ОСОБЛИВА ДУМКА

Вівторок,
11 грудня
2018 року
   Україна має тиснути на іноземних партнерів, посилювати армію та активніше судитись з Росією - експерт

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Україна повинна вимагати від країн-гарантів виконання Будапештського меморандуму, покращувати фінансування власної армії, створювати комфортні контрактні умови для військовослужбовців  та активніше воювати з Росією у юридичній сфері, - впевнений екс-керівник  тимчасової слідчої комісії ВР України з розслідування трагедії під Іловайськом, член ВО «Батьківщина», Андрій Сенченко.
   «Будапештський меморандум – унікальний випадок, коли нам зобов’язанні…ми володіли третім за потужністю ядерним арсеналом: 176 міжконтинентальних балістичних ракет, 44 важких бомбардувальники з понад тисячею ядерних крилатих ракет великої дальності, а також 1240 боєголовок. Так, це не значить, що з України полетіла би ракета на Німеччину чи США. Але це значить, що…… всім би довелося витрачати додатково величезні суми на оборону. Я думаю, йдеться не про десятки, а сотні мільярдів доларів… ми мусимо вибудовувати свій діалог з країнами-гарантами наступним чином: шановні друзі, ви на зекономлені кошти допоможіть нам відновити систему ППО, відбудувати практично з нуля флот і укріпити наші можливості для протидії вторгненню на суші», - каже Андрій Сенченко.
   Також експерт здивований, чому досі, на 5-му році війни, не створений Орган, який збиратиме докази і висуватиме претензії державі агресору за заподіяні збитки.
   «Якщо ми говоримо про юридичний фронт, то є яскравий приклад – конфлікт Іраку з Кувейтом. Це ще було при Саддамі Хусейні, майже 30 років тому. Ірак напав на Кувейт. Тоді військові дії тривали 2 доби. Після цього було 7 місяців окупації. Кувейт, порівняно з Україною – це крапка на карті. Так ось сума претензій, яку пред’явив Кувейт Іраку в інтересах держави, бізнесу і постраждалих громадян, перевищила 462 мільярда доларів, - заявив експерт.  - А у нас ніхто цим не займався. Я очолюю громадський рух «Сила права»,  ми вже 4 роки воюємо на юридичному фронті в інтересах українських громадян, які постраждали від російської агресії, допомагаємо в подачі позовів проти держави-агресора і повністю надаємо юридичний супровід. У вересні 2016 року ми підготували, а Юлія Тимошенко, разом з групою депутатів, подала проект закону 5183. Це проект, який звільняв від судового збору громадян України, що подавали позови проти держави агресора. 1,5 роки ми намагались пробитися з цим законом, але його блокують,  бо там стоїть підпис Тимошенко. У нас 2 мільйони громадян постраждали. І звичайному переселенцю потрібно було заплатити близько 8000 гривень за позов проти держави-агресора. Ми 1,5 роки намагалися довести необхідність ухвалення цього закону, але марно. Зрештою, вдалося продавити цю норму в законі про Донбас, котрий приймався в січні цього року», - пояснює Сенченко.
   Ще один вектор розвитку ситуації – це контракти нового зразка з професійними військовослужбовцями:
   «Наша армія, на жаль, слабка організаційно і недостатньо фінансується. Близько третини офіцерів збирається звільнятися, оскільки вони взагалі не бачать в армії для себе перспективи. Українська армія беззаперечно сильна духом людей, котрі захищають свою країну. Проте, на жаль, слабка організаційно, не проведені внутрішні реформи. Вся наша вертикаль настільки зацементована, що, по суті, перетворюється у вертикаль безвідповідальності. Це одна з величезних проблем, котру потрібно зламати в армії, і навчитися довіряти командирам. Тоді ми будемо гнучкими та мобільними.
   Якщо в 2015 році зарплата рядового контрактника без бойових доплат складала 1,6 по відношенню до середньої зарплати по країні, то, буквально в жовтні 2018-го, вона становила 0,9. Усе вже давно з’їла інфляція. Вчасно рішення не ухвалили, механізми індексації не ввели і т.д. В результаті, людина відслужила короткий контракт і звільняється. А ми вже витратили на нього кошти, навчити його. Ми розробили новий контракт військовослужбовця. І це не просто 4-5 сторінок угоди, а зміни до всіх законів, що гарантуватимуть захист і підтримку військовим і членам їх родин», - коментує експерт.

