РЕЛІГІЯ

Вівторок,
17 липня
2018 року
   У Києві через заходи, присвячені 1030-річчю Хрещення Русі обмежать рух транспорту

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   У зв'язку з проведенням заходів, присвячених 1030-літтю Хрещення Русі в Києві 24, 27 та 28 липня обмежать рух усіх видів транспорту на ряді вулиць.
   Про це йдеться у розпорядженні Київського міського голови Віталія Кличка.
   Зазначається, що 24 липня з 12.00 до 13.00 буде обмежений рух усіх видів транспорту на Андріївському узвозі (від будинку №23 до пл. Михайлівської), пл. Михайлівській і на вул. Трьохсвятительській (від пл. Михайлівської до вул. Костьольної).
   27 липня з 11.00 до 16.30 рух обмежать на вул. Трьохсвятительській (від пл. Михайлівської до пл. Європейської), вул. Хрещатик (від пл. Михайлівської до пл. Європейської), Володимирському узвозі (від пл. Поштової до пл. Європейської), Парковій дорозі (від алеї Героїв Крут до вул. М. Грушевського), вул. М. Грушевського (від вул.Шовковичної до пл. Європейської).
   28 липня з 12.00 до 13.30 буде заборонений рух транспорту на бульварі Тараса Шевченка (від буд. №20 до буд. №14), вул. Володимирській (від буд. №56 до пл. Софійської), Володимирському проїзді (від пл. Софійської до пл. Михайлівської).
   У КМДА звернулись до Нацполіції з проханням забезпечити громадський порядок та організувати схеми організації дорожнього руху на період проведення вказаних заходів.
Понеділок,
16 липня
2018 року
   До Вінниці прибудуть мощі 10-ти святих цілителів

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія проводиться Всеукраїнська хресна хода з мощами святих цілителів.
   Святині побували у багатьх єпархіях Української Православної Церкви і 19 липня ікони з мощами святих прибудуть у Вінницю. Про це повідомляється на сайті Вінницької єпархії УПЦ.
   Для поклоніння віруючим доступні часточки мощей великомученика Пантелеймона Цілителя, священномученика Антипи Пергамського, святителя Луки Кримського, безсрібників Косьми і Даміана, преподобного Агапіта Печерського, преподобних Даміана та Іпатія Печерських, преподобного Арсенія Каппадокійського, священномученика Іраклія Кіпрського.
   Ікони, у яких вміщені частинки мощей цілителів, були написані в Києві спеціально для Всеукраїнської хресної ходи. Загалом у хресній ході беруть участь 8 ікон із зображенням 11 святих цілителів та часточками мощей 10-ти з них.
   У Вінниці святині відвідають храми, що розташовані на території медичних закладів: Військово-медичного Центру Центрального регіону, Госпіталю ветеранів війни, медмістечка (Центральна районна лікарня), а також кафедральний собор та храм Стрітення Господнього.
   Зустріч святинь відбудеться 19 липня о 12.00 біля входу до Військово-медичного Центру (вул. Князів Коріатовичів, 185). Ікони будуть перенесені у Свято-Троїцький скелтний храм, що розташований на території закладу.

П´ятниця,
13 липня
2018 року
   13 липня православні віруючі святкують Собор дванадцяти апостолів

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Собор святих славних і всехвальних 12-ти Апостолів Христових (Петра, Андрія Первозванного, Якова Заведеєва, Іоанна Богослова, Филиппа, Варфоломія, Фому, Матфея, Якова Алфеєва, Юду, брата Господнього, Симона Зилота, Матфія) є давнім святом.
   Свята Церква, вшановуючи кожного з 12-ти апостолів у різні пори року, з давніх часів встановила загальне святкування їм на наступний день після пам'яті славних і первоверховних апостолів Петра і Павла.
   Святий благовірний цар Костянтин Великий збудував у Царгороді храм в ім'я святих Дванадцяти апостолів.
   Вказівки на звершення цього святкування зустрічаються в IV столітті.

