже регулировать не государство, а рынок.
   Соответственно, между энергокомпаниями должна появится конкуренция, которой в Украине никогда не было. Внедрение новой модели рынка разбито на два этапа: для бизнеса она заработает в середине лета 2019 года, а для бытовых потребителей - не ранее 2020 года.
   В то же время потребители уже в первые дни нового года почувствуют новации, которые несет новый рынок.
   С 1 января 2019 года энергоуслуги клиентам в нашей стране будут оказывать две разные компании - оператор системы распределения и компания-поставщик электроэнергии.
   Оператор системы распределения будет осуществлять деятельность исключительно по распределению электроэнергии и эксплуатации электросетей. Компания-поставщик электроэнергии будет заниматься поставкой электроэнергии потребителям, отвечать за начисления платежей и расчеты. Соответственно, у клиентов будут 2 договора - о предоставлении услуг по распределению и о поставке электроэнергии.
   При этом стоимость услуг для бытовых потребителей пока не изменится, а поменяется только внешний вид счета, и то только после 1 февраля 2019 года: потребители получат один общий платежный документ с новыми реквизитами. Там будут две отдельные строки: за услуги распределения и за услуги поставки электроэнергии.
   Новый рынок должен привнести конкуренцию и рыночные механизмы в одну из основных отраслей страны - энергетику, что может придать дополнительный импульс росту экономики.
   Однако такие масштабные перемены непременно натолкнуться на интересы широкого круга лиц, действия, которых могут с легкостью откатить начавшиеся реформы. Риски этого наиболее ощутимы в этом году, который несет нашей стране выборы и сопутствующую неопределённость.

   Рекорды возобновляемой энергетики
   Уже не первый год пальмовая ветвь по темпам развития в Украине принадлежит возобновляемой энергетике. Только в 2018 году было введено 742,5 МВт новых «зеленых» мощностей, в 2,8 раза больше, чем в рекордном 2017 году.
   Таким образом, общая установленная мощность ВИЭ в 2018 году достигла 2117 МВт. Лидером же по вводу в эксплуатацию объектов зеленой энергии в 2018 году стала Херсонская область - 227,2 МВт.
   Однако у медали есть и обратная сторона. Сегодня возобновляемая энергетика (без крупных гидроэлектростанций) занимает около 2% в структуре производства электроэнергии в стране, а доля этой электроэнергии в стоимости всего произведенного электричества уже достигает 9%.
   Дело в том, что главным механизмом для стимулирования развития альтернативной энергетики в Украине являются «зеленые» тарифы – специально высокие (выше, чем у других видов генерации, и во многом выше, чем в ЕС), утвержденные законом цены на электроэнергию.
   Таким образом сегодняшние темпы строительства «зеленой» генерации уже через несколько лет сделали бы украинскую электроэнергию золотой и попросту неподъёмной для отечественной экономики.
   Однако ситуация с которой столкнулась Украина не является исключительной. С этой проблемой сталкивались все страны, которые принялись развивать возобновляемую энергетику намного раньше нашей страны.
   Многие европейские страны в конечном итоге, по достижении определённой доли возобновляемой генерации в производстве, отказывались от «зеленого» тарифа и переходили на механизм аукционов. По этому пути идет и наша страна.
   В конце декабря 2018 года Верховная Рада Украины поддержала в первом чтении законопроект, который предусматривает переход от «зеленого» тарифа к механизму аукционов для новых объектов возобновляемой энергетики с 2020 года.
   Предложенный в документе механизм предусматривает участие в аукционах ветровых электростанций (ВЭС) мощностью более 20 МВт, а для других видов возобновляемых источников - более 10 МВт – с 1 января 2020 года.
   В 2021 и 2022 годах проекты ВЭС мощностью от 20 МВт и другие производители энергии из возобновляемых источников - от 5 МВт. С 2023 года- проекты ВЭС мощностью от 3 МВт и проекты из других видов источников возобновляемой энергетики мощностью более 1 МВт.
   Отличие от текущих условий «зелёного» тарифа, который действует до 2030, в том, что после аукциона поддержка гарантируется в течение 20 лет с даты введения в эксплуатацию.
   Таким образом Украина не планирует отказываться от развития «зеленой» энергетики и от своих международных обязательств, а движется в этом направлении в ногу со всем цивилизованным миром, хоть и с небольшим опозданием.
   В 2019 году наша страна продолжит борьбу за энергонезависимость наращивая собственную добычу газа, попутно наказывая Россию в международных судах за ее многолетнее «братское» отношение к нашей стране. В 2019 году борьба за справедливость продолжиться и в конечном счете северный сосед будет вынужден ответить за свои вероломные действия. Пока только финансово.