   
З посиланням на уніан
Понеділок,
10 грудня
2018 року
   Міхал Боні, депутат Європарламенту - НАТО має розпочати переговори про членство України

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Агресія Росії в Україні з початком так званої Керченської кризи набула нового значення: Москва вже відкрито, під власним прапором, атакувала Україну.
   Чому Росія на це наважилася і що вона хоче досягнути цими діями, які наративи використовує Кремль у своїй пропаганді, і як світ повинен на це реагувати?
   Своїми поглядами на це, а також на зміни в Україні та деякі історичні паралелі, в інтерв'ю Укрінформу поділився депутат Європарламенту від Польщі Міхал Боні.

   ПОДІЇ У КЕРЧЕНСЬКІЙ ПРОТОЦІ – ДЕСТАБІЛІЗУВАТИ, ЗАЛЯКАТИ І ВПЛИНУТИ НА ВИБОРИ

   - Пане депутате, як ви оцінюєте події у Керченській протоці?
   - Оцінюю це як чергову російську провокацію, яка полягає в тому, що до вже існуючих конфліктів – анексії Криму, терористичної агресії на сході України – додається ще один. І він повинен викликати напруженість, плутанину в світовій громадській думці. Усе це робиться Росією, аби спробувати показати безпорадність України, оскільки не зрозуміло до кінця, чим на це можна відповісти у даній ситуації. Відтак, українці збентежені, що їх атакують у нейтральних водах, а вони не можуть якось адекватно зреагувати на це. Це один з елементів психологічної війни, яка відбувається між Росією та Україною, і він має вплинути на президентські вибори в Україні. Москва сьогодні хоче, щоб вибори в Україні виявилися невдалими: явка на президентських виборах була низькою, або люди мали відчуття безпорадності, неспроможності влади розв'язати конфлікти і впливати на їх вирішення.
   По-друге, позиція різних кандидатів ставитиметься під сумнів твердженнями, що вони не можуть вже багато років вирішити певні проблеми.
   І по-третє, це вказуватиме цим людям шлях пошуку такого кандидата, який, врешті, сховає ці конфлікти в якийсь мішок і дійде згоди з Росією.
   Тобто, політичний розрахунок Росії є такий: дестабілізувати ситуацію в Україні, створити відчуття безпорадності й немочі в українському суспільстві, а також вплинути на результат виборів в Україні.
   - Останні соцопитування показують, що в Росії значно знизилася підтримка президента Володимира Путіна, яка є такою ж низькою, як перед окупацією Криму в 2014 році. Чи ви бачите зараз якісь аналогії з періодом майже п'ятирічної давності?
   - Це черговий елемент гри, яку веде Путін, маючи свої імперські амбіції. Якщо його підтримка у російському суспільстві зменшується, то він застосовує класичний інструмент у традиції російського імперіалізму: демонструє зовнішню загрозу. Російська пропаганда показала, що українські кораблі перетнули російський кордон, а оскільки вони перетнули кордон нібито незаконно, то це – загроза. Це такий класичний прийом: показати маневр, відповісти на нього силою і розраховувати на реакцію підтримки Путіна в суспільстві й схвальні відгуки у стилі – наш вождь сильний. Ці механізми добре відомі, вони вже старі як світ, але впливають на людську уяву на ментальному рівні. Це дуже небезпечно.

   ЗАХОДУ ТРЕБА ЙТИ ДАЛІ ВЕРБАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ

   - Які практичні кроки повинні зробити західні союзники України у цій ситуації?