   Тропар
   Апостолов первопрестольницы и вселенныя учителие, Владыку всех молите мир вселенней даровати и душам нашим велию милость.
Четвер,
12 липня
2018 року
   Сьогодні день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Сьогодні, 12 липня, Православна Церква святкує день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра та Павла.
   У цей день, згадуючи та аналізуючи велику місію святих апостолів, які внесли неоціненний внесок у становлення та розвиток церковного життя, християни не лише урочисто духовно відзначають свято, але й завершують Апостольський піст, або Петрівку, який передує цьому дню.
   Святкувати день святих апостолів означає для кожного християнина поклик до великої апостольської місії проголошення Слова Божого у власному житті. Це не означає, що ми маємо залишити богослужіння у храмі, відкинути усі свої справи, професійну діяльність та йти проповідувати Євангеліє по квартирах чи у громадському транспорті.
   Проголошувати Слово Боже у власному житті – це не лише усно проповідувати, а, перш за все, жити віруючій людині за Словом Божим.

Середа,
11 липня
2018 року
   11 липня - пам'ять ікони Божої Матері "Троєручиця"

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Шанування ікони Божої Матері «Троєручиця» почалося в VIII столітті, за часів іконоборницької єресі, коли ікони знищувалися за указом імперської влади, а православних, які їх зберігали, жорстоко карали.
   Лише в мусульманських містах, таких як Дамаск, християн не обмежували в шануванні святих ікон. Багато для захисту шанування святих образів зробив перший міністр халіфа міста Дамаск – ревний християнин, богослов і гімнограф - преподобний Іоанн Дамаскін.
   Він написав безліч листів, в яких на основі Святого Письма і святоотецьких творів доводив правильність іконопочитання. Така діяльність Іоанна не подобалась візантійському імператору і він, для того щоб позбавити православних такого заступника, вирішив підставити святого.
   За указом імператора писарі підробили почерк преподобного і написали лист, в якому перший міністр поставав зрадником. Лист передали в руки халіфу і той розлютився. Забувши про багаторічну віддану службу свого міністра, він повелів відрубати йому праву руку, і повісити її на базарній площі. Ввечері Іоанн попросив дозволу халіфа забрати відрубану руку.
   Володар Дамаска дав свою згоду. Повернувшись додому, святий приклав відсічену руку до рани і почав молитися. Святий просив у Матері Божої зцілення руки і дав обітницю писати цією рукою труди на славу церкви і Владичиці Богородиці. Забувшись у молитві він заснув. Уві сні йому явилася Матір Божа і зцілила руку.
   У пам'ять і подяку про таку милість Владичиці Богородиці святий прикріпив до нижньої частини ікони зображення кисті правої руки, відлите зі срібла. З тих пір на всіх списках цієї ікони малюється така рука, яка і дала образу назву «Троєручиця». Незабаром після цих чудесних подій Іоанн пішов у монастир, в обитель святого Сави Освяченого, і прийняв чернечий постриг. Ікону, преподобний взяв у монастир разом із собою.
   Вона перебувала в обителі святого Сави Освяченого до ХIII століття. Потім її з благословенням передали в дар святому Саві, архієпископу Сербському.
   У Сербії чудотворний образ Богородиці зберігався до турецької навали, а нині перебуває на Святій Горі Афон у монастирі Хіландар.
 