   
З посиланням на уніан
Вівторок,
08 січня
2019 року
   Handelsblatt: американські санкції Дамокловим мечем нависли над Nord Stream 2

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Федеральний уряд з великою стурбованістю відзначає, що США не залишають своїх спроб зупинити будівництво спірного газопроводу Nord Stream 2, погрожуючи санкціями.
   Адвокатом такої політики Держдепартаменту США і ярим противником «Північного потоку 2» є американський посол у Берліні Річард Гренель, йдеться у статті в німецькому діловому виданні Handelsblatt.
   «Компанії, які продовжують брати участь у Nord Stream 2, завжди знаходяться в небезпеці, оскільки санкції цілком можливі», - заявив дипломат в інтерв'ю газеті.
   При цьому Гренель вважає, що компанії самі вийдуть з проекту.
   За інформацією Handelsblatt, американці націлені, насамперед, на високоспеціалізовані будівельні компанії, які прокладають трубопроводи по морському дну від імені компанії-оператора. Зокрема, це нідерландська Allseas Group, штаб-квартира якої знаходиться в Швейцарії, і італійська компанія Saipem, що базується неподалік Мілана. Як стверджують джерела, основні роботи із проклади труб - до 90% - повинна виконувати Allseas. Санкції можуть серйозно підірвати її бізнес.
   "У той же час, відмова брати участь у проекті стала б серйозним ударом по ньому, тому що замінити цю високоспеціалізовану фірму навряд чи ким-то можливо", - кажуть інсайдери.
   Незадовго до Різдва Allseas відправив у Балтійське море «Pioneering Spirit» на заміну меншому кораблю-прокладчику. «Pioneering Spirit» унікальний - це найбільше і наймогутніше судно в світі із прокладки труб і один з найбільших коли-небудь побудованих кораблів довжиною 380 метрів і шириною 120 метрів. Галузеві експерти оцінюють вартість будівництва судна, яке використовується по всьому світу 2014 року, в 3 млрд доларів. Якщо замовлення для Allseas будуть скасовані через санкції, це може призвести до значного економічного збитку.
   "Новини зі США надходять у чутливий час для проекту, тому що багато ще належить зробити", - йдеться в статті.
   Трубопровід має довжину понад 1220 кілометрів і складається з двох ниток, тобто необхідно прокласти близько 2440 кілометрів труб. До кінця минулого тижня було укладено трохи більше 400 кілометрів.
   Зростаюча загроза санкцій може бути пояснена не тільки стратегічними переконаннями уряду США, але і зміною динаміки влади у самому Вашингтоні. Успіх демократів на проміжних виборах обмежив президента Дональда Трампа, тому він може почати приділяти більше уваги зовнішній політиці, що «може створювати проблеми для Німеччини», - каже колишній радник віце-президента Джо Байдена Джуліанні Сміт.
   Федеральний уряд стривожено всерйоз і на всіх рівнях робить спроби вплинути на адміністрацію Трампа.
   «Ми ведемо інтенсивний обмін з США з приводу «Північного потоку 2», ми заохочуємо дискусії на всіх рівнях про те, щоб «Північний потік 2» був сприйнятий таким, яким бачимо його ми, - економічним проектом, який може допомогти в першу чергу підвищити безпеку поставок в Європі», - пояснює в німецькому МЗС.
   Держсекретар відомства Андреас Міхаеліс заявив нещодавно, що європейські «основні інтереси» перебувають під загрозою, і про те, що «він не хоче, щоб європейська енергетична політика визначалася у Вашингтоні».
   «Північний потік-2» викликає чимало суперечок і в самій Німеччині, де чимало політиків давно вже закликають до припинення політичної підтримки проекту. Депутати від правлячої ХДС, такі як Норберт Реттген і Юрген Хардт, критикують федеральний уряд за те, що він занадто мало враховує страхи, особливо в Східній Європі, щодо прагнення Росії до зміцнення її влади. Однак ситуація з американськими санкціями може призвести до ослаблення критики всередині Німеччини, оскільки навіть найзапекліші противники газопроводу будуть незадоволені відвертим втручанням Вашингтона у внутрішні справи Федеративної Республіки.
   Можливість санкцій США, пов'язаних з «Північним потоком 2», обговорюється вже давно. Ще в серпні 2017 року Конгрес переважною більшістю голосів прийняв закон про санкції CAATSA. З тих пір загроза комерційних штрафів нависає Дамокловим мечем над амбітним проектом, говориться в статті. Федеральний уряд, втім, сподівається, що американці можуть відмовитися від своїх планів, виходячи з власних же інтересів: в разі накладення штрафних заходів на компанії-укладальники постраждати можуть і американські нафтогазові проекти, зокрема, в Мексиканській затоці. Якщо санкції будуть введені, це серйозно зашкодить і без того напружених відносин між Німеччиною та США.
   Проте німецько-російське енергетичне партнерство викликає підозри не тільки у США, але і багатьох країн ЄС, продовжують автори статті. Особливо гостра критика виходить від Польщі. Міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович в недавньому інтерв'ю Handelsblatt закликав до негайного припинення будівництва «Nord Stream 2», який підриває санкції проти Росії та загрожує незалежності України.