   - Ця ситуація вкотре показує, що Україна є в демократичному таборі, в таборі цінностей західного світу. А яким є російський табір, який ставить під сумнів цінності, права людини і суверенітет народів та країн? Ця реакція Заходу є однозначною. Вона є вербальною, але треба йти далі.
   Я вважаю, що настав момент, коли після визначення Києвом напряму євроатлантичної інтеграції НАТО має чіткіше задекларувати те, що говорилося донині: потрібно розпочати предметні розмови про членство України в НАТО. Звичайно, що на цьому шляху є проблеми – хоча б позиція Угорщини, яка зараз блокує переговори НАТО-Україна.
   - А як ви оцінюєте ситуацію довкола українсько-угорських відносин?
    - Угорщина дуже нечесно себе веде по відношенню до України. Я вже не говорю про близькі контакти прем'єр-міністра Віктора Орбана з Путіним чи тісні російсько-угорські економічні відносини, а про справу угорської меншини в Україні. Попри те, що ця ситуація розглядалася Венеціанською комісією і в різних дискусіях, Угорщина не відступає і хоче створити щодо України якусь групу своїх прихильників. Однак, вони чомусь забувають, що етнічні угорці живуть в Україні, де є якісь принципи, функціонує державна мова.
   Мені здається, що настав момент, коли потрібно чітко сказати, що з точки зору Польщі справа є однозначною: Україна захищає польський кордон, а Росія у своїх агресивних діях має обмежуватися. Єдиним способом це зробити є надання Україні "зеленого світла" у питанні приєднання до НАТО.
   - Як ви оцінюєте пропозиції щодо розширення санкцій проти Росії чи можливість ще більш жорстких заходів, як, наприклад, відключення Росії від системи SWIFT?
   - Питання санкцій повертається на порядок денний. Цей сценарій пов'язаний із завершенням піврічних періодів санкцій проти Росії, коли потрібно повертатися до цих дискусій.
   Натомість, відключення від SWIFT – це дуже сильний інструмент, оскільки донині всі cанкції були досить обмеженими й адресовані лише до певних груп осіб, що, загалом, принесло свої результати. Це дійсно ускладнювало життя путінській еліті, але не було спрямовано напряму проти простих росіян. SWIFT – це вже ширший масштаб, тому фахово і професійно треба це проаналізувати.

   РОСІЯ ВИКОРИСТОВУЄ ВИЗНАЧЕННЯ "ТРЕТЯ СВІТОВА ВІЙНА" ДЛЯ СІЯННЯ СТРАХУ

   - У зв'язку з подіями у Керченській протоці більш активною стала російська пропаганда. В інтернеті можна прочитати російські пропагандистські кліше про початок "Третьої світової війни" і про те, що вона може розпочатися з конфлікту в Чорному морі. Як демократична спільнота повинна реагувати на це?
   - Масове вкидання в Інтернет визначення типу "Третя світова війна" – дуже небезпечне явище. Воно спрямовано на те, щоб викликати в людей страх. А страх спрямований на те, щоб налякані люди почали шукати того, хто їх захистить. Це завжди сприяє тоталітарним й авторитарним режимам та їхнім намаганням позбавити людей свободи заради нібито гарантування їм безпеки. Це приклад інформаційної війни і дезінформації. Тому ми повинні пояснювати людям і вживати визначень, які знімали б цей страх, давали почуття сили і позитивних емоцій: світ залежить від нас, від нашого вибору, від нашої поведінки. Потрібно також давати відчуття лідерства тим, хто це лідерство може втілити в життя.
   Боротьба з дезінформацією – дуже складна справа, адже вона розповсюджується в Інтернеті мільйонами переглядів упродовж першої години від своєї появи. Люди це перепощують автоматично, одним рухом. І це відбувається не так, що ті самі люди, які, розповсюджуючи цей контент, сіють негативні емоції й страх, так само потім запостять спростування чи якусь позитивну інформацію. Ймовірно, це будуть зовсім інші люди. Колись, як хтось отримував газету з неправдивою інформацією, то в наступному номері читав спростування. В Інтернеті такого немає. Це ніколи не буде та сама група користувачів. Тому, сотні тисяч, а можливо й мільйони осіб залишаться з тією першою, фальшивою інформацією. Відтак, виникає питання – наскільки ефективним є спростування інформації? Я переконаний, що хоч отримувачем спростування і позитивної інформації буде зовсім інша група людей, та потрібно давати це спростування. Для цього мусить бути ціла мережа, яка доповнюватиме одна одну: журналістські осередки, наукові центри, центри громадської думки, лідери думок. Коротко кажучи, повинна бути широка мережа тих, хто дбатиме в Інтернеті, аби фальшива інформація спростовувалася, а не занадто легко розповсюджувалася, засмічуючи мізки людям.
   - Якщо подивитися конкретніше на вплив Росії в інформаційному просторі демократичних країн, яким чином можна протидіяти цій пропаганді й дезінформації на інституційному та інших рівнях?
   - Зараз цей опір в Європі є заслабким. Так, функціонує Stratcom, який раз на тиждень випускає рапорт, в якому містяться дані про виявлення його аналітиками російського впливу. Але в Stratcom (орган Єврокомісії, оперативна робоча група по стратегічних комунікаціях - ред.) працює лише вісім осіб. Відтак, відкритим є питання: який обсяг інформації вони можуть проаналізувати, а скільки проходить повз їхню увагу?
   Крім Stratcom у різних країнах має бути створено мережеві групи, які об'єднуватимуть різних партнерів з різних неурядових та урядових платформ.