   Тропар
   Днесь всемирная радость возсия нам велия: даровася святей Горе Афонстей цельбоносная Твоя, Владычице Богородице, икона, со изображением тричисленно и нераздельно пречистых рук Твоих в прославление Святыя Троицы, созываеши бо верных и молящихся Тебе о сем познати, яко двема Сына и Господа держиши, третию же яви на прибежище и покров чтущим Тя, от всяких напастей и бед избавляти, да вси, притекающии к Тебе, верою приемлют неоскудно от всех зол свобождение, от врагов защищение, сего ради и мы вкупе со Афоном вопием: радуйся, Благодатная, Господь с Тобою.
Вівторок,
10 липня
2018 року
   1030 років від Дня Хрещення Русі: як це було

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Принятие христианства киевским князем Владимиром 1030 лет назад стало рассветом истории земли русской и на столетия вперед определило судьбу cлавянских народов, вышедших из единой крещенской купели. Это событие ежегодно отмечается 28 июля как День Крещения Руси.
   Что представляла собой Русь до крещения? Как князь Владимир совершил свой выбор веры? И какую роль сыграл этот выбор в истории? Об этом наш первый иллюстрированный рассказ.
   1030 лет назад, в 988 году, великий князь киевский Владимир Святославич преобразил духовную жизнь подвластной ему Руси. В ту пору Киев поддерживал дружественные отношения с Константинополем, который на Руси именовали Царьградом. Русский правитель договорился о военной помощи с императорами Константином VIII и Василием II. Взамен князь жаждал заключить брак с представительницей императорского дома Анной, и это ему было обещано. В свою очередь, Владимир, язычник, сообщил о готовности креститься, ибо Анна не могла стать женой не христианина. К нему прибыл священник, от которого правитель Руси и принял крещение в Киеве, а вместе с ним — дети, жены, слуги, часть бояр и дружинников. Личное крещение князя не было случайностью или результатом сиюминутного порыва: оно являлось обдуманным шагом опытного политика и предполагало, что со временем произойдет христианизация всей страны.
   Вот только... невесту не спешили отправлять из Константинополя. При всей благожелательности Владимира Святославича у него оставался лишь один вариант, как получить свое по соглашению, оплаченному воинской помощью. Он осадил византийский город Корсунь (Херсонес). Печально, что мир между христианскими правителями удалось заключить лишь после того, как одна сторона пошла на обман, а другая добилась своего силой...
   Византия вернула себе Корсунь, а Владимир получил Анну в жены. Он не сразу покинул Корсунь, но лишь получив уроки христианского «закона». В «Повесть временных лет» вошла легенда, согласно которой именно здесь великий князь принял новую веру; эту легенду приняли как факт и многие историки. Она не соответствует действительности: крещение совершилось ранее, в «стольном граде» князя. Но именно корсунское духовенство обучало Владимира Святославича как новообращенного.
   Вернувшись в Киев, князь ниспроверг языческих идолов, а потом крестил киевлян в реке Почайне, притоке Днепра. На Руси утвердилась церковная иерархия во главе с архиереем в сане митрополита. Архиепископ отправился к Новгороду Великому, епископы — в другие крупные города. Там произошло то же самое, что и в Киеве, — ниспровержение «кумиров» и крещение горожан.
   Судьбоносный для Руси шаг совершался с необыкновенной быстротой. В последствие, особенно в советское время, множество раз писали о том, что Русь крестили «огнем и мечом», преодолевая бешеное сопротивление, особенно сильное в Новгороде Великом. Но историческая действительность не такова.
   На первых порах распространение христианства не вызвало сопротивления. Какое-то недовольство новгородцы проявили, но и оно, судя по всему, оказалось незначительным. В Ростове епископа не приняли, и там новая вера распространялась гораздо медленнее, чем где бы то ни было, и с большим трудом. Возможно, причина состоит в этническом составе тамошнего населения: немалую часть Ростовской земли занимали финно-угорские племена, повсеместно проявившие бóльшую стойкость в язычестве, нежели славянские.
   В целом же христианство по всей большой стране принимали добровольно. Его не пришлось навязывать «огнем и мечом» — это поздний миф, не имеющий под собой подтверждений в древних источниках. Слабость и пестрота язычества, уверенная поддержка Церкви правителем, давнее знакомство с христианством в больших городских центрах сделали свое дело: Христова вера утвердилась на Руси скоро и почти бескровно. Не стоит удивляться — к тому времени, когда произошло официальное общегосударственное крещение, христианство уже более века частным образом распространялось на огромных пространствах от Киева до Новгорода. В дружинах варяжских, находившихся на службе у русских князей, часто встречались простые воины и знатные люди, принявшие Христову веру. Бабушка Владимира, княгиня Ольга, тремя десятилетиями ранее посетила столицу Византии и вернулась оттуда христианкой. Откуда быть надрыву и кровопролитию, когда к христианству на Руси давным-давно... привыкли?