   
З посиланням на укрінформ
П'ятниця,
04 січня
2019 року
   У Конгресі США не відкинули імпічменту Трампа

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Конгресмени від Демократичної партії США очікують підсумків розслідування комісії спецпрокурора США Роберта Мюллера, після чого ухвалюватимуть рішення щодо початку процедури імпічменту президента Дональда Трампа.
   Про це 3 січня заявила кандидат на посаду спікера палати представників від демократичної партії Ненсі Пелосі в інтерв'ю телеканалу NBC. 
   За словами Пелосі, конгресменам не слід відправляти президента у відставку з політичної причини, але політика не може бути приводом для відмови від цього процесу.
   Доандидат у спікери додала, що обвинувачення президенту можуть висунути після позбавлення його посади. Пелосі зазначила, що дуже складно мати справу з главою держави, який виступає проти фактів і правди. Однак ситуація може покращитися, тому що Трампу доведеться зіткнутися з палатою представників, яку контролюють демократи.
   Представник Білого дому Кельянн Конвей заявила, що Трампа не турбує можливий імпічмент.
   NBC зазначає, що в разі схвалення палатою представників США імпічменту президента, питання розглядатиме сенат США, який контролюють республіканці. Тому домогтися відставки Трампа буде непросто.

   
З посиланням на уніан
Четвер,
03 січня
2019 року
   Антидопінговий скандал: 16 національних агентств закликали WADA покарати Росію