   ЗМІНИ В УКРАЇНІ: СКЛЯНКА НА 2/3 ПОВНА

   - Нещодавно в Україні відзначалися дві річниці: 85-річчя Голодомору, вчиненого в Україні сталінським режимом, і 5-а річниця Революції Гідності. На перший погляд, не пов'язані між собою, вони мають зв'язок: в обох випадках було намагання зламати опір українців й остаточно втягнути їх у сферу впливу Росії. Як ви оцінюєте ці дві події з точки зору сьогодення?
   - Пам'ять про історію є ключовою, щоб розуміти історію, сучасність і підготуватися до майбутнього. Голодомор був свідомою більшовицькою спробою знищити український дух через фізичне винищення людей. Це мова імперської влади – небезпечна, трагічна й історично неприйнятна. Про неї потрібно пам'ятати також і тому, що в різних фазах історії це фізичне знищення може мати різні форми. Тоді був Голодомор, але це також може бути війна та знищення людей в інших масштабах. Російська агресія на Донбасі й майже 2 млн внутрішньо переселених осіб – це також у певному сенсі форма знищення, адже люди втікають зі своїх домівок, залишаючи там все своє майно, не бажаючи жити в місці, окупованому терористами. Можливо, хтось скаже, що це порівняння дещо перебільшене. Однак, це той самий механізм: залякати людей, забрати в них відчуття фізичної і психічної безпеки. І про це потрібно пам'ятати, аби розуміти загрози для світу. На жаль, у світовій історії це повторюється. Треба пам'ятати про Голодомор, і його наслідки, і вміти розпізнавати інші форми знищення, які можуть з'являтися.
   У свою чергу, Майдан був опором від знищення, незгодою бути ані під впливом путінської Росії, ані Януковича та його олігархів. Майдан є таким же досвідом як польська "Солідарність" – глибоким, міцним, який формує свідомість і гідність. У річницю Майдану ми нещодавно говорили про реформи, майбутнє. Але хочу сказати ще про одну справу: потрібно не розтратити спадщину Майдану, адже спадщина "Солідарності" допомогла нам у 1989 році перемогти, а пізніше провести основні реформи. Упродовж років досвід "Солідарності" втратився, проявилися протиріччя між різними соціальними групами. У певний момент втратилося те, що поляків об'єднує.
   Поляки зараз дуже сильно поділені. Відтак, я бажаю українським друзям, щоб спадщина Майдану об'єднувала, а не ділила, а ділити щоб могли лише концепції розвитку.
   - А як ви оцінюєте ці п'ять років змін в Україні: склянка напівпорожня чи напівповна?
   - Вона повна на 2/3. Позитивних результатів є більше, адже на це потрібно дивитися з історичної перспективи. Потрібен час, оскільки результати деяких реформ буде видно лише через кілька років. Йдеться хоча б про реформи децентралізації, створення зони вільної торгівлі з ЄС, безвізовий режим чи запроваджені механізми боротьби з корупцією. Хоча, в останньому випадку, ще не всі механізми діють.
Звісно, в самому державному апараті є опір проти реформ, і тому я є однією з осіб, яка хоче допомогти владі в Україні підготуватися у позитивному сенсі до різного роду нових дій. Я був залучений у польську трансформацію від самого початку, але не уявляю, як усі складні й великі реформи, які ми робили в 1989-1992 роках, можна було б зробити в умовах війни. Елемент війни треба брати до уваги у контексті проведення реформ в Україні.
   По-друге, треба говорити про те, чого Україна уникнула. А вона уникнула гіперінфляції, що створило фундамент для економічного розвитку України. Тому, багато реформ перебувають на різному рівні розвитку, але загалом ми маємо справу з позитивними процесами в Україні.