   Другое дело, что принятие христианства не означало автоматическую смерть язычества. На протяжении нескольких веков, то тайно, то явно, язычество продолжало существовать рядом с верой в Христа, рядом с Церковью. Оно уходило медленно, борясь и прекословя, но в конечном итоге исчезло — уже во времена Сергия Радонежского и Кирилла Белозерского.
   1. В древности наши предки были язычниками. В столице древней Руси, Киеве, были большие языческие святилища. На главном из них, княжеском, стояли идолы, украшенные золотом и серебром. В жертву истуканам языческих «божеств» время от времени приносили людей.
   2. Киевский князь Владимир Святославич решил переменить веру. Рядом с его владениями существовали большие города с красивыми храмами и чудесным пением, там процветали знания, создавались новые и новые книги. Язычество ничего подобного дать не могло. Князь принялся беседовать с дружиной и представителями разных религий: какую веру ему принять?
   3. По древней легенде, князь отправил посольство из Киева в Константинополь — столицу могущественной Византийской империи. Русские послы побывали под сводами громадного собора святой Софии. Священники повсюду зажгли свечи и совершили богослужение с такой пышностью и торжественностью, что поразили послов. Те вернулись к Владимиру и рассказали об увиденном с похвалой.
   4. Владимир решил креститься по обряду Константинопольской Церкви. Два императора, которые тогда правили Византией, вели тяжелую войну. Владимир договорился, что пришлет войско им на подмогу, а они отдадут ему в жены свою сестру Анну. Русское войско отправилось в поход.
   5. Владимира крестил в Киеве священник. Скорее всего, это произошло на берегу реки. После правителя в воду вошли дети и приближенные великого князя. Перестав быть язычником, князь мог стать мужем византийской «принцессы».
   6. Не дождавшись невесты из Константинополя, Владимир начал было переговоры на эту тему с правителем Корсуня-Херсонеса — богатого византийского города в Крыму. Демонстративно пренебрегая «принцессой» Анной, он предложил отдать ему в жены дочь корсунского «князя». Но ответом на предложение киевского правителя стал издевательский отказ.
   7. Тогда войско киевского князя пришло в Крым, под стены Херсонеса. Горожане заперли ворота, изготовившись к осаде. Князь велел делать насыпи, дабы преодолеть с их помощью корсунские стены. Но осажденные потихоньку подкапывали насыпи и уносили землю прочь. В результате насыпи никак не могли сравняться со стенами города. Однако Владимир пообещал простоять хоть три года, но все же одолеть упорство защитников.
   8. Долгая блокада города сделала свое дело: среди горожан нашлись те, кто счел капитуляцию более приемлемым итогом войны, нежели мучительные условия осады. Одним из них стал священник Анастас. Он пустил стрелу с запиской, где советовал «перенять» акведук — трубы, ведущие в город питьевую воду. Когда Корсунь остался без воды, город открыл ворота.
   9. В итоге Владимир Святославич вошел в город. Не сдержав гнева, он казнил тамошнего стратига с женой, а дочь его отдал в жены одному из своих сторонников. Однако город вовсе не предназначался к разрушению и разграблению. Взяв его, князь принудил Византию исполнить все обязательства по договору.
   10. Вряд ли князь киевский знал славянскую грамоту. Среди корсунских священников были те, кто мог говорить по-славянски и по-варяжски, ибо это был большой торговый город. Они вели беседы с правителем большой северной страны, просвещая его живым словом. Именно тогда Владимир освоил начала христианской веры.
   11. На византийском корабле, наконец, прибыла принцесса Анна. Она венчалась с Владимиром Святославичем по обряду восточнохристианской Церкви. До нее князь, руководствуясь языческим обычаем, имел многих жен. Теперь он с ними расстался, поскольку христианину нельзя состоять в браке с несколькими женщинами одновременно. Некоторые из прежних супруг Владимира вступили в повторный брак с его вельможами. Другие предпочли воздержаться от новой свадьбы. 12. Вернувшись из Корсуня, Владимир приказал разрушить языческие святилища в своей столице. Деревянные истуканы, изображавшие «божеств», полетели в Днепр.
   13. Киевляне зашли в воду всем многолюдством великого города. За один день приняли Крещение многие тысячи горожан. Обряд совершали священники из свиты Анны, а также Анастас Корсунянин и другие представители духовенства из Корсуня.
   14. После Крещения в Киеве началось строительство нескольких небольших храмов. Позднее появилась и величественная Десятинная церковь. Столь значительных каменных построек наша страна до того не знала. 15. Позднее в храмах возникли школы. Детей учили славянской и греческой грамоте, знакомили их с книгами.
   16. Эти книги сначала привозили в Киев и другие города Руси из-за рубежа. А потом их стали изготавливать в нашей стране. На Руси возникли собственные книгописные мастерские и отличные живописцы, искусно украшавшие книжную премудрость миниатюрами. Скоро в Киеве появились первые книги, повествующие о русской истории. Их называют летописями. Именно в летописях и сохранился рассказ о том, как была крещена Русь.