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   У спільній заяві 16 національних антидопінгових агентств закликали Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) негайно притягнути до відповідальності Росію, оскільки остання не надала експертам WADA можливості вилучення допінг-проб з московської лабораторії.
   Про це повідомляє австрійське видання Kleine Zeitung.
   "Після більш як трьох років перевірок, нерішучості та компромісів стосовно найгіршого допінгового скандалу в історії спорту, настав час показати, що ні для окремої особи, ні для окремої нації немає винятків у питанні дотримання кодексу Всесвітнього антидопінгового агентства", - йдеться у спільній заяві, підписантом якої є і австрійське антидопінгове агентство NADA Austria.
   У заяві міститься заклик притягнути Росію до відповідальності та зазначається, що повернення РФ до міжнародного спорту слід розглядати лише тоді, "коли буде відновлена повна довіра у чисту російську культуру спорту".
   При цьому, 16 національних антидопінгових агентств закликали WADA до негайного покарання Росії, не чекаючи засідання 14-15 січня комітету з питань дотримання норм WADA.
   Як повідомлялося, фахівці WADA на чолі з незалежним експертом Хосе Антоніо Паскуалем прибули до Москви 17 грудня для отримання даних перевірки допінг-проб російських спортсменів за період з 2011 по 2015 рік, що зберігаються в колишній будівлі московської лабораторії. Втім, Росія не впоралася із завданням у визначений їй термін, до кінця 2018 року, передати дані зі своєї московської антидопінгової лабораторії.
   14-15 січня 2019 року має бути опублікована доповідь експертів WADA , від якої залежатиме, чи підтверджене рішення про відновлення Російського антидопінгового агентства (РУСАДА) в правах. Засідання спеціального комітету з цього питання пройде 14-15 січня 2019 року.
   Як відомо, у вересні 2018 року WADA відновило членство РУСАДА після майже трирічної дискваліфікації, викликаної скандалом навколо ймовірної державної програми застосування допінгу в Росії. РУСАДА, однак, має виконати низку умов, однією з яких є доступ WADA до московської антидопінгової лабораторії, а також до її інформаційній системи та допінг-проб, опечатаних з 2015 року.

   
З посиланням на укрінформ
Середа,
02 січня
2019 року
   Washington Post: Вторгнення Росії в Україну може залежати від Трампа

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Минуло п'ять тижнів після того, як Росія захопила три українські судна в міжнародних водах поблизу окупованого російськими військами Криму.
   За цей час міжнародна увага вже полишила регіон, а російська армія - навпаки. Їхня концентрація на східному кордоні України і в Криму змусила уряд в Києві і незалежних експертів говорити про те, що режим Володимира Путіна вірогідно готує нову атаку проти сусіда, пише в редакційній статті Washington Post. І замість того, щоб чекати, коли Кремль зробить свій наступний крок, адміністрації Дональда Трампа варто було б тісно працювати з союзниками для стримування російської агресії.
   Видання нагадує, що війська Москви схопили три українські судна і 23 моряків 25 листопада, порушивши тим самим міжнародний закон і двосторонні домовленості з Україною. Але попри те, що Дональд Трамп невдовзі після цього скасував зустріч з Володимиром Путіним, Кремль лишився фактично безкарним за скоєний злочин. Тепер українці і незалежні спостерігачі застерігають, що Путін готує наземний наступ. Вашингтонський Інститут дослідження війни звернув увагу на те, що російські військові конвої наблизилися до адміністративного кордону між окупованим Кримом і материковою Україною. А крім того, Росія перекинула на півострів додаткові винищувачі. Хоч точна мета цього руху сил не відома, в Інституті застерегли: "Дані вказують на те, що Путін готує атаку".
   У російського автократа є мотиви для посилення війни, яка тліє вже кілька років поспіль. Він прагне підірвати роботу адміністрації Петра Порошенка, який збирається добиватися переобрання в березні. Крім того, він роздратований створенням незалежної від російської церкви ПЦУ. Путін, вочевидь, також переконаний, що Трамп, який нещодавно гучно оголосив про відмови США від ролі "поліцейського світу", точно не налаштований захищати далекі країни, такі як Україна, від російських танків.
   Звісно, Путін може спробувати досягти своїх цілей за допомогою підвищення рівня напруги і демонстрації здатності безкарно блокувати українські порти. Та якими б не були його наміри, США і НАТО повинні діяти разом, щоб покарати Путіна за його поведінку в Керченській протоці і стримати ескалацію. Існує низка кроків, які можна зробити: від відправки військових кораблів у Чорне море з входом у порт Одеси до розміщення спостерігачів НАТО і Євросоюзу на Сході України. До того ж до цього часу за атаку в Керченській протоці Росію не покарали новими санкціями, а варто було б.
   Трамп досі мріє про дружні відносини з Путіним. Досягти їх буде неможливо, якщо російський автократ буде влаштовувати нові атаки проти України й інших сусідів. В інтересах Трампа дати Москві зрозуміти, що подальші атаки будуть провокувати ще більш жорстку відповідь США.

   
З посиланням на уніан
©  Україна
     м.Київ
     2015 р. - 2019 р.