   
З посиланням на укрінформ
П'ятниця,
07 грудня
2018 року
   Підписанти Будапештського меморандуму мають визнати Росію агресором - експерт

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Напад Росії на українські кораблі в Керченській протоці дає право підписантам Будапештського меморандуму визнати, що це відкрита збройна агресія.
   Про це заявив заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь в ексклюзивному коментарі Укрінформу щодо заяви МЗС України про ініціативу скликати підписантів Будапештського меморандуму.
   «До цього часу Росія грала дурника і демонструвала, що не розуміла про що мова, оскільки стосовно Криму вони кажуть спочатку, що це були «зелені чоловічки», потім, що був референдум, і це питання закрите... Стосовно Донбасу вони взагалі кажуть, що це українське питання і внутрішня криза, і «Донбас восстал протів хунти».. А ось зараз, що б вони не казали, що це ніби то прикордонний інцидент, але насправді це є відрита збройна агресія. І якраз це той випадок, про який написано у Будапештському меморандумі. І український МЗС, українська держава діє абсолютно вірно, треба збирати учасників меморандуму (Будапештського меморандуму - ред.), і щоб США, Велика Британія чітко заявили Росії, що вона є агресором, і що Росії треба зупинитись в іншому випадку країни-підписанти повинні Росію поставити на місце», - заявив Самусь.
   На думку експерта, публічне визнання Росії державою-агресором буде великим поступом вперед. «Якщо буде сказано, що Росія - агресор, то це буде великий крок вперед, оскільки досі жодна країна, окрім наших найближчих партнерів Прибалтики, Польщі, не назвали Росію агресором після Керченської атаки», - заявив Самусь. Він підкреслив, що зараз обов'язок України нагадати США та Великій Британії про необхідність відповідати за підписаний меморандум.
   Так званий «Будапештський меморандум» (Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) був підписаний 5 грудня 1994 року між Україною, США, РФ та Великою Британією. Міжнародна угода надає гарантії безпеки, а країни-підписанти обіцяють «поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України». Крім того, в документі зазначається, що США, РФ та Велика Британія «підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй».
   Зазначений меморандум є юридичним актом, який набрав чинності з моменту його підписання. Сам текст згаданого документу 1994 року не передбачає ратифікації, а процедура ратифікації міжнародних угод була встановлена Росією в 1995 році, пізніше укладання меморандуму.
   Тому вказана угода є обов'язковою до виконання від 5 грудня 1994 року всіма сторонами, всіма учасниками меморандуму без винятку. В 1995 роцi Генеральна Асамблея ООН прийняла меморандум як офiцiйний документ.
   З повним текстом меморандуму можна ознайомитися за посиланням ( http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_158) .