Понеділок,
9 липня
2018 року
   9 липня - свято Тихвинської ікони Божої Матері

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Згідно з церковним переданням Тихвинська ікона Божої Матері була написана апостолом і євангелістом Лукою.
   9 липня Православна Церква звершує святкування на честь Тихвинської ікони Божої Матері. Згідно з церковним переданням образ був написаний апостолом і євангелістом Лукою.
   У п'ятому столітті ікона була перенесена з Єрусалима до Константинополя і поставлена в спеціально побудованому Влахернському храмі.
   У кінці 14-го століття образ зник з церкви. З часом осяяна світлом ікона з'явилася над водами Ладозького озера. Поблизу Тихвина для знайденого образа був побудований Успенський храм. Згодом за велінням царя Івана Грозного, там з'явився монастир. Тихвинска ікона не раз ставала захисницею обителі в часи лихоліття.
   У роки Другої світової війни чудотворний образ був вивезений до Сполучених Штатів. Нині святиня знову повернулася у відроджений Тихвинський монастир.
   У 1877 році один зі списків святого образу прославився сльозотечею в Іллінському скиті гори Афон. Згодом монахи написали точний список ікони і подарували його православній громаді Львова. 
   Тихвинська Львівська "Сльозоточива" ікона Божої Матері була встановлена в православному Свято-Георгіївському храмі. У написі на звороті подарованої святині зазначалося, що образ передається громаді в довічне володіння за умови збереження нею православної віри.
   У 1997 році рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ікона була визнана чудотворною.
П´ятниця,
6 липня
2018 року
   6 липня православні християни моляться перед Володимирською іконою Божої Матері