   
З посиланням на укрінформ
Четвер,
06 грудня
2018 року
   Єльченко каже, що Росія в ООН “викручує руки й голови” послам із Африки

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Росія активно протидіє резолюції України у співавторстві із групою країн про мілітаризацію Криму, яку заплановано винести на голосування Генасамблеї ООН 17 грудня. Це свідчить про те, що росіяни розуміють її небезпеку для себе.
   Про це Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко повідомив в ексклюзивному коментарі власному кореспонденту Укрінформу.
   За словами Єльченка, кожен другий посол із далеких африканських, острівних, центральноафриканських країн у відповідь на його звернення каже одне й те ж: "Нам викручують руки, ноги, голову - щоб ми лише не голосували за цю резолюцію".
   "Схоже, Росія усвідомлює, що для них ця резолюція навіть більш небезпечна, ніж попередня про права людини у Криму", - пояснив він.
   Проте світова реакція на інцидент здивувала РФ і зламала їхні плани, переконаний український дипломат.
   "Мабуть, росіяни нині розуміють, що після цього акту агресії, який вони вчинили і який називають "провокацією України", щось пішло не так. І саме тому ця резолюція нині їх так дратує", - додав він.
   Єльченко висловив переконання, що попри активну протидію, яка розгортатиметься, Росії не вдасться перешкодити ухваленню резолюції.
   Резолюція про мілітаризацію Криму за авторством групи держав-членів ООН буде винесена на голосування Генасамблеї ООН 17 грудня.
   У середу, 5 грудня, Україна провела у штаб-квартирі ООН засідання під головуванням заступника міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, під час якого детально поінформувала міжнародне співтовариство про виклики і загрози, які РФ створює у Чорному та Азовському морях.
   Прикордонні кораблі Російської Федерації 25 листопада вчинили акт агресії проти України, напавши на українські кораблі, які здійснювали плановий перехід з порту Одеса до порту Маріуполь. Росіяни обстріляли і захопили їх у міжнародних водах Чорного моря, взявши у полон 24 моряків.

   
З посиланням на укрінформ
Середа,
05 грудня
2018 року
   Муженко заявив про найбільшу з 2014 року загрозу вторгнення з боку РФ в Україну

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Російська армія збільшує свої сили біля кордону з Україною ще з кінця серпня й нині становить найбільшу з 2014 року військову загрозу.
   Про це в інтерв'ю Reuters заявив начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко.
   "Росія збільшує свої сили біля кордону з Україною ще з кінця серпня. І нині становить найбільшу військову загрозу з 2014 року, відколи Москва анексувала Крим", — йдеться у повідомленні.
   Як повідомляє Reuters, під час розмови генерал показав серію супутникових знімків, які підтверджують розміщення російських танків типу "Т-62 М" за 18 км від українського кордону.
   Муженко також додав, що з середини вересня до 1 жовтня, за два тижні, їх кількість зросла більш ніж удвічі, а саме з 93 до 250 одиниць.
   Саму тому він вважає, що ці дані є доказом того, що РФ нарощувала сили перед атакою на три кораблі ВМС України та їх захопленням 25 листопада у Керченській протоці, і це може бути передвісником повномасштабного вторгнення.
   На думку Муженка, Росія не знає ані юридичних, ані моральних, ані будь-яких інших меж.
   "Перед нами знаходиться агресор, який не знає ані юридичних, ані моральних, ані будь-яких інших меж, і тому дуже важко спрогнозувати, коли вона розпочне активну фазу бойових дій проти України", — сказав він.
   Муженко також додав, що Україна очікує допомоги від своїх союзників, переважно від США. Зокрема йдеться про надання обладнання, яке може розпізнавати об'єкти як у повітрі, так і на морі, кораблі та зброю для військових.
   Як підсумував генерал, наступного року в Азовському морі буде завершено будівництво військової бази, а тривалість воєнного стану в країни залежатиме від дій з боку Російської Федерації.
   Як відомо, прикордонні кораблі Російської Федерації 25 листопада здійснили агресивні дії проти українських кораблів, що здійснювали плановий перехід з порту Одеса до порту Маріуполь. Вони обстріляли і захопили три українські кораблі в Керченській протоці і 24 моряків.
   Верховна Рада України 26 листопада прийняла закон, яким схвалила указ Президента України про введення воєнного стану на 30 днів у 10 областях у зв'язку з агресією Росії.

   
З посиланням на укрінформ
Вівторок,
04 грудня
2018 року
   Через агресію РФ відбувається найбільше посилення військ НАТО з часів "холодної війни" – Столтенберг

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору (НАТО) Єнс Столтенберг заявив, що НАТО розгорнуло бойові групи у східній частині Альянсу у відповідь на агресивні дії Російської Федерації щодо України.
   Про це він повідомив під час прес-підходу перед початком засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО у Брюсселі.
   «Через агресивні дії Росії щодо України в результаті незаконної анексії Криму та дестабілізації на сході України, ми бачимо дії Росії в Азовському морі (в районі Керченської протоки)», - заявив він.
   За словами Генсекретаря НАТО, в результаті цих агресивних дій РФ проти України, Альянс проводить найбільше посилення системи колективної безпеки з часів «холодної війни»
   Столтенберг зауважив, що НАТО збільшує готовність сил.
   «Наші бойові групи розгорнуті у східній частині Північноатлантичного Альянсу і союзники сьогодні інвестують більше в оборону. Країни НАТО активно проводять ці дії в якості реакції на дії Росії щодо України», - наголосив він.
   Довідка. Вранці 25 листопада Росія заблокувала проходження в Керченську протоку українському буксиру "Яни Капу" й двом катерам "Бердянськ" і "Нікополь", які здійснювали плановий перехід із порту Одеса в порт Маріуполь.
   При виході з Керченської протоки російські кораблі відкрили вогонь на поразку по українських кораблях, які вже поверталися до Одеси, так і не отримавши інформації про можливості проходження через протоку.
   Окупанти захопили в полон 24 українських військовослужбовців. Троє з них отримали поранення. Українців звинуватили в незаконному перетині кордону РФ (ч. 3 ст. 322 КК Росії, покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років). Всі полонені були заарештовані так званим "судом" у Криму, після цього їх перевезли до московських слідчих ізоляторів "Лефортово" і "Матроська тиша".

   
З посиланням на уніан
Понеділок,
03 грудня
2018 року
   Столтенберг на фоне морской агрессии РФ рассказал об увеличении присутствия НАТО в Черноморском регионе

   Інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Генеральный секретарь НАТО Йенс Столтенберг заявил о полной поддержке Украины и увеличении присутствия НАТО в Черноморском регионе.
   Об этом он сказал на пресс-конференции в Брюсселе перед заседанием министров иностранных дел стран-членов Альянса.
   По словам Столтенберга, НАТО помогает Украине модернизировать ее вооруженные силы, системы командования и контроля, а также помогает в преодолении гибридных угроз, в том числе в противодействии киберугрозам.
   Он заметил, что страны Альянса оказывают практическую и политическую поддержку Украине. «Мы поддерживаем украинскую территориальную целостность и суверенитет. Мы также поддерживаем усилия мирных переговоров в Минске и в «нормандском формате», - заметил генсек.
   Кроме того, Столтенберг подчеркнул, что Альянс увеличил присутствие в Черноморском регионе. «Это присутствие и лодок НАТО. В прошлом году мы увеличили присутствие с 80 до 120 дней кораблей НАТО в Черноморском бассейне», - сказал генсек НАТО.
   По его словам, страны-члены Альянса Турция, Румыния и Болгария также укрепили свои морские способности.
   «Также у нас проводится морская полицейская миссия в Черноморском регионе, и также у нас есть бригада в Румынии», - сообщил он.
   Как сказал Столтенберг, Альянс также проводит разведку, отслеживая ситуацию в регионе.
   «Мы увеличили присутствие НАТО в Черноморском регионе. Мы будем делать акцент на том, чтобы Россия освободила как украинские корабли, так и моряков», - подчеркнул генсек НАТО.

   
З посиланням на уніан
©  Україна
     м.Київ
     2015 р. - 2018 р.