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Володимирська ікона Божої Матері написана Євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким їв Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: "Віднині ублажать Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене і Моя з цією іконою нехай буде".
   У 1131 році ікону була надіслана на Русь з Константинополя святому князеві Мстиславові і була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода - міста святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
   Святий Андрій Боголюбський у 1155 році приніс ікону у Володимир і помістив у спорудженому ним знаменитому Успенському соборі. З того часу ікона отримала назву "Володимирська". Так, благословенням Божої Матері, укріпились духовні узи Візантії та Русі.
Четвер,
5 липня
2018 року
   У Києві відбудеться творчий вечір, присвячений пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Творчий вечір, присвячений пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), відбудеться у великій залі столичного Будинку вчених 8 липня, у день святих Петра та Февронії.
   Захід також приурочений до 1030-ліття Хрещення Русі, повідомляє "Фома в Україні".
   На вечорі прозвучать сучасні духовні вірші та пісні в акустичному варіанті, так і з музичними аранжуваннями, а також пісні на слова Блаженнішого Володимира. Доповідачі поділяться спогадами про спочилого Предстоятеля, який у 2007 році благословив проведення фестивалю «Благодатне Небо».
   У рамках заходу глядачі зможуть познайомитися з новими книгами та пісенними дисками лауреатів та організаторів фестивалю.
   Початок концерту о 18.00. Вхід вільний. Організатор концерту - студія «ДелоБЛАГО».
   Нагадаємо, 5 липня виповнилося 4 роки з дня смерті Блаженнішого Митрополита Володимира.

Середа,
4 липня
2018 року
   До Києва прибув список чудотворної ікони Божої Матері «Вівтарниця» зі Святої Гори Афон

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   У столичний Андріє-Володимирський храм Кафедрального собору Української Православної Церкви 2 липня прибув список чудотворної ікони Божої Матері «Вівтарниця» зі Святої Гори Афон.
   Ікона прибула з афонського монастиря Ватопед і перебуватиме в Андріє-Володимирському храмі до 10 липня.
   В цей день перед святинею був відслужений молебень з акафістом, який очолив вікарій Київської Митрополії єпископ Варсонофій. Ікона «вівтарниця» була внесена і встановлена ​​в центрі храму, після чого всі бажаючі змогли прикластися до святині.
   Віруючі молилися перед святим образом Діви Марії, а в кінці молебню було звершено помазання освяченим єлеєм.
   Ікона Божої Матері «Віматарісса», або «Ктіторісса» ( «Вівтарниця», або «Ктиторська») - покровителька афонской обителі Ватопед.
   Святкування «Вівтарниці» встановлено також на вівторок Світлої седмиці (тижня після Пасхи), в цей день навколо монастиря на честь святого образу відбувається Хресний хід. За матеріалами, наданими Кафедральним собором УПЦ.
Вівторок,
3 липня
2018 року
   3 липня – день пам'яті священномученика Мефодія, єпископа Патарського

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Відомостей про життя святителя Мефодія вкрай мало.
   Є також розбіжності щодо того, яку він обіймав кафедру.
   Грецька традиція вважає його єпископом міста Патара в Лікії. Популярність єпископ Патарський Мефодій дістав своїми численними богословськими працями.
   Священномученик Мефодій був усічений мечем язичниками в 312 році.

   Тропар
   Кровь твоя, мудре, тайно вопиет от земли, якоже Авелева к Богу, богомудре святителю Мефодие, ясно проповедавый Божие вочеловечение. Темже и посрамил еси Оригенову лесть, и преставился еси в Небесный чертог. Моли Христа Бога, да спасет души наша.  Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
Понеділок,
2 липня
2018 року
   10 висловів афонських святих і старців про вік осені (рос.)

   З посиланням на уніан інформаційно-правовий  журнал "СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМЕНТАР" інформує:



   Как правильно встретить старость; что главное в этом возрасте? Как помочь своим уже не молодым родителям? Об этом неизбежно задумывается в определенном возрасте каждый. Мы собрали изречения святых и старцев Святой Горы, которые помогут отыскать ответы на эти вопросы.
   1. «Пришла старость, ослабело тело и хочет лежать на койке, но дух не лежит; он рвется к Богу, своему Отцу, родному, небесному. Он сроднил нас с Собою телом и пречистою кровью Своею и Духом Святым; Он дал нам познать, что есть вечная жизнь. Отчасти мы познали: Дух Святой есть вечная жизнь, душа живет в любви Божией, в смирении и кротости Духа Святого; но Духу Святому надо дать простор в душе нашей, чтобы Он жил в ней, чтобы душа ощутимо чувствовала Его. Кто на земле Духом Святым пребывает в любви Божией, тот и там будет вместе с Господом, ибо любовь не может исчезнуть». (Преподобный Силуан Афонский).
   2. «Уход за стариками имеет великую мзду. Мне рассказывали об одном послушнике на Святой Горе, который был одержим страшным бесом Ему дали послушание ухаживать за шестью старенькими монахами в монастырском приюте для стариков. Те годы были тяжёлыми, у людей не хватало средств, облегчающих их труд. Бедолага взваливал себе на плечи тюк со стариковским бельём и тащил всё это на дальний пруд, где стирал все это с помощью щёлока.. Прошло немного времени, он освободился от беса, которым был одержим, и стал монахом. Это произошло, прежде всего, потому, что сам он жертвовал собой ради других, а ещё и потому, что старички-монахи давали ему свои благословения». (Преподобный Паисий Святогорец).
   3. «Когда увидел Бог, что злоба человеческая умножается, то соблаговоли сократить лета нашей жизни, чтобы тщетно не уповали на ее долговечность. И чтобы через то прекратить умножение творимых нами грехов. Когда в начале мира люди жили несравненно проще, чем мы, Бог даровал им долговечность. Но потом, когда увидел, что долговечность употребляется во зло, благоволил сократить жизнь человеческую». (Насельник Свято-Пантелеймоновского монастыря иеромонах Николай (Генералов)).
   4. «Обычно мужчины стареют раньше, и за ними ухаживают жёны. Когда муж умирает, дети забирают бабушку к себе в дом, чтобы она присматривала за внучатами и не чувствовала себя никому не нужной. Если дети поступают так, это очень хорошо. Таким образом и престарелая мать находит покой, и семья получает помощь. Ведь мать из-за множества своих дел не успевает дать детям необходимую нежность и любовь. Именно это недостающее даёт детям бабушка, потому что возраст бабушки - это возраст любви и нежности». (Преподобный Паисий Святогорец).
   5. «Если ты успокоишь старость своего геронды, то Святой Бог пошлет человека, который упокоит твою старость» (Старец Гавриил, Новый Афонский патерик. Том I. Жизнеописания).
   6. «Как же смиряется человек в старости! Старик постепенно теряет силы и становится похожим на постаревшего сокола. Когда сокол стареет, у него выпадают перья, и крылья становятся похожими на поломанные расчёски». (Преподобный Паисий Святогорец).
   7. «Когда ты встаешь ночью и молишься, когда видишь больного и ему сострадаешь, видишь вдову и сирот, стариков и оказываешь им милосердие, тогда тебя любит Бог». (Преподобный Иосиф Исихаст).
   8. «Человек, заботящийся о своих родителях, имеет великое благословение от Бога. Один молодой человек, женившись, поделился со мной своими планами: «Геронда, я хочу построить дом и в нижнем этаже устроить две маленькие квартирки для моих родителей и для тёщи с тестем». Знаете, как это меня растрогало! Знаете, сколько благословений я дал этому человеку! Удивительно: почему многие супруги этого не понимают?». (Преподобный Паисий Святогорец).
   9. «Если дети – это будущие старики, а старики – это состарившиеся дети, какое счастье ты надеешься обрести в промежутке между детством и старостью?». (Монах Симеон Афонский).
   10. «Семьи страдают из-за того, что в них не заботятся о дедушках и бабушках. Какое там благословение будут иметь дети, выросшие в семье, где несчастную старушку или бедолагу-старика отвезли в дом престарелых, оставили там умирать с душевной болью, забрав себе их имущество и не дав им порадоваться своими внуками?». (Преподобный Паисий Святогорец).

©  Україна
     м.Київ
     2015 р. - 2018 